Справа № 2-1840/10
Провадження № 6/638/311/25
21 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Дудка Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення строків на пред'явлення виконавчих листів та про видачу дублікатів виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
24.06.2025 до суду надійшла зазначена заява. В обґрунтування заяви вказано, що у рішення суду у справі №2-1840/10 позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. 25.06.2010 судом видано виконавчий документ. 10.12.2020 ухвалою суду замінено стягувача, з ПАТ «ДельтаБанк» на ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». ПАТ «ДельтаБанк», як стягувач, виконавчий документ не передав заявнику для звернення його до виконання та місцезнаходження вказаного виконавчого документу не повідомив. На даний час відкритих виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1 немає. На теперішній час рішення суду не виконано. У зв'язку з чим заявник просить поновити пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, видати дублікат виконавчого листа.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа передано в провадження судді Семіряд І.В.
Судом витребувано справу №2-1840/10 з архіву суду. Архіваріусом суду повідомлено, що справу №2-1840/10 знищено за вичерпанням строків зберігання, надано копії процесуальних документів.
Представник заявника ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не прибув, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, у заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Представник ПАТ «ДельтаБанк», відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.03.2010 у справі №2-1840/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11014180000 у сумі 13910,41 євро, що за курсом НБУ станом на 21.09.2009 складає 163 775,02 грн, за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту №1 до договору про відкриття карткового рахунку у сумі 18522,04 грн, сплачене державне мито - 1700 грн та витрати на інформаційно- технічне забезпечення - 120 грн. Рішення набрало законної сили 12.03.2010.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.07.2012 замінено стягувача з ПАТ «Укрсиббанк» на ПАТ «ДельтаБанк». Ухвала набрала законної сили 02.08.2012.
Наданим витягом з автоматизованої системи виконавчих проваджень підтверджується, що станом на 05.06.2025 ОСОБА_1 не є боржником у жодному виконавчому провадженні, тобто виконавче провадження за рішенням суду №2-1840/10 не відкрите.
07.05.2025 за вих. №ФК/2517 ТОВ «ФК «ЄАПБ» направлено лист ПАТ «ДельтаБанк», яким просили невідкладено надіслати виконавчі документи, а уразі відсутності - повідомити про це.
Представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» складено як, у якому відображено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило перевірку реєстрів вхідної кореспонденції за період з 24.07.2020 по 05.06.2025 та встановили, що оригіналу виконавчого документу по справі №2-1840/10 не надходило.
Відповідно до ст.433ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Частиною 3 ст.433 ЦПК України встановлено, що заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Звертаючись до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що між ПАТ «ДельтаБанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договори про відсутплення права вимоги. При цьому, при проведені претензійно- правової роботи по справах, права вимоги за якими були відступлені до ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору про відступлення права вимоги, встановлено, що виконавчі листи у справі №2-1840/10 передані не були.
При цьому, копії договору про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» суду не надано, як і не надано копії ухвали суду про заміну сторони у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин, ТОВ «ФК «ЄАПБ»» є відповідальною особою за пропущення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим несе усі процесуальні наслідки від такої бездіяльності первісного стягувача.
Укладаючи Договір купівлі-продажу права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало оцінювати реальність ризику настання наслідків вчинення чи не вчинення первісним стягувачем дій щодо виконання рішення суду.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 року в справі Устименко проти України, заява № 32053/13 ).
Також не може бути підставою для поновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання виконавчого листа і сам по собі факт невиконання рішення суду, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення. Виконавчий лист навіть не було пред'явлено до виконання жодного разу.
Відповідно до ч.6ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», ст.433ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Рішення суду набрало законної сили ще у 2010, проте стягувачем не надано жодного доказу, які ними вживались дії з 2010 року, яким саме чином стягувач цікавився виконанням рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Звертаючись до суду представником заявника не надано доказів поважності пропущення строку для пред'явлення судового наказу.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц. У той же час, обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду».
Оскільки строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання не поновлення - заява про видачу дублікатів виконавчих листів також е підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 433 ЦПК України, суд,-
У задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення строків на пред'явлення виконавчих листів та про видачу дублікатів виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя - І.В. Семіряд