17 липня 2025 рокуселище ПетровеСправа № 941/493/25
Провадження № 3/941/187/25
селище Петрове
Суддя Петрівського районногосуду Кіровоградської області Колесник С. І., розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП України в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Попівці Кременецького району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Петрівського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, мотивуючи тим, що 18.04.2025 року близько 17:25 години в селищі Петрове по вулиці Українська біля будинку №12 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Шевроле Авео ЛС, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'ягніння відмовився,чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, про що був складений інспектором поліції протокол про адміністративне правопорушення.
В судове засідання водій ОСОБА_1 не з'явився, однак був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.
В судове засідання захисник Турбаєвський Ю.В. не з'явився, однак надав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зач.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, письмове клопотання захисника Турбаєвського Ю.В., оцінивши досліджені в судовому засіданні докази по справі, дійшов наступних висновків.
Згідно статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 квітня 2025 року Серія ЕПР № 304532, 18.04.2025 17:25:00 в с-ще Петрове по вулиці Українська, біля будинку номер 12, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував автомобілем ШевролеАвео ЛС, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, яка не відповідає обстановці, почервоніння обличчя, хитка хода. Від проходження огляду на визначення ступення алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичного закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікрських (так у протоколі).
Вказані обставини відображені і у рапорті інспектора з РПП СПД № 1 (с-ще Петрове) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції Бублика Олександра, де зазначається, що 18.04.2025 року він перебуваючи в добовому наряді в складі СРПП СПД № 1 (селище Петрове) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області спільно з інспектором з РПП старшим лейтенантом поліції Бурлаком І.В., було виявлено автомобіль марки “CHEVROLE AVEO» н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вулиці Українській в селищі Петрове та порушив правила дорожнього руху, а саме п.2.3в, а саме водій був не пристебнутий ременем безпеки. Згідно ст. 35 п. 1 Закону України про Національну поліцію було зупинено вказаний транспортний засіб. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та порушення координації рухів. Далі водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти освідування на визначення ступеню алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою Алкотест 6820, на що водій відмовився. Також водію ОСОБА_1 , запропонувано пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, на що водій відмовився. В подальшому на водія ОСОБА_2 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 номер 304532 за ст. 130 ч. 1 КУпАП, порушення пункту 2.5 ПДР України.
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозицією частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона даного правопорушення включає в себе три складові:
-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-передачі керування;
-відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, ключовою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є те, що правопорушник має керувати транспортним засобом та перебувати в стані сп'яніння.
При цьому, відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).
Крім того, в Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду № 404/4467/16-а від 20.02.19 року зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.»
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме те, що водій ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху.
Після перегляду відеозапису, що долучений DVD-диск з відеофайлами оформлення правопорушення інвентарний № 317 (відеофайли № 0000000_00000020250418172118_0014, 0000000_00000020250418173620_0015, 0000000_00000020250418175119_0016) встановлено, що він не містить записів вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а саме зупинки транспортного засобу та керування транспортним засобом, як взагалі 18 квітня 2025 року, так і станом на 17 годину 25 хвилин, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не містить жодних відомостей, хто керує даним автомобілем, а містить тільки інформацію коли працівник поліції складає адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , що свідчить про неналежне фіксування події вчинення адміністративного правопорушення.
Так, перший по часу відеофайл 0000000_00000020250418172118_0014 відтворює подію 18 квітня 2025 в період з 17 годин 21 хвилини 18 секунди до 17 години 36 хвилина 20 секунда, що не відповідає даті та часу вчинення правопорушення, що зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме 18.04.2025 року о 17 год. 25 хв., адже в цей час ОСОБА_1 об'єктивно не зміг здійснювати керування транспортним засобом. Інші відеофайли, що містяться на DVD-диску інвентарний номер № 317 також відтворюють подію 18.04.2025 року, і не містять інформації про особу, яка керує транспортним засобом.
Отже, дійсно на відео зафіксовано, як 18 квітня 2025 року приблизно 17 год 25 хв. до припаркованого автомобіля “CHEVROLE AVEO» н.з. НОМЕР_2 підходить працівник поліції, ведеться відеофіксація, автомобіль не рухається.
Також, відповідно до частини другої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини п'ятої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно Розділу ІІ Порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за:
1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;
2) зберігання, видачу та приймання карт пам'яті;
3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах;
4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;
5) належне ведення відповідної документації.
Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідно до пункту 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» у цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:
відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації;
карта пам'яті або флеш-карта - компактний електронний носій інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до Розділу II «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються, зокрема, матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до графи протоколу про адміністративне правопорушення 18 квітня 2025 року Серія ЕПР1 № 304532 «до протоколу додаються:», вказано, що до протоколу додається «ДВД диск з записом правопорушення» без посилання на інвентарний чи номенклатурний номер, і не є видом компактного електронного носія інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації в розумінні «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Тому, додані до справи № 941/493/25 відеоматеріали не є належними та допустимими доказами у справі та піддаються сумніву.
Окремо суд звертає увагу на рапорт інспектора з РПП СПД № 1 (с-ще Петрове) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції Бублика Олександра, поданого як доказ у вищевказаній справі. Зважаючи на те, що поліцейський є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень та ставитись йому, як обвинувачення у вчинені адміністративного правопорушення.
Саме на органи поліції покладено обов'язок щодо належного оформлення матеріалів, які складають адміністративну справу та подання належних, достатніх доказів по справі.
Також, у графі Протоколу про адміністративне правопорушення 18 квітня 2025 року Серія ЕПР1 № 304532 «до протоколу додаються:» вказано: «DVD-диск з записом правопорушення (так у протоколі); копії документів (так у протоколі); поясненням (так у протоколі)». Інших доказів, які були долучені до матеріалів адміністративного правопорушення, і як доказ наявності та винності ОСОБА_1 у вчинені вказаного адміністративного правопорушення під час ознайомлення з матеріалами справи не встановлено.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08, пункти 51-84, від 20 вересня 2016 року, Суд встановив порушення принципу безсторонності в провадженні у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника.
Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення. Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 304532 від 18 квітня 2025 року, складений відносно ОСОБА_1 , сам по собі не є головним доказом події правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).
Також, слід зазначити, що долучені до матеріалів справи відеофайли на оптичному диску є видом електронного доказу. При цьому, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять інституту електронного доказу. Тож, ним не врегульований випадок, подачі електронних доказів по справі.
При цьому, в законодавстві України діє поняття Аналогія закону (крім кримінального права, заборона встановлена Кримінальним кодексомУкраїни).
Найбільш споріднені до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення є норми права Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, за аналогією закону, для усунення прогалин у Кодексі України про адміністративні правопорушення щодо подачі електронних доказів слід зазначити наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу, що передбачено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наданні відеоматеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженою особою або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено оглядом змісту оптичного диску під час ознайомлення з матеріалами справи, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Долучені до матеріалів справи копії сторінок з Журналу про отримання поліцейськими нагрудних відео реєстраторів та Журналу про видачу відеозапису з нагрудного відео реєстратора поліцейського на думку суду не є належними та допустимими доказами у справі та піддаються сумніву.
Так, відповідні сторінки не мають чіткого посилання, що їх копії відповідають Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції в розумінні «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису», а також не завірені відповідальною особою з числа працівників органу, підрозділу поліції, на яку покладається відповідальність за зберігання, видачу та приймання портативних відео реєстраторів та зберігання, видачу та приймання карт пам'яті згідно Порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису».
Також, при вивчені змісту копій вищевказаних сторінок, виявлено відсутність дати та часу одержання та здавання обладнання поліцейським, який склав протокол про адміністративне правопорушення, технічного засобу відеозапису С700640 (так у протоколі).
Тому, додані до справи № 941/493/25 відеоматеріали не є належними та допустимими доказами у справі та піддаються сумніву.
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Вважаю, що відповідно до зазначених вище обставин, відсутнє порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, -
В притягненні до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 - відмовити, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Кропивницького апеляційного суду через Петрівський районний суд Кіровоградської області.
Суддя С.І.Колесник