Справа № 302/876/25
Провадження № 2/302/371/25
(в повному обсязі)
21.07.2025 селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кривка В. П.,
з участю: секретарка судового засідання Липей В.В.,
позивач- ОСОБА_1 ,
представник позивача-адвокат Шишола В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шишола В.М., до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міжгірська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, -
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
25.06.2025 року в інтересах ОСОБА_1 його представник адвокат Шишола В.М. подав суду вищенаведений позов, який обґрунтовано таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . При житті мати позивача ОСОБА_2 склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, в тому числі належний їй житловий будинок, земельну ділянку площею 0,60 га належну їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю заповіла сину ОСОБА_1 (позивач). Цей заповіт є чинний. На день смерті ОСОБА_2 її місце реєстрації проживання було відмінне від місця реєстрації проживання позивача. Однак на день смерті ОСОБА_2 разом з нею проживав, але не був зареєстрований позивач, її син, який на день смерті матері фактично проживав разом з нею, вів разом з нею спільне господарство. При цьому позивач був єдиною дитиною померлої ОСОБА_2 і через похилий вік і захворювання останньої, він вимушений був постійного доглядати за нею й належним їй майном особисто. Після смерті матері позивач не звертався до нотаріальної контори у визначений ч.1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, оскільки помилково вважав, що фактично проживаючи з матір'ю на день її смерті, він буде вважатися таким, що прийняв спадщину. Однак, при зверненні в нотаріальну контору для прийняття спадщини за покійною матір'ю його було повідомлено про пропуск ним строку для прийняття спадщини, позаяк на день смерті матері його місце реєстрації проживання було відмінне від місця реєстрації проживання матері. Встановлення факту спільного проживання позивача з його матір'ю має юридичне значення, оскільки встановлення такого факту є підставою для відкриття спадкової справи нотаріальною конторою. Матері позивача на день її смерті належали земельні ділянки загальною площею 0,6017 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії III-ЗК №030859 від 14 квітня 1999 року, а також належний їй житловий будинок за АДРЕСА_1 , який був збудований нею в 1961 році, і який належав їй на праві особистої приватної власності. Однак через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок позивач звертається до суду також з позовною вимогою про визнання за ним права власності на житловий будинок як за спадкоємцем по заповіту після смерті матері, зважаючи на те, що вимога про встановлення факту спільного проживання позивача з його матір'ю і вимога про визнання права власності на житловий будинок є взаємопов'язаними і випливають з одних правовідносин.
Винесені в справі процесуальні рішення
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.06.2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
Позиції учасників справи
Позивач та його представник-адвокат Шишола В.М. у підготовчому судовому засіданні підтримали позов, просили такий задовольнити та за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Представник відповідача Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області на розгляд справи в підготовче судове засідання не з'явився, проте подав суду заяву, в якій зазначив, що просить справу розглянути без участі представника ради, натомість Пилипецька сільрада визнає позов ОСОБА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міжгірська державна нотаріальна контора в особі представника на розгляд справи в підготовче судове засідання не з'явилася, проте подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Оцінивши позиції учасників справи, подані в справу докази, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти та позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з такого.
Встановлені судом обставини
Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 років у с.Келечин Міжгірського району Закарпатська область, про що в книзі реєстрації актів про смерть 03.06.2005 року зроблено запис за №3, що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , довідки відділу реєстрації актів громадянського стану Міжгірського РУЮ Закарпатської області від 22.10.2002 року №338/3.40, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, який посвідчений секретарем Келечинської сільради Міжгірського району Закарпатської області Пижик О.М. та зареєстровано за №3, згідно якого один цілий будинок дерев'яний, покритий шифером, всі надвірні споруди, все належне їй майно, де воно б не було і з чого б не складалось, а також всю земельну ділянку в розмірі 0,60 га, яка належить їй згідно з державним актом на право приватної власності на землю і розташована в с.Келечин заповіла своєму синові ОСОБА_1 .
Вищенаведений заповіт ОСОБА_2 не змінений та не скасований, що вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №77591465 від 09.07.2024 року.
Згідно з довідкою Пилипецької сільради №245 від 27.06.2024 року ОСОБА_2 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на день її смерті в цьому будинку проживав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син померлої, однак не був зареєстрований в зазначеному будинку.
Згідно з листом державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєва О.І. від 09.07.2024 року №111/01-16 на запит ОСОБА_1 йому повідомлено, що згідно з даними зі Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1931 р.н., не заводилась; на момент смерті ОСОБА_2 з нею разом фактично проживав ОСОБА_1 , 1963 р.н., але не був зареєстрованим, у зв'язку з цим ОСОБА_1 роз'яснено, що він у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав і спадщину не прийняв шляхом постійного спільного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, оскільки місце реєстрації ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 відмінне від місця реєстрації проживання померлої, а тому відкрити спадкову справу за майном померлої ОСОБА_2 не можливо, а тому нотаріус рекомендувала йому звернутися до суду для вирішення питання щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 чи встановлення факту спільного проживання з померлою.
Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК №030859 від 14.04.1999 року, ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_2 , на підставі рішення від 20.07.1997 року Келечинської сільради народних депутатів передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,6017 га в межах згідно з планом на території с.Келечин Келечинської сільради народних депутатів для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства.
Згідно з довідкою з погосподарської книги, яка видана виконкомом Пилипецької сільради Хустського району Закарпатської області, №100 від 18.03.2025 року житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав померлій ОСОБА_2 , 1931 р.н., побудований орієнтовно в 1961 році та розташований на земельній ділянці в ур. «Біля хати», свідоцтво на право власності на цей житловий будинок сільрадою не видавалось.
Згідно з довідкою КП «Міжгірське БТІ» №146 від 13.06.2025 року станом на 31.12.2012 року право власності на будинок під АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Згідно з технічним паспортом житлового будинку садибного типу з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 23.04.2025 року на замовлення ОСОБА_1 , житловий будинок побудований в 1961 році, поряд з ним розташовані гараж та господарська будівля для худоби і птиці; загальна площа будинку становить 49,1 м2, з неї житлова - 32,6 м2, а допоміжна - 16,5 м2; будинок складається з таких приміщень: коридору - 9,5 м2, двох житлових кімнат по 18,7 і 13,9 м2, душової - 2,8 м2, кухні - 4,2 м2.
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1,2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
На підставі ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Згідно з пунктом 211 розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, у редакції на момент відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом встановлено, що згідно з довідкою Пилипецької сільради №245 від 27.06.2024 року ОСОБА_2 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на день її смерті в цьому будинку проживав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - син померлої, однак не був зареєстрований в зазначеному будинку.
Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст.315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позивач у позові зазначає, що для відкриття спадкової справи до майна померлої матері, йому необхідно встановити факт спільного проживання з нею на час відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України передбачено:
- право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
- У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
- Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На випадок своєї смерті спадкодавець залишила заповіт, згідно якого один цілий будинок дерев'яний, покритий шифером, всі надвірні споруди, все належне їй майно, де воно б не було і з чого б не складалось, а також всю земельну ділянку в розмірі 0,60 га, яка належить їй згідно з державним актом на право приватної власності на землю і розташована в с.Келечин заповіла своєму синові ОСОБА_1 . Цей заповіт не змінений та не скасований. Державним нотаріусом встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась станом на 09.07.2024 року. Судом встановлено, що позивач постійного проживав разом з померлою ОСОБА_2 на час відкриття спадщин, тобто прийняв спадщину до майна померлої матері ОСОБА_2 . Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач не в змозі оформити право власності на спадковий будинок в позасудовому порядку.
Згідно з підпунктам 4.16, 4.19 пункту 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5), згідно яких видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з можливих способів захисту цивільних та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як зазначає позивач у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок, що позбавляє його можливості оформити право власності на цей будинок в нотаріальному порядку з огляду на вищенаведені норми законодавства.
За вищенаведених обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі, при цьому визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
Розподіл судових витрат
Суд враховує те, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп та ту обставину, що відповідач визнав позов до розгляду справи по суті.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищенаведене, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, що становить грошову суму 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст.ст. 200 ч.4, 206 ч.4, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Визнання позову відповідачем прийняти.
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , постійно проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_4.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, що становить суму 1211 грн 20 коп.
Копію рішення для відома надіслати відповідачу та третій особі.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 21.07.2025 року.
Суддя В. П. Кривка