Справа № 306/994/22
Провадження № 2/306/9/25
21 липня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_11
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача,-
Представник позивачів звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що позивачі відповідно свідоцтва про одруження, та свідоцтва про зміну прізвища з 25.08.1999 року є подружжям. Зазначає, що у червні 2011 року, позивач ОСОБА_1 , згідно декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.06.2011 року розпочав будівництво офісно-торгівельного комплексу, яке будувалася в інтересах подружжя, на їх спільні кошти, а отже є спільною власністю позивачів. Відповідно до технічного паспорту від 14.09.2014 року будівництво згаданого комплексу закінчене. Посилається на те, що після закінчення будівельних робіт познайомився з третьою особою ОСОБА_6 і згодом між ними виникла майнова суперечка, яка не має відношення до згаданого комплексу, а саме усних боргових зобов'язань з оплати за придбання позивачем у третьої особи автомобіля марки Mersedes - Benz МL 350. Стверджує, що після звернення ОСОБА_6 з позовом до суду, до нього як забудовника про визнання права власності на половину новозбудованого комплексу, сторони вирішили уладнати судовий спір мировою угодою з подальшим вирішенням заявлених зобов'язань та компенсацією поза межами судової справи. Ухвалою Свалявського районного суду від 19.11.2018 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої за ними визнано право спільної часткової власності на вказаний об'єкт по АДРЕСА_1 з визначенням рівних частин - кожному по ідеальних частин. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.09.2021 року вищезгадана ухвала Свалявського районного суду скасована. Вказує, що після набуття ОСОБА_6 права власності на частину вищевказаного комплексу, останній, 14.07.2020 року подарував вказане майно відповідачу ОСОБА_3 .
Позаяк, відповідач ОСОБА_3 безвідплатно набув право власності на офісно-торгівельного комплексу від ОСОБА_6 , який, у свою чергу набув право власності на вказану нерухомість на підставі судового рішення яке у подальшому було скасоване, вважає, що наявні достатні підстави для витребування у відповідача як добросовісного набувача згаданого майна відповідно до положень статті 388 ЦПК України. Просить суд витребувати з незаконного володіння від ОСОБА_3 на користь подружжя ОСОБА_1 . ОСОБА_2 у рівних частках по кожному - ідеальної частини офісно-торгівельного комплексу у м. Свалява, припинивши право власності ОСОБА_3 на вищевказану частину майна, скасувавши рішення про його державну реєстрацію.
У письмових поясненнях представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просила у задоволенні позову відмовити за відсутності правових підстав для задоволення такого. (а.с.201-204).
Ухвалою Свалявського районного суду від 20.06.2022 року, задоволено клопотання представника позивачів про забезпечення позову, накладено арешт на належну ОСОБА_3 ідеальну частину офісно-торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 (а.с.91).
Ухвалою Свалявського районного суду від 15.11.2022 року, задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про зупинення провадження у даній справі (а.с.116).
Ухвалою Свалявського районного суду від 22.10.2024 року, провадження у згаданій справі поновлено (а.с.125).
Представник позивачів в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові.
Представник відповідача як у письмових поясненнях так і в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у поясненнях.
Представник третьої особи просив судовий розгляд проводити без його участі (а.с.209).
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 одружилися 25.09.1999 року і після одруження прізвище чоловіка - ОСОБА_8 , дружини - ОСОБА_9 . (а.с. 18).
Згідно свідоцтва про переміну прізвища, імені та по-батькові ОСОБА_10 , перемінив прізвище та ім'я на ОСОБА_1 (а.с. 19).
Відповідно до умов догорів купівлі-продажу земельних ділянок від 07.07.2006 року та від 29.05.2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0089 га у АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0.0111 га по АДРЕСА_1 (а.с. 20-26).
Згідно декларації про початок виконання робіт від 29.06.2011 року, ОСОБА_1 надано право на реконструкцію з добудовою власного житлового будинку під офісно-торгівельний комплекс за адресою АДРЕСА_2 (а.с.28-31).
Розпорядженням міського голови від 23.11.2016 року №91, на підставі заяви ОСОБА_1 земельній ділянці загальною площею 0,020 га присвоєно адресу АДРЕСА_1 (а.с. 32).
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26.11.2018 року на підставі ухвали Свалявського районного суду ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є власниками відповідно по 1/2 частині офісно-торгівельного комплексу у АДРЕСА_1 (а.с. 44, 48).
За даними чинного договору дарування 1/2 частки у праві спільної часткової власності від 14.07.2020 року, ОСОБА_6 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 належну йому вищевказану частку, яка відповідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14.07.2020 року зареєстрована за останнім (а.с. 45-47).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: до об'єктів критичної інфраструктури; до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; до об'єктів та земель оборони; до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння; до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння; до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
За статтею 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
За роз'ясненнями Великої Палати Верховного Суду Постанова від 28.09.2021 № 761/45721/16-ц , суд погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові належить відмовити.
У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частини офісно-торгівельного комплексу по АДРЕСА_1 . Інша частина указаного майна належить відповідачу ОСОБА_3 , на підставі чинного договору дарування, укладеного з попереднім власником - ОСОБА_6 .
За статтею 60, 65 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За статтями 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, власник, у розумінні ЦК України, - це особа, яка на законних підставах володіє, користується та розпоряджається майном, і чиї права захищаються державою.
За статтею 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Таким чином, право власності ОСОБА_1 на частину вищевказаного майна виникло 22.11.2018 року і з згаданого часу, відповідно до приписів СК України, власником даної частки також є і дружина позивача - позивач ОСОБА_2 .
За правовим змістом статті 388 ЦК України на положення якої як на підставу для задоволення своїх вимог, посилаються позивачі право на звернення з даного виду позовом належить лише власнику майна.
Ураховуючи, що позивачі не є власниками спірної частини майна, відтак, суд дійшов висновку, що правові підстави для звернення з даним позовом у них відсутні і у задоволенні такого належить відмовити у зв'язку з тим, що позивачі не є суб'єктами тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин.
За статтею 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Свалявського районного суду від 20.06.2022 року, якою накладено арешт на належну ОСОБА_3 ідеальну частину офісно-торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 141, 223, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 60, 65 Сімейного кодексу України, ст. 15, 16, 202, 203, 215, 235, 261, 267 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача - відмовити.
Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Свалявського районного суду від 20.06.2022 року, якою накладено арешт на належну ОСОБА_3 ідеальну частину офісно-торгівельного комплексу за адресою АДРЕСА_1 - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
СВАЛЯВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ П.І.Уліганинець