21.07.2025
Справа № 482/890/25
Номер провадження 2/482/759/2025
Іменем України
21 липня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 508398950, укладеним 15.08.2024 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 21975,00 грн.
19.11.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/9, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 508398950 від 15.08.2024 року.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 63953,40 грн., з яких: 19980,74 грн. заборгованості по кредиту та 43972,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, які позивач просив стягнути з відповідача разом із сумою судового збору та витрат на правову допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив про задоволення позову та про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленим про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, правом надання відзиву не скористався.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
15.08.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 508398950, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 2.1 Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 27000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 20000,00 грн. 15.08.2024 року. Другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором.
Згідно із п. 3.1 Договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування,, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту.
Відповідно до п. 5.1 Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавець на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-50ХХ-ХХХХ-7458.
Відповідно до п. 7.3 Договору, кінцевою датою повернення кредиту є 14.09.2029 року.
Відповідно до п. 8.3 Договору, на момент укладення цього Договору та отримання першого траншу за цим Договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним.
За період від видачі першого траншу до 14.09.2024 року (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою 0,50 відсотків від суми кредиту (п. 8.5.1. Договору).
Відповідно до п. 9.1.1.2 кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, серед іншого, в разі прострочення сплати нарахованих відсотків.
Також, 15.08.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 508398950 від 15.08.2024 року, за якою сторони дійшли згоди про надання відповідачу траншу у сумі 1975,00 грн.
При цьому договір кредитної лінії № 508398950 від 15.08.2024 року, додаткова угоду до договору № 508398950 від 15.08.2024 року та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 20000,00 грн. підтверджується інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення наступного успішного переказу грошових коштів на рахунок отримувача: відправник - ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, дата проведення - 15.08.2024 року, сума переказу - 20000,00, номер платіжної картки - НОМЕР_1 .
Факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 1975,00 грн. підтверджується інформацією товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про здійснення наступного успішного переказу грошових коштів на рахунок отримувача: відправник - ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, дата проведення - 15.08.2024 року, сума переказу - 1975,00, номер платіжної картки - НОМЕР_1 .
19.11.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/9, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 , за кредитним договором 508398950 від 15.08.2024 року (номер в реєстрі прав вимоги - 386).
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 10.02.2025 року надіслано відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору № 508398950 від 15.08.2024 року та про необхідність здійснити погашення заборгованості, яка виникла станом на 10.02.2025 року в розмірі 73 943,77 грн.
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погасив.
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, станом на 19.11.2024 року, загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, з врахуванням його оплат, дорівнює 49 067,84 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 09.02.2025 року, загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, становить 73943,77 грн., з яких: 19980,74 грн. заборгованості по кредиту, 43972,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 9 990,37 грн. - неустойка.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 63953,40 грн., з яких: 19980,74 грн. заборгованості по кредиту та 43972,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір кредитної лінії № 508398950 від 15.08.2024 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так-як доказів сплати заборгованості або спростування долученого позивачем розрахунку відповідачем не надано, відсотки нараховані у визначений в договорі спосіб та строк і за встановленою відсотковою ставкою (до 14.09.2024 року за дисконтною процентною ставкою 0,50 відсотків та до 09.02.2025 року за базовою процентною ставкою 1,50 відсотків в день), та з врахуванням часткових проплат відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.
02.12.2024 року адвокатське об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» та товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали договір про надання правової допомоги.
30.12.2024 року між адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 314 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.204 року, відповідно до якої вартість наданих послуг по супроводженню справи щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості складає 5000,00 грн., з яких 1000,00 грн. за аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку, 500,00 грн. за підготовку та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога), та 3500,00 грн. за збір доказів, перевірку, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду.
Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 4000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаченому судовому збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642, 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13), заборгованість за договором кредитної лінії № 508398950 від 15.08.2024 року, у розмірі 63953,40 (шістдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 40 копійок) грн., з яких: 19980,74 грн. заборгованості по кредиту та 43972,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642, 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13) 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642, 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий суддя В.М. Кічула