справа № 619/4091/25
провадження № 1-кс/619/696/25
іменем України
21 липня 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12025221230000735 від 15.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
установив:
До суду надійшло клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області про арешт в рамках кримінального провадження № 12025221230000735 від 15.07.2025, за ч. 2 ст. 194 КК України, на майно із забороною відчуження, користування та розпорядження, яке було вилучено під час огляду місця події від 15.07.2025, а саме території приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : полімерну каністру сірого кольору, поміщено до полімерного сейф- пакету PSP WAR 1703406 з пояснювальними написами та підписами понятих; полімерну каністру чорного синьої о кольору, поміщено до полімерного пакету чорного кольору та опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами та підписами понятих; пожежне сміття вилучене у приміщенні №1, з підлоги, поміщено до полімерного сейф-пакету PSP3155540 з пояснювальними написами та підписами понятих.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що СВ ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025221230000735 від 15.07.2025, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області І5.07.2025 надійшло повідомлення про те, що і 5.07.2025 приблизно о 20 годині 20 хвилин, невстановлена особа перебуваючи поблизу домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, шляхом підпалу, пошкодила приватний будинок на території вказаного домоволодіння, що належить ОСОБА_5 , 1973 року народження, чим завдала майнового збитку останній. Розмір завданого збитку встановлюється,
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання предметів, знарядь та інших речових доказів, а також встановлення фактичних відомостей щодо вищевказаних протиправних дій, 15.07.2024 слідчим СВ ВП № 3 Харківського РУП № З ГУ НП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 , з письмового дозволу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, у володінні та користуванні якої перебуває об'єкт нерухомості, проведено огляд місця події, а саме території приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено наступні предмети: 1.Полімерну каністру сірого кольору, поміщено до полімерного сейф- пакету FSF WAR і 703406 з пояснювальними написами та підписами понятих; 2. Полімерну каністру чорного синього кольору, поміщено до полімерного пакету чорного кольору та опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами та підписами понятих; 3. Пожежне сміття вилучене у приміщенні №І, з підлоги, поміщено до полімерного сейф-пакету Р8РЗ155540 з пояснювальними написами та підписами понятих.
Власника вилученого майна не встановлено.
Постановою слідчого СВ ВП № 3 Харківського РУП № З ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 15.07.2025 вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025221230000735 від 15.07.2025.
Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.167, ст.170 КПК України є достатні підстави вважати, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Отже, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для заоезпечення кримінальної о провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення та проведення судових експертиз, а саме комплексної судової пожежно-технічної експертизи, судової товарознавчої експертизи, судової експертизи з дослідження нафтопродуктів і пально- мастильних матеріалів, інших судових експертиз за потреби, а також проведення інших слідчих дій, прокурор просив накласти арешт на вказане майно.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, та просив судовий розгляд провести у його відсутність.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
З огляду на матеріали справи, 15.07.2025 відповідно до ст. 214 КПК України до ЄРДР внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Отже, в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в межах конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення.
В статті 223 КПК України викладені вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів необхідність арешту тимчасового вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Отже, виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що арешт тимчасово вилученого майна, зазначеного у клопотанні прокурора, є доцільним.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на: полімерну каністру сірого кольору, поміщено до полімерного сейф-пакету PSP WAR 1703406 з пояснювальними написами та підписами понятих; полімерну каністру чорного синьої о кольору, поміщено до полімерного пакету чорного кольору та опечатано паперовою биркою з пояснювальними написами та підписами понятих; пожежне сміття вилучене у приміщенні №1, з підлоги, поміщено до полімерного сейф-пакету PSP3155540 з пояснювальними написами та підписами понятих, - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали слідчого судді негайно після її оголошення вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали.
У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Роз'яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1