Справа № 302/549/25 Провадження № 3/302/221/25
21 липня 2025 року селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю., за участі секретаря судового засідання Царь О. В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниці-адвокатки Гренджи В. Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР№1 307250 від 21.04.2025, то 21 квітня 2025 року о 00:00 год біля магазину «100 пудовий» у с. Репинне Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в учиненні даного правопорушення не визнав та пояснив, що він не керував автомобілем, а був у ньому в якості пасажира, оскільки за кермом перебував його товариш ОСОБА_2 .
Захисниця ОСОБА_1 - адвокатка Гренджи В. Ю. подала до суду 21.07.2025 клопотання про закриття провадження у справі, оскільки доказів про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції матеріали справи, зокрема відеофайли, не містять. У протоколі вказаний невірний час начебто вчинення даного правопорушення, а свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні ствердив, що саме він перебував за кермом.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» установлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил /пункт 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306/.
Пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5. ПДР).
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, у протоколі зазначено, що 21 квітня 2025 року о 00:00 год біля магазину «100 пудовий» у с. Репинне Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додані: 1) акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с.4); 2) направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відповідно до якого поліцейським виявлені ознаки сп'яніння ОСОБА_1 через запах алкоголю з ротової порожнини, нерозбірлива мова, хитка хода і від проведення огляду він відмовився (а.с.3); рапортом поліцейського Черничка В. про те, що 21.04.2025 біля 10:20 год ним було виявлено у с. Репинне автомобіль марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого здійснював незрозумілі маневри, а саме збільшував та зменшував швидкість, а тому було прийнято рішення його зупинити для подальшої перевірки, де після зупинки було встановлено, що за кермрм даного автомобіля перебував ОСОБА_1 (а.с.5); відеозапис (а.с.9).
Із доданих до протоколу відеозаписів судом установлено, що на них не зафіксовано жодних відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції, оскільки з самого початку відеозапису ОСОБА_1 разом із працівниками поліції стоїть на вулиці біля магазину.
Отже, з відеозапису не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, він не був зупинений під час керування транспортним засобом, а відтак із наданого відеоматеріалу неможливо встановити факт здійснення керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом.
За клопотання захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Гренджі В. Ю., яке суддею було задоволено, витребовувався з ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відеозапис, на якому б містився безперервний запис відеофіксації обставин учинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із записом події, починаючи з моменту керування і зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 до часу складання відносно нього даного протоколу про адміністративне правопорушення, на що листом ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 16.06.2025 за № 79306-2025 повідомлено суд про неможливість надати відеозапис про вчинення ОСОБА_1 правопорушення (а.с.33).
Будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем матеріали справи не містять.
При цьому допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який був приведений до присяги і попереджений про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання і відмову від дачі показань (а.с.27) ствердив, що того дня саме він перебував за кермом даного автомобіля, однак не повідомив про це поліцейських, оскільки того дня він мав бути у відрядженні за межами області, про що ним було надано суду лист Закарпатської обласної військової адміністрації від 03.04.2025 № 06-17/4134, що у період з 04 по 21 квітня 2025 року, зокрема ОСОБА_2 мав виконувати роботи з будівництва фортифікаційних споруд на території Донецької області (а.с.37).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами.
Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення усупереч вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП зазначено час учинення ОСОБА_1 правопорушення опівночі, що не узгоджується з іншими матеріалами справи щодо часу події близько 10:20 год, а не 00:00 год 21.04.2025.
Варто зауважити, що під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом або за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у пункті 38 постанови від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
З урахуванням наведеного вище у матеріалах справи відсутні об'єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, у підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, оскільки на долученому до матеріалів справи відеозаписі не зафіксовано факту керування ним автомобілем та зупинки його поліцейськими, будь-яких доказів, у тому числі відеозапис або свідків, які б підтверджували поза розумним сумнівом вказані у протоколі обставини до матеріалів справи не долучено, А відтак, застосовуючи закріплений у ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь такої особи, доходжу висновку про те, що факт керування ним транспортним засобом не доведено.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі установлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Водночас особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно з національним законодавством Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть уважатися такими в світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ указав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia»), заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Винуватість особи в учиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин і з точки зору достатності доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів поза розумним сумнівом щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в його діях складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на його користь.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд доходить висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що у свою чергу, з огляду на наведені вище норми та обставини, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.
Як регламентує ст. 283 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з постанов, зокрема про закриття справи за наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.
З урахуванням викладено провадження у цій справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 268, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. Ю. Готра