Справа № 489/3544/25
Провадження № 2/489/2164/25
Іменем України
21 липня 2025 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченко Г.С.,
із секретарем судового засідання Савкової К.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження з повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 10 040,00 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 22.04.2020 між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 2 000,00 грн. Строк кредиту - 10 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день. Договір було підписано ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було направлено йому на номер мобільного телефону. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, кредитну заборгованість не погашала, в зв'язку із чим виникла заборгованість у вищевказаному розмірі. В подальшому між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача вказаним кредитним договором.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.05.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомила. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, та додатково направленням смс-повідомлення на номер телефону, зазначений в позовній заяві, яке було доставлено 08.05.2025 о 11:0. Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
22.04.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 121035, відповідно до умов якого клієнт отримав кредит на умовах строковості, зворотності, платності в розмірі 2 000,00 грн.
Згідно п. 1.2, 1.3, 1.4 договору кредит надається строком на 10 днів, тобто до 01.05.2020; за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу; кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п.6.1 договору).
Відповідач ОСОБА_1 погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював, в зв'язку з чим станом на 13.01.2025 утворилась заборгованість в розмірі 10 040,00 грн., а саме: 2 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 8 040,00 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором № 121035.
28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище договором.
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Наведене свідчить про належне укладення між відповідачем та кредитором ТОВ «Займер» кредитних договорів шляхом проставляння електронного підпису сторін, умови яких кредитодавцем були виконані. Відповідач свої зобов'язанні за цими договорами щодо повернення кредитних коштів не виконав.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитодавцем використовувався електронний договір та застосування цифрового підпису. Кредитні договори підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані. Однак відповідач свої зобов'язання за цим договором щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість згідно розрахунку позивача, який відповідає умовам, узгодженим між сторонами, а також сумам, отриманим відповідачем.
Доказів, які б спростовували правильність наданих позивачем розрахунків, матеріали справи не містять.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище переліченими кредитними договорами.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконав, отримані кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована, згідно статей 526, 1054 ЦК України з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договорами в розмірі 12 500 грн., яка підтверджена розрахунками позивача та відповідачем не спростована.
Відтак позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., оскільки позов в частині стягнення заборгованості задоволено повністю.
Крім того, 18.07.2025 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача, в які спросять відшкодувати витрати пов'язані з розглядом справи ,а саме стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професій правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. (акт про отримання правової допомоги від 14.07.2025 року, платіжна інструкція про перерахування коштів у розмірі 10 500,00 грн., рахунок №14.07.2025-30). Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг представника має бути співмірним із: складністю справи, часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт, ціною позову. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 27, 141-142, 200, 263-265, 280 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 121035 від 22.04.2020 в розмірі 10 040,00 грн. (десять тисяч сорок гривень 00 коп.), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами - 8 040,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень нуль копійок)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7.
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 21.07.2025.
Суддя Г.С.Костюченко