Справа № 405/312/25
2/405/54/25
11.07.2025 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Волоткевича А.В.,
секретар судового засідання - Чала В.Є.,
прокурор - Правденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить відшкодувати в судовому порядку шкоду, завдану незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, а саме 507 500,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 07 жовтня 2016 року у зв'язку з розслідуванням слідчим відділом Головного управління Служби Безпеки України у місті Києві та Київської області кримінального провадження про фінансування тероризму №22016101110000026 від 17 лютого 2016 року, він та інші особи був затриманий співробітниками СБУ на території Ярмолинецького району Хмельницької області. Затримання супроводжувалося використанням вогнепальної зброї співробітниками спецпідрозділу «Альфа» і застосуванням заходів фізичного впливу, особистим обшуком, вилученням належних йому речей та предметів. Досудове слідство - проводилося групою слідчих слідчого відділу Головного управління Служби Безпеки України у м. Києві та Київської області (старший групи - старший слідчий в ОВС майор юстиції А. Супрун). Процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні здійснювалося групою прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонного служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області (старший групи прокурорів - О. Калюс). В цій кримінальній справі у період з жовтня - грудня 2016 року, впродовж 2017 року, у січні - липні 2018 року він неодноразово і систематично викликався для проведення слідчих та процесуальних дій в місто Київ. Поводження з ним зі сторони працівників правоохоронних органів і прокуратури не відповідало поводженню як з невинуватою особою. Його постійно безпідставно усно звинувачували у злочинній діяльності і жадали визнання винуватості, принаймні, у будь-якому злочині, так як він категорично заперечував свою причетність до протиправної діяльності. У зв'язку із не підтвердженням фактів вчинення ним злочинів за ст.258-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України) чи інших кримінальних правопорушень, 13 червня 2017 року з кримінального провадження №22016101110000026 в окреме провадження за №22017101110000157 відносно нього й інших осіб були виділені матеріали за фактом нібито вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України. 06 квітня 2018 року у кримінальному провадженні №22017101110000157 йому було повідомлено про підозру у вчиненні групою осіб злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, а 17 липня 2018 року досудове слідство було закінчене і прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом. Відповідно до обвинувального акта, затвердженого 17 липня 2018 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонного служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області О. Калюс, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 червня 2017 року за №22017101110000157 він ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності. 16 липня 2021 року вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 та інших обвинувачених було визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та виправдано у зв'язку із недоведеністю вини. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор оскаржив виправдувальний вирок в апеляційному порядку. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду 20 січня 2022 року виправдувальний Вирок був залишений без змін. Таким чином, він впродовж 5 років, 3 місяців і 13 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності. Внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового розслідування і прокуратури йому було спричинено значну моральну шкоду.
Ухвалою судді від 28.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
05.02.2025 до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою судді від 12.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
27.02.2025 до суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, у якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування заперечень Державна казначейська служба України вказує, що вказаний відповідач не вступав із позивачем у жодні правовідносини, не порушував права останнього, шкоди позивачу не завдавав, не володіє інформацією щодо предмета позову, а відтак, не може відповідати за заявленими ним вимогами. Крім цього, Державна казначейська служба України вважає, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач на свою користь не є обґрунтованим, а тому вважає, що виправдувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження за ч.1 ст.204 КК України, сам по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за завдану стороні шкоду.
04.03.2025 від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на позов, в якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - відшкодування шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Отже, позивач має вказати - в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано і з яких міркувань виходив позивач, визначаючи її розмір.
24.04.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 29.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник прокуратури в судовому засіданні заперечила позовні вимоги повністю, просила відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Вироком Ярмолинецького районного суду від 16 липня 2021 року у кримінальному провадженні №22017101110000157, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю вини (а.с. 11-21).
Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вирок Ярмолинецького районного суду від 16 липня 2021 року відносно, в тому числі, ОСОБА_1 , залишений без змін.
Звертаючись до суду з цим позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури, ОСОБА_1 вказував, що протягом 5 років 3 місяців 13 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через зруйновані життєві плани, оскільки в зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності він втратив коло друзів, які припинили із ним спілкування, не міг працевлаштуватись, через що не зміг підтримувати гідний рівень життя, відчував постійну тривогу та майбутнє, з огляду на що та враховуючи глибину моральних страждань, визначив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди у 507 500 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Частиною 2 статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Порядок відшкодування шкоди регулюється Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Пунктом 1 статті 2 вказаного Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду. При чому, п.5 ст.3 Закону визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), в тому числі, моральна шкода.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, апеляційний суд виходить з того, що його початком є день повідомлення про підозру - 06 квітня 2018 року, а завершенням - день набрання виправдувальним вироком законної сили (після апеляційного перегляду) - 20 січня 2022 року.
Таким чином, строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становить 45 місяців і 15 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на час розгляду справи установлено мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за період перебування під слідством і судом становить 363 500,00 грн.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Такі висновки викладені у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, якими ті врегульовані, беручи до увагу судову практику Верховного Суду, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури в розмірі 363 500,00 грн. та стягнення цієї суми на його користь з Держави Україна шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 363 500,00 грн.
Судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач 1: Київська обласна прокуратура, адреса: бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, ІКЮО 02909996;
- відповідач 2: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ІКЮО 37567646.
Повне рішення складено 21.07.2025.
Суддя Подільського районного
суду міста Кропивницького А. В. Волоткевич