Справа № 304/1573/25 Провадження № 2-а/304/14/2025
про забезпечення адміністративного позову
16 липня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
14.07.2025 до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 4284 від 25 жовтня 2024 року, та в якому позивач ОСОБА_1 просить: 1) поновити строк для звернення до суду з даним позовом як такий, що пропущений з поважних причин.; 2) витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4284 від 25 жовтня 2024 року, а також матеріали, що стали підставою для її винесення; 3) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4284 від 25 жовтня 2024 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити; 4) судові витрати в загальному розмірі 1514 грн. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14 липня 2025 року до Перечинського районного суду Закарпатської області разом із адміністративним позовом надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній адміністративній справі. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Та предметом спору по справі є скасування постанови про адміністративне правопорушення № 4284 від 25 жовтня 2024 року. Обгрунтовуючи підстави для подання позову ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що 09 жовтня 2024 року відповідальним виконавцем адміністративного відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено відносно нього, ОСОБА_1 , протокол ЧРТЦК №1472 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУПАП, згідно з яким він, того ж дня о 20.01 год під час дії воєнного стану, будучи військовозобов?язаним, підлягаючи призову на військову службу за мобілізацією, був доставлений до Чернівецького ООЦМ по АДРЕСА_3 для складання адміністративного протоколу у зв?язку з відсутністю військово-облікового документу. Однак вважає, що не порушував вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перебуває на військовому обліку, однак не мав при собі військово-облікового документа, що не позбавляло особу, яка склала протокол отримати дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів шляхом отримання електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до ст.210 КУпАП. Та вважає, що оскаржувана постанова винесена лише на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення, який сам по собі не може бути доказом вчиненого правопорушення. Отже, позивач вважає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправні та порушують його права, а оскаржувану постанову - неправомірною.
Позивач зазначає, що 14 жовтня 2025 року направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотантя про передачу справи про адміністративне правопорушення стосовно себе до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації та фактичного проживання. Однак будь-яких відомостей щодо задоволення клопотання чи відмови у ньому, не отримував.
Також вказує позивач, що 04 липня 2025 року з додатку «Дія» він дізнався про відкриття виконавчого провадження стосовно нього, що підтверджується постановою державного виконавця Сторожинецького відділу ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вертепної Л.Р. з примусового виконання постанови № 4284, виданої 25 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , про стягнення з нього, ОСОБА_1 , штрафу в сумі 34 000 грн. Також у додаток «Дія» йому надійшла постанова про арешт коштів боржника від 04 липня 2025 року, якою накладено арешт на належні йому грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках.
Та позивач ОСОБА_1 вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно обтяжити поновлення порушених прав, оскільки існує вірогідність того, що навіть у випадку скасування оскаржуваної постанови та набрання рішенням суду законної сили, штраф на цей момент може бути стягнуто органами Державної виконавчої служби України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
За таких обставин, просить суд вжити заходів забезпечення поданого ним позову, адже невжиття таких заходів істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
У зв'язку з вищенаведеним, посилаючись на положення ст.ст.150,151 КАС України, заявник просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.3 ст.154 КАС України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
У зв'язку з відсутністю виняткових обставини, які унеможливлюють розгляд заяви про забезпечення позову без участі сторін, суд вважає за можливе розглянути її без проведення судового засідання.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть ускладнити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Нормами ч.1 ст.151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначені в ст.150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
З наданих позивачем документів вбачається, що 04 липня 2025 року державним виконавцем Сторожинецького Відділу ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вертепною Л.Р. відкрито виконавче провадження №78517315 з примусового виконання постанови № 4284, виданої 25 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Сукупність наведених обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Стаття 151 ч.1 п.5 КАС України кореспондується з статтею 34 частиною 1 пунктом 2 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року, в силу вимог якої, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист таких прав позивача, за захистом яких він звернувся.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся та зазначені обставини є достатніми підставами для забезпечення даного позову, відповідно до п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
Таким чином, суд при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховуватися предмет позову, підстави звернення до суду, а також забезпечення дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки зупинення дії оспорюваної позивачем постанови призведе лише до зупинення процедури примусового стягнення штрафу за оскаржуваною постановою, натомість не буде вирішено питання про законність такої постанови, що не змінює обсяг прав та обов'язків сторін, а лише тимчасово, до набрання законної сили рішення суду, зупиняється стягнення штрафу органами державної виконавчої служби, а отже суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
За таких обставин суд вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб, що визначений вимогами ст.151 ч.1 п.5 КАС України: шляхом зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі постанови Сторожинецького відділу ДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавче провадження №78517315 з примусового виконання постанови № 4284, виданої 25 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У відповідності до ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться адміністративна справа, до вирішення цієї справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що заява позивача ОСОБА_1 є обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає до задоволення, а саме шляхом вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа..
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.150-154, 241, 243, 248 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 304/1573/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 4284 від 25 жовтня 2024 року - задовольнити.
Зупинити стягнення, що здійснюється в межах виконавчого провадження №78517315 державним виконавцем Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вертепною Л.Р. з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 № 4284, виданої 25 жовтня 2024 року про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 гривень, - до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №304/1573/25.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Роз'яснити учасникам цивільної справи, що учасник справи може подати до суду вмотивоване клопотання про скасування заходу забезпечення позову.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади в Україні за адресою: http://pr.zk.court.gov.ua/sud0708/.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Перечинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя
Перечинського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО