Справа № 481/210/25
Провадж.№ 1-кп/481/54/2025
18.07.2025 року Новобузький районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024152030000006 від 19.01.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Нового Бугу, Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, голова Фермерського господарства «ОАЗИС-Р», не судимого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.254 КК України,
Установив :
В провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024152030000006 від 19.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, тобто в безгосподарському використанні земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, а саме у тому, що в 2020 році, більш точного часу в ході дізнання встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_5 виник протиправний, корисливий умисел на безгосподарське використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, спрямований на виведення її із сільськогосподарського обороту, шляхом облаштування на ній штучної водойми (ставок) для риборозведення.
Так, реалізуючи свій протиправний умисел та переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_5 діючи всупереч вимогам ст.ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, умисно, без оформлення будь-яких правовстановлюючих документів, зняв частину земельної ділянки площею 12,5427 га (із загальної площі 258,7768 га) з кадастровим номером 4824580400:01:000:0310 (перебуває в архівному шарі та з якої шляхом поділу сформовано нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 4824580400:01:000:0446, 4824580400:02:000:0713, 4824580400:02:000:0712), яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для сінокосіння та випасання худоби), власником якої є об'єднана територіальна громада в особі Софіївської сільської ради, яка не надана у власність та користування, та яка розташована на території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області за межами населених пунктів, а саме сіл Баратівка та Вівсянівка, для облаштування штучної водойми (ставок) з метою риборозведення.
У подальшому, ОСОБА_5 порушуючи вимоги ст.ст. 20, 125, 126, 168 Земельного кодексу України, не отримавши правовстановлюючих документів щодо надання у користування чи власність вказаної земельної ділянки, не ініціюючи питання зміни її цільового призначення та не маючи в наявності готового та затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, без отримання від спеціально уповноважених органів влади відповідних дозволів на зняття та
перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, діючи умисно, в березні 2020 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, за допомогою техніки та сторонніх осіб, які не були обізнані з протиправними діями останнього, провів земельні та гідротехнічні роботи по облаштуванню штучної водойми (ставок), шляхом насипу дамб, будівництва причалів на земельній ділянці сільськогосподарського використання комунальної власності площею 12,5427 га (із загальної площі 258,7768 га) із кадастровим номером 4824580400:01:000:0310, що розташована на території Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, що призвело до затоплення дерев, трав'яної степової рослинності та внаслідок чого порушено ґрунтовий покрив вказаної земельної ділянки, тим самим вчинив дії, спрямовані на її виведення із сільськогосподарського обороту.
У послідуючому, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на безгосподарське використання земельної ділянки та переслідуючи корисливий мотив від риборозведення, ОСОБА_5 в період з березня 2020 року по теперішній час, незаконно облаштовану та заводнену ним штучну водойму (ставок), зариблює та використовує для власних рибогосподарських потреб.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 , здійснюючи в період з березня 2020 року по теперішній час, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без зміни цільового призначення земельної ділянки, безгосподарське використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 12,5427 га, призвів до втрати родючості ґрунтів, виведення земель з сільськогосподарського обороту та неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, чим заподіяв власнику земельної ділянки - об'єднаній територіальній громаді в особі Софіївської сільської ради Баштанського району Миколаївської області матеріальну шкоду за використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 140 880,73 грн.
09.07.2024 року захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 звернулись до суду з клопотанням, в якому просили звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 49 КК України та кримінальне провадження закрити, заходи забезпечення кримінального провадження - скасувати. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, за вчинення якого, в редакції ч. 1 ст. 254 КК України станом на час вчинення (березень 2020 року), передбачене максимальне покарання у виді обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинене, а саме березень місяць 2020 року, відповідно до процесуальних документів в матеріалах справи. На час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання обвинуваченого та сторони захисту закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, щодо інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, що є безумовною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Інших факторів впливаючих на перебіг давності передбачених ч.2 та ч.3 ст. 49 КК України , не існує.
Обвинувачений ОСОБА_5 дав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 подане клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що кримінальне правопорушення яке інкриміноване ОСОБА_5 є триваючим, а тому строк притягнення його до відповідальності не сплив, відповідно і відсутні підстави для застосування п.2 ч.1 ст. 49 КК України.
Судом, з метою забезпечення істинності та добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснено останньому, що суд, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, може закрити кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, звільнити особу від кримінальної відповідальності. Разом з тим, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру , сторона обвинувачення може в подальшому звернутися із позовом про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
ОСОБА_5 у судовому засіданні надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 254 КК України, пояснивши, що йому відомо про те, що таке звільнення є нереабілітуючою підставою та про наслідки такого звільнення, просить закрити кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Суд, заслухавши думку прокурора та захисника, з'ясувавши позицію обвинуваченого, впевнившись у його добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до наступних висновків.
Норма, передбачена ст.254 КК України, міститься у розділі VIII Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля». Об'єктом таких злочинів визнається охоронюване кримінальним законом благо: довкілля, природні багатства (серед яких значиться й земля), екологічна безпека. Безгосподарське використання земель належить до екологічних злочинів тому, що шкода завдається в першу чергу нормальному природному якісному стану ґрунтового покриву земель як невід'ємному елементу довкілля.
Основним безпосереднім об'єктом безгосподарського використання земель є нормальний природний якісний стан ґрунтового покриву земель як невід'ємного елемента довкілля.
Додатковими безпосередніми об'єктами треба вважати, по-перше, сферу повноцінного та раціонального господарського використання корисних властивостей землі, по-друге, право власності на землю.
Предметом злочинного безгосподарського використання земель слід вважати ґрунтовий прокрив земель сільськогосподарського призначення. Це обумовлюється тим, що в результаті злочинної антропогенної діяльності землевласників і землекористувачів страждає саме поверхневий родючий шар ґрунту, який завдяки своїм корисним властивостям (насамперед родючості) є найбільш важливою складовою земель сільськогосподарського призначення.
Об'єктивна сторона безгосподарського використання земель - це процес суспільно небезпечного й протиправного посягання на довкілля, природні багатства, екологічну безпеку шляхом погіршення якісного стану ґрунтового покриву земель. Характеризується вона, по-перше, суспільно небезпечним діянням у вигляді безгосподарського використання земель, по-друге, суспільно небезпечними наслідками, що перелічені в диспозиції ст.254 КК України, і по-третє, необхідним причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.
Безгосподарське використання земель належить до злочинів із матеріальним складом, адже самою диспозицією статті передбачені можливі суспільно небезпечні наслідки такого діяння.
Безгосподарське використання земель характеризується складною поведінкою особи, яка може виражатися як у формі дії, так і у формі бездіяльності, полягає в тому, що винна особа не виконує або неналежним чином виконує покладені на неї обов'язки щодо використання земель. Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту настання шкідливих наслідків, зазначених у диспозиції ст. 254 КК України. До шкідливих наслідків диспозиція даної статті відносить: тривале зниження родючості, втрата родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змив гумусного шару ґрунту, порушення структури.
Виведення земель із сільськогосподарського обороту означає припинення їх використання за цільовим призначенням на певний час або назавжди (неможливість вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби).
Отже, злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків, передбачених ст. 254 КК.
Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, яке було вчинене у березні 2020 року. Дії обвинуваченого кваліфіковані, як безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земель із сільськогосподарського обороту.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового кримінального правопорушення.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення його від кримінальної відповідальності.
Зазначений висновок про застосування вищевказаної норми права міститься у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року справа № 345/2618/16-к. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі за №200/4664/14-к.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема і у зв'язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності про що суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Так, ст. 44 КК України визначено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
При цьому матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України), а процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з'ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.07.2019 року справа за №515/331/17 зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі. Тобто, установивши обставини, що дають підстави для закриття справи, суд повинен їх дослідити і в разі згоди особи, ухвалити рішення про її звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ВП Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 року справа за №598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Тобто суд, за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
В даному випадку судом встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , мало місце у березні 2020 року, що в свою чергу дає підстави вважати, цю дату початком перебігу строку давності.
Відповідно до ст. 12 КК України - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України відноситься до кримінального проступку. З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання захисника обвинуваченого, закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим. Така відмова може призвести до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
Отже, з'ясувавши позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників , впевнившись у її добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі вимог ст. 49 КК України, у зв'язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Речові докази по справі відсутні.
Згідно правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 року справа за №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави. Відтак процесуальні витрати за проведення експертизи в цій справі слід віднести на рахунок держави.
У зв'язку з тим, що у кримінальному провадженні вирок не ухвалювався цивільний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 49 КК України, ст. ст. 284, 285-288, 372, 376 КПК України, суд
Постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 254 КК України, на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024152030000006 від 19.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 254 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов начальника Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Софіївської сільської ради про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на залучення експертів - висновки № № СЕ19/115-24/3851-ДЗ від 07.03.2024; СЕ19/115-24/8179-ЕК від 14.05.2024 та СЕ19/115-24/10714-КТ від 10.07.2024 в загальному розмірі 27262 грн. (двадцяти семи тисяч двохсот шести десяти двох) грн. 08 коп. віднести на рахунок держави.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.02.2024 у справі № 481/159/24, та ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 11.06.2024 у справі № 481/159/24, скасувати.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Новобузький районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Повний текст ухвали проголошено 21.07.2025 року об 11 год. 45 хв.
Суддя