Справа № 626/2288/25
Провадження № 1-кс/626/1075/2025
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
21 липня 2025 року м.Берестин (Красноград)
Слідчий суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення №2 СВ Берестинського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Берестинської окружної прокуратури в рамках кримінального провадження № 12025221090000730 від 20.07.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Калинівка, Кегичівського району, Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, безробітного, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 04.03.2024 Кегичівським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки,
- який підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,-
Відповідно до поданого клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 20.07.2025 до чергової частини ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від інспектора з РПП СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 про те, що під час виконання службових обов'язків, а саме під час відпрацювання особи, яка перебуває в розшуку за ініціативою РТЦК та СП, за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з раптово виниклим умислом наніс йому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя.
Відомості кримінальне про правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, внесені відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України від 20.07.2025 за № 12025221090000730. Попередня правова кваліфікація визначена за ч. 2 ст. 345 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Борю економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Згідно статі 17 України «Про національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон.
Відповідно до витягу з наказу №14 о/с від 13.01.2025, згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, за ініціативою поліцейського) ч. 1 ст. 65 Закону України «Про національну поліцію»: майора поліції ОСОБА_8 , спеціальний жетон 0087977 призначено на посаду інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №1 Берестинського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області.
У період з 09 год. 00 хв. 19.07.2025 по 09 год. 00 хв. 20.07.2025 для несення служби та виконання службових обов'язків, згідно графіку несення служби особовим складом СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, на чергування заступила група з реагування патрульної поліції у складі інспектора з РПП СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 та поліцейського з РПП СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_9
19.07.2025, близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_8 перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , при виконанні службових обов'язків, а саме - у рамках заходів із доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина ОСОБА_10 , який перебував у розшуку за фактом порушення правил військового обліку.
У подальшому, 20.07.2025, близько 00 год. 50 хв. за вказаною адресою з'явився ОСОБА_4 , який усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу, так як останній знаходився в однострої працівників поліції, з відповідними знаками розрізнення, реалізуючи свій раптово виниклий умисел на протидію здійсненню ним покладених обов'язків, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, безпідставно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, стоячи навпроти останнього, наніс один удар кулаком правої руки у ліву частину обличчя у ділянку скроні ОСОБА_8 , внаслідок чого утворився синець обличчя.
По ступеню тяжкості, як окремо так і в сукупності вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності та мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше, як шість днів, згідно п.п. 2.3.2б, 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
20.12.2024 о 15 годині 46 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , відповідно до п.2. ч.1 ст.208 КПК України, затримано.
21.07.2025 ОСОБА_4 , відповідно до ст. 276 КПК України, за наявності достатніх доказів у вчиненні кримінального правопорушення, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується: протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , відеозаписом з камер відеоспостереження на території ІНФОРМАЦІЯ_3 , висновком експерта № 12-14/118-КР/25 від 21.07.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, з урахуванням особи підозрюваного та його поведінки упродовж останніх років, слідством встановлено наявність реальних ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те що підозрюваний ОСОБА_4 :
- не має постійного місця роботи, не навчається, не перебуває на обліку у жодних соціальних чи реабілітаційних програмах, не має на утриманні малолітніх дітей чи інших осіб, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, які б сприяли забезпеченню його належної процесуальної поведінки;
- раніше неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, при цьому новий злочин вчинив у період дії іспитового строку, призначеного за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 04.03.2024 у справі № 624/16/24;
- достовірно усвідомлює, що за вчинення нового умисного злочину в умовах незнятої судимості йому реально загрожує призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуттям, що об'єктивно посилює його особисту зацікавленість у втечі від слідства та суду з метою уникнення відповідальності.
Із урахуванням особи підозрюваного та його поведінки упродовж останніх років, наявні достатні підстави вважати, що залишення ОСОБА_4 на свободі може спричинити реальну загрозу вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів досудового розслідування:
- 21.03.2023 ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке було закрите ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 25.10.2023 у справі № 624/619/23 у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, що свідчить не про невинуватість, а про нереалізованість притягнення до відповідальності за насильницький злочин;
- 02.12.2023 він вчинив умисну крадіжку в умовах повторності (ч. 4 ст. 185 КК України), за яку вироком Кегичівського районного суду від 04.03.2024 у справі № 624/16/24 засуджений до 5 років позбавлення волі, однак звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- 18.10.2024 до суду направлено обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні умисного невиконання вироку суду (ч. 1 ст. 382 КК України), що також свідчить про ігнорування ним рішень суду та органів правопорядку;
Попри надану можливість виправлення, вже у період іспитового строку, а саме 20.07.2025, ОСОБА_4 вчинив новий умисний злочин насильницького характеру щодо працівника правоохоронного органу, що кваліфікується за ч. 2 ст. 345 КК України.
Таким чином, поведінка підозрюваного має стійкий системний характер з ознаками рецидиву, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, зневагу до вимог закону та рішень суду, а також про його реальну схильність до продовження злочинної діяльності.
За таких умов, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, вчинить нове кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить мети, передбаченої ст. 177 КПК України.
З урахуванням наведеного, в тому числі характеру та обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваного, його системної протиправної поведінки упродовж останніх років, вчинення злочину в період іспитового строку, що свідчить про рецидив, наявності реальних ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не запобігатиме вчиненню ним нових злочинів.
Окрім того, вчинене кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним не лише за своєю правовою кваліфікацією, але й за обставинами, в яких його вчинено: насильницькі дії щодо працівника правоохоронного органу в умовах дії правового режиму воєнного стану, на території режимного об'єкта - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначене свідчить про особливий суспільний інтерес та резонанс події, відкриту зневагу підозрюваного до правопорядку, представників державної влади та вимог закону, що в умовах воєнного стану створює особливу загрозу для безпеки суспільства та діяльності органів державної влади.
Таким чином, лише тримання під вартою як винятковий запобіжний захід є співмірним рівню ризиків та здатним забезпечити досягнення мети, передбаченої ст. 177 КПК України, а саме - недопущення переховування підозрюваного від слідства та суду, вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також належного розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В даному випадки підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину із застосуванням фізичного насильства щодо працівника правоохоронного органу під час виконання останнім службових обов'язків. Злочин вчинено в умовах воєнного стану, на території режимного об'єкта, що істотно підвищує ступінь його суспільної небезпеки.
З урахуванням системного характеру злочинної поведінки підозрюваного, вчинення нового злочину у період іспитового строку, наявності ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також його соціально нестабільного способу життя, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є безпідставним і не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави відповідає завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України, зокрема - забезпеченню ефективного розслідування, недопущення уникнення кримінальної відповідальності особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, а також відновленню справедливості у суспільстві, особливо в умовах воєнного стану, коли насильство щодо представника держави є проявом зухвалої зневаги до закону та інститутів правопорядку.
Поведінка ОСОБА_4 засвідчує не лише правову зневагу, а й глибоку антисоціальну настанову. Особа, якій держава вже надала шанс на виправлення, демонстративно проігнорувала надану довіру, вчинивши новий зухвалий злочин у період іспитового строку. Насильство щодо працівника правоохоронного органу, вчинене в умовах дії воєнного стану, - це не лише кримінальне правопорушення, це виклик самій ідеї державності, стабільності та безпеки в правовій державі.
На тлі загальнонаціональних зусиль зі збереження правопорядку, така демонстративна протиправна поведінка не може бути проігнорована чи виправдана міркуваннями гуманності. Підозрюваний своїми діями фактично виключив для себе можливість довіри з боку держави. Відповіддю має бути захист суспільства, закону та справедливості.
Лише тримання під вартою в умовах ізоляції здатне унеможливити подальшу протиправну поведінку цієї особи, забезпечити досягнення цілей кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та відновити віру суспільства у спроможність держави захищати закон і гідність публічної служби.
Перевіривши надані суду матеріали кримінального провадження, дослідивши докази та додатки по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора, який підтримав вказане клопотання, пославшись на доводи та факти викладені в ньому, думку самого підозрюваного та його захисника, які просили обрати йому міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, пославшись на необґрунтованість пред'явленої підозри, незаконне затримання в порядку ст.208 КПК України та незадовільний стан здоров'я підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.
Також в судовому засіданні було допитано в якості свідка матір підозрюваного - ОСОБА_13 , яка надала позитивну характеристику стосовно свого сина та пояснила, що вони мешкають в трьох: вона, син та донька, який 12 років, син допомагає їй в хатніх справах та по господарству. Також вона страждає певним захворюванням.
Під час розгляду клопотання було встановлено вагомість наявних доказів, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені інкримінованого йому злочину за ч.2 ст.345 КК України, а саме наявними доказами, переліченими в клопотанні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України:
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вичинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 5 років.
Враховуючи вищевикладене у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що підозрюваний може:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5-ти.
Так, будучи засудженим вироком Кегичівського районного суду від 04.03.2024 у справі № 624/16/24 засуджений до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки, підозрюваний при повідомленні про підозру у вчинення більш тяжкого злочину може покинути місце проживання та в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
2.Вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), ув'язку з неодноразовим притягненням підозрюваного до кримінальної відповідальності є підстави вважати, що останній може продовжити свою злочинну діяльність, пов'язану зі збутом наркотичних засобів, а також враховуючи, що останній не має офіційної роботи.
Крім того, при підготовці клопотання до розгляду при моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень також було встановлено, що ОСОБА_4 за останні два роки неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-2, 126, 130 КУпАП.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, з урахуванням особи підозрюваного та його поведінки упродовж останніх років, судом встановлено наявність реальних ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те що підозрюваний ОСОБА_14 :
- не має постійного місця роботи, не навчається, не перебуває на обліку у жодних соціальних чи реабілітаційних програмах, не має на утриманні малолітніх дітей чи інших осіб, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, які б сприяли забезпеченню його належної процесуальної поведінки;
- раніше неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення, при цьому новий злочин вчинив у період дії іспитового строку, призначеного за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 04.03.2024 у справі № 624/16/24;
- достовірно усвідомлює, що за вчинення нового умисного злочину в умовах незнятої судимості йому реально загрожує призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуттям, що об'єктивно посилює його особисту зацікавленість у втечі від слідства та суду з метою уникнення відповідальності.
Із урахуванням особи підозрюваного та його поведінки упродовж останніх років, наявні достатні підстави вважати, що залишення ОСОБА_4 на свободі може спричинити реальну загрозу вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів досудового розслідування:
- 21.03.2023 ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке було закрите ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 25.10.2023 у справі № 624/619/23 у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, що свідчить не про невинуватість, а про нереалізованість притягнення до відповідальності за насильницький злочин;
- 02.12.2023 він вчинив умисну крадіжку в умовах повторності (ч. 4 ст. 185 КК України), за яку вироком Кегичівського районного суду від 04.03.2024 у справі № 624/16/24 засуджений до 5 років позбавлення волі, однак звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки;
- 18.10.2024 до суду направлено обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні умисного невиконання вироку суду (ч. 1 ст. 382 КК України), що також свідчить про ігнорування ним рішень суду та органів правопорядку;
- протягом 2024-2025 роках неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-2, 126, 130 КУпАП.
Попри надану можливість виправлення, вже у період іспитового строку, а саме 20.07.2025, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені нового умисного злочину насильницького характеру щодо працівника правоохоронного органу, що кваліфікується за ч.2 ст.345 КК України.
Таким чином при вирішенні клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 не працює, міцних соціальних зв'язків не має, підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, даний злочин пов'язаний з нападом на працівника поліції при виконанні ним свої службових обов'язків, що в умовах воєнного стану та збройної агресії рф є дуже небезпечним злочином; раніше неодноразово притягався як до адміністративної відповідальності та і кілька разів був засуджений; у вчиненні даного злочину також підозрюється в період іспитового терміну за попереднім вироком; в провадженні суду стосовно нього маються на розгляді ще кримінальне провадження, яке не розглянуто, вважаю що, знаходячись на свободі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування, або суду та вчинити інший злочин.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
З огляду на вищевикладене є достатньо підстав вважати, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, на які вказує слідчий та прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Як зазначено в статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку.
Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити, а щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, з урахуванням поведінки підозрюваного, характеру скоєного та його особи, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, а також забезпеченню спробам переховування від суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку ст.208 КПК України, а саме з 15-46год. 20.07.2025 року.
Поряд з цим, положеннями ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, виходячи з того, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні умисного злочину з застосуванням насильства, а саме заподіянням тяжких тілесних ушкоджень працівнику поліції, то слідчий суддя приходить до висновку, не визначати розмір застави в даному випадку.
В зв'язку з вищевикладеним, підстав для застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя не вбачає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 193-197, 205, 485-488, 492 КПК України,-
Клопотання слідчого відділення №2 СВ Берестинського РВП ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025221090000730 від 20.07.2025р. за ч.2 ст.345 КК України- задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 15год. 46хв. 20 липня 2025 року до 15год. 46хв. 17 вересня 2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Для тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_4 підлягає направленню до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити підозрюваному та захиснику негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Берестинського районного суду ОСОБА_1