Справа № 489/3913/24
Провадження № 4-с/489/26/25
Ухвала
21 липня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Костюченка Г.С.,
із секретарем судових засідань Савковою К.А.,
за участі: представника заявника - адвоката Негуляєва М.А.,
представника стягувача - адвоката Болюбаш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлії Малової про визнання протиправною бездіяльності,
встановив:
У травні 2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Негуляєва М.А. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлії Малової про визнання протиправною бездіяльності.
В обґрунтування скарги посилався на те, що 11.05.2025 представник боржника адвокат Негуляєв М.А. звернувся до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про повідомлення про розмір заборгованості (за наявності) із сплати аліментів на виконання виконавчого листа у справі №489/3913/24 та вихідних даних, застосованих виконавцем при розрахунку заборгованості та перерахунку суми заборгованості із врахуванням 165000,00 грн. сплачених боржником самостійно.
Із заявою про перерахунок заборгованості з аліментів надано квитанції на підтвердження сплати аліментів на особистий банківський рахунок сина боржника ОСОБА_2 як власника аліментів. 19.05.2025 на електронну пошту за адресою ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь від 19.05.2025 за вих. №28362, яким боржнику відмовлено у перерахунку заборгованості та зарахування 165000,00 грн. мотивуючи тим, що не встановлено призначення платежу та кошти сплачувались не ОСОБА_3 (стягувачу за виконавчим листом).
Крім того, не надано розрахунок заборгованості, який запитував представник боржника, та вихідних даних застосованих виконавцем при розрахунку заборгованості.
В порушення п. 2 ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не надано розрахунок заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі №489/3913/24. Така бездіяльність є протиправною, відповідно суд має зобов'язати державного виконавця надати відповідний розрахунок заборгованості.
Боржником сплачувались аліменти з 29.05.2024, як того вимагає ч. 1 ст. 191 СК України. В свою чергу чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
З урахуванням того, що між стягувачем, боржником та їх сином відсутні будь-які інші зобов'язання, тому сплата коштів безпосередньо сину не може вважатись оплатою інших зобов'язань (за відсутності таких), а тому є всі підстави стверджувати про належне виконання боржником свого обов'язку по сплаті аліментів з 29.05.2024 по квітень 2025 року включно, а тому неврахування сплаченої боржником суми аліментів (165000,00 грн.) на рахунок свого сина без зазначення призначення платежу «аліментів» є протиправним і державний виконавець зобов'язаний розрахувати заборгованість із врахуванням зазначеної вище суми.
Боржник цілком правомірно сплачував аліменти особисто сину на його банківський рахунок. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
З моменту звернення до суду стягувач не надала боржникові будь-яких реквізитів для сплати аліментів саме їй, а тому останній не мав можливості сплачувати аліменти матері свого сина. До відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, яке відкрито 07.05.2025, боржник об'єктивно не міг сплачувати аліменти через ДВС. Таким чином, саме боржник в цих правовідносинах повів себе розумно та порядно, самостійно сплачував аліменти на користь свого повнолітнього сина, а тому неврахування сум, які боржник сплатив в період з 29.05.2024 по квітень 2025 року включно, є несправедливим, а бездіяльність державного виконавця по неврахуванню цієї суми протиправною.
З урахуванням вищевикладеного скаржник просив суд:визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) Юлії Малової по ненаданню боржникові розміру заборгованості за виконавчим документом у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та зобов'язати надати вихідні дані для розрахунку заборгованості з аліментів та розмір заборгованості.
Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) Юлії Малової по неврахуванню сплачених боржником сум аліментів в розмірі 165000,00 грн. за період з 29.05.2024 по квітень 2025 року включно та зобов'язати врахувати зазначену суму при розрахунку заборгованості.
Стягнути з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) (код ЄДРПОУ 34906703) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 23.05.2025 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання у справі; витребувано у Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.
06.06.2025 на адресу суду від Суворовського відділу Державної виконавчої служби у місті Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу,разом з витребуваними судом матеріалами виконавчого провадження. Згідно із змісту відзиву представник ДВС просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, щона виконанні відділу перебуває виконавчий лист №489/3913/24 виданий 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29.05.2024 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. 05.05.2025 року стягувач ОСОБА_3 звернулась до відділу із заявою про примусове виконання виконавчий лист №489/3913/24 виданий 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29.05.2024 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
07.05.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження,а також на підставі ч. 2 ст. 182, ст. 195 Сімейного кодексу України та ст.. 71 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та встановлено заборгованість у розмірі 32972,00 грн., які направлені за адресою проживання, визначеною у виконавчому документі. Розмір заборгованості може бути змінений, якщо буде встановлено, що боржник за цей час працював, мав інші доходи або якщо боржник надасть документи, що підтверджують сплату аліментів. В разі відсутності статистичних даних щодо середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, застосовуються відомі дані за останній період. 07.05.2025 року державним виконавцем з метою повного, своєчасного виконання зазначеного рішення винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 08.05.2025 року у телефонній розмові боржника повідомлено про необхідність надати до відділу довідку про отриманий дохід починаючи з 29.05.2024 року.
16.05.2025 року боржником надано довідку про доходи за період з січня 2024 року по березень 2025 року. Згідно проведеного розрахунку станом на 16.05.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складала 137944,19 (квітень та березень 2025 року враховано у зв'язку з відсутністю інформації про дохід згідно середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника). 19.05.2025 року на адресу відділу надійшла заява представника боржника Адвоката Максима Негуляєва про перерахунок заборгованості до якої було додано платіжні квитанції.
Згідно ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Згідно виконавчого листа №489/3913/24 виданого 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва стягувачем визначено ОСОБА_3 , натомість у квитанціях доданих до заяви отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , а також не встановлено призначення перерахування коштів (аліменти).
Згідно ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону). З огляду на вищезазначене додані до заяви квитанції не можна вважати підтвердженням сплати аліментів на користь стягувача визначеного у виконавчому листі, про що представнику боржника Адвокату Максиму Негуляєву було надано письмову відповідь, до якої додано постанову про відкриття виконавчого провадження та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, тому твердження про ненадання боржникові розміру заборгованості за виконавчим документом у виконавчому провадженні НОМЕР_2 є не правдивим.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат Негуляєв М.А. вимоги підтримав.
Представник суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явився. Наполягав на правильності розрахунку відділу та недоведеності скаржником своїх вимог, просила розглянути скаргу за її відсутності.
Представник стягувача в судовому засіданні наполягала на правильності розрахунку відділу та недоведеності скаржником своїх вимог. В платіжних документах наданих представником боржника не зазначено призначення платежів, хоча отримувачем цих коштів є ОСОБА_2 .
Сам факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів не свідчить про виконання аліментних зобов'язань боржником. Крім того, стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_3 . Будь - яких грошових коштів на виконання рішення суду стягувач - ОСОБА_3 не отримувала.
Вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, копію матеріалів ВП № НОМЕР_2, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.
Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
На виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) перебуває виконавчий лист № 489/3913/24 виданий 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29.05.2024 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. 05.05.2025 року стягувач ОСОБА_3 звернулась до відділу із заявою про примусове виконання виконавчий лист №489/3913/24 виданий 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 29.05.2024 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
07.05.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження,а також на підставі ч. 2 ст. 182, ст. 195 Сімейного кодексу України та ст.. 71 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів та встановлено заборгованість у розмірі 32972,00 грн., які направлені за адресою проживання, визначеною у виконавчому документі. Розмір заборгованості може бути змінений, якщо буде встановлено, що боржник за цей час працював, мав інші доходи або якщо боржник надасть документи, що підтверджують сплату аліментів.
В разі відсутності статистичних даних щодо середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, застосовуються відомі дані за останній період. 07.05.2025 року державним виконавцем з метою повного, своєчасного виконання зазначеного рішення винесено постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 08.05.2025 року у телефонній розмові боржника повідомлено про необхідність надати до відділу довідку про отриманий дохід починаючи з 29.05.2024 року.
16.05.2025 року боржником надано довідку про доходи за період з січня 2024 року по березень 2025 року. Згідно проведеного розрахунку станом на 16.05.2025 року заборгованість зі сплати аліментів складала 137944,19 (квітень та березень 2025 року враховано у зв'язку з відсутністю інформації про дохід згідно середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника). 19.05.2025 року на адресу відділу надійшла заява представника боржника Адвоката Максима Негуляєва про перерахунок заборгованості до якої було додано платіжні квитанції про сплату загальної суми 165000 грн. на ім'я ОСОБА_2 без зазначення призначення платежів.
Згідно ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Згідно виконавчого листа №489/3913/24 виданого 27.03.2025 року Ленінським районним судом м. Миколаєва стягувачем визначено ОСОБА_3 , натомість у квитанціях доданих до заяви отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , а також не встановлено призначення перерахування коштів (аліменти).
Згідно ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
З огляду на вищезазначене додані до заяви квитанції не можна вважати підтвердженням сплати аліментів на користь стягувача визначеного у виконавчому листі, про що представнику боржника Адвокату Максиму Негуляєву було надано письмову відповідь, до якої додано постанову про відкриття виконавчого провадження та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, тобто скаржнику було надано інформацію про розмір заборгованості за виконавчим документом у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Кошти сплачені боржником були: 08.06.2024; 06.07.2024; 06.08.2024; 06.09.2024; 05.10.2024; 06.11.2024; 07.12.2024; 11.01.2025; 07.02.2025; 06.03.2025; 12.04.2025 по 15000 грн. на загальну суму 165000 грн.
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (частина третя статті 179 СК України).
Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) (частина перша статті 32 ЦК України).
Дієздатність фізичної особи пов'язана з такими її невід'ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психічного стану здоров'я;
обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);
фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
Зазначена позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 13 червня 2024 по справі № 760/17498/22.
Разом з тим, ОСОБА_1 звертався до державного виконавця про зарахування сплачених їм коштів на особовий рахунок повнолітньої дитини як аліментів, але отримував відмову в такому зарахуванні,платіжні інструкції були приєднані до матеріалів виконавчого провадження але не враховані при складанні розрахунку заборгованості у зв'язку з відсутністю відомостей про призначення платежу, а саме «аліментів».
Заявник звертав увагу суду на те, що ці грошові перекази здійснені як сплата аліментів та з метою виконання обов'язку з утримання дитини, але будь - яких доказів суду не надав.
Врахування під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів добровільної сплати аліментів в період часу зазначеного в заяві перерахування боржником аліментів на особистий рахунок його повнолітньої дитини у банківській установі належить до компетенції державного виконавця.
Суд враховує відсутність заяв стягувача або заяви повнолітньої особи про отримання зазначених коштів в якості саме аліментів.Крім того, стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_3 . Будь - яких грошових коштів на виконання рішення суду стягувач - ОСОБА_3 не отримувала.
За таких обставин, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 258-260, 447-1, 452 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлії Малової про визнання протиправною бездіяльності - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.07.2025.
Суддя: Г.С. Костюченко