Справа № 301/1321/25
2/301/791/25
"11" липня 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Даруда І.А., при секретарі Сатін Н.М., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Довжанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, у порядку спадкування,-
ОСОБА_2 , звернувся до Іршавського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до виконавчого комітету Довжанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, у порядку спадкування.
Свої вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
На випадок своєї смерті вона склала заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Приборжавської сільської ради Н.І.Гринюк 03.12.2003 року за реєстровим № 425 в книзі запису для нотаріальних дій, відповідно до якого позивач успадковує після її смерті все її майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на все її майно. До складу спадщини входять в тому числі земельні ділянки загальною площею 0,3741 га які були передані ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Приборжаської сільської ради (згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 022290 від 30.06.2003 року) оригінал якого втрачений.
ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем покійної ОСОБА_3 , яка залишила за заповітом своє майно відповідно до ст.ст.1222, 1223 ЦК України є спадкоємцем за заповітом.
Згідно довідки виданої адміністратором ЦНАП виконкому Довжанської сільської ради від 15.05.2025 року за вих. № 20 на день смерті ОСОБА_3 за адресою її проживання АДРЕСА_1 разом з нею проживали та були зареєстровані, її племінник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю сім'єю.
Отже, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , проживав за одною адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , на день відкриття спадщини і не відмовився від прийняття спадщини, отже, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину.
Інших осіб, які б претендували на земельні ділянки після смерті спадкодавця, в тому числі осіб які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні немає.
Позивач стверджує, що він на теперішній час є єдиним спадкоємцем відкритої спадщини на вказане спадкове майно.
Приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу П. М. Ожеледа, позивача було усно повідомлено про неможливість юридичного оформлення за ним спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , на земельні ділянки загальною площею 0,3741 га, які розташовані на території Приборжавської сільської ради у зв'язку з втратою оригіналу державного акта на землю і тому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і запропоновано звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд такий задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи провести у відсутності позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, що стверджується довідкою про доставку електронного документу. Відзиву чи заперечень від відповідача до суду не надходило.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 , всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Судом під час судового засідання було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть (копія свідоцтва серії НОМЕР_1 , а.с. 15).
На випадок своєї смерті вона склала заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Приборжавської сільської ради Н.І.Гринюк 03.12.2003 року за реєстровим № 425 в книзі запису для нотаріальних дій, відповідно до якого позивач успадковує після її смерті все її майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право.(копія заповіту, а.с. 16)
Згідно виписки, що видана адміністратором відділу ЦНАП виконавчого комітету Довжанської сільської ради, з погосподарської книги Приборжавської сільської ради за 2011-2015 рр. власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на все її майно. До складу спадщини входять в тому числі земельні ділянки загальною площею 0,3741 га які були передані ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Приборжаської сільської ради (згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 022290 від 30.06.2003 року) оригінал якого втрачений.(копія державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 022290 від 30.06.2003 )
ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем покійної ОСОБА_3 , яка залишила за заповітом своє майно відповідно до ст.ст.1222, 1223 ЦК України є спадкоємцем за заповітом.
Згідно довідки виданої адміністратором ЦНАП виконкому Довжанської сільської ради від 15.05.2025 року за вих. № 20 на день смерті ОСОБА_3 за адресою її проживання АДРЕСА_1 разом з нею проживали та були зареєстровані, її племінник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі своєю сім'єю.(а.с. 21)
Отже, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , проживав за одною адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , на день відкриття спадщини і не відмовився від прийняття спадщини, отже, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину.
Інших осіб, які б претендували на земельні ділянки після смерті спадкодавця, в тому числі осіб які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні немає.
Позивач стверджує, що він на теперішній час є єдиним спадкоємцем відкритої спадщини на вказане спадкове майно.
Приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу П. М. Ожеледа, позивача було повідомлено про неможливість юридичного оформлення за ним спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , на земельні ділянки загальною площею 0,3741 га, які розташовані на території Приборжавської сільської ради у зв'язку з відсутністю оригіналу державного акта на земельну ділянку і тому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і запропоновано звернутися до суду.(оригінал відмови нотаріуса від 19.06.2025 року, а.с. 31)
При ухваленні даного рішення суд виходив із наступного.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд бере до уваги те, що відповідачем виконавчим комітетом Довжанської сільської ради, надано до суду жодних заперечень, проти задоволення позову чи письмових доказів, які б спростовували доводи позивача.
Зважаючи на те, що надані позивачем докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та є логічно пов'язаними між собою, при цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, тому на переконання суду позовні вимоги викладені в даній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Керуючись ст. ст. 4,12,19,83, 175,177,184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1216, 1220, 1223 , 1268 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Довжанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельні ділянки загальною площею 0,3741 га, які розташовані на території Приборжавської сільської ради (згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 022290 від 30.06.2003 року).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.07.2025
Суддя: І.А. Даруда