Іменем України
21 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/494/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ЕЛЕКТРИК ЦЕНТР",
код ЄДРПОУ 41260947, вул. Лугова, будинок 1, м. Київ, 02088
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС", код ЄДРПОУ 38402284, вул. Зарічна, буд. 3а, смт. Варва, 17600,
про стягнення 172 729 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Обставини справи:
15.05.25, до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ЕЛЕКТРИК ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС" про стягнення 172 729 грн за надання послуг з ремонту автомобіля відповідно до Актів ТО здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки.
Позивач у прохальній частині позову просить також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.25 справу №927/494/25 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.05.25 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).
запропонувати відповідачу відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі: надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; одночасно надіслати позивачу: копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
подати до суду протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) заперечення на відповідь на відзив (ст.167, 251 ГПК України).
запропонувати позивачу відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.
запропонувати відповідачу відповідно до ст. 167, 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування, аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
звернути увагу учасників справи на те, що:
- за приписами п.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
- згідно з ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, заяви та клопотання, які без поважних причин не будуть подані в строк, визначений судом, суд залишає без розгляду.
роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.05.25 направлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованими з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінета позивача 19.05.25 19:34, відповідача 19.05.25 19:34.
Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.05.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 03.04.25.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАК ЕЛЕКТРИК ЦЕНТР" (виконавець, позивач) складено наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки:
ТО № ЕЦ000000003 від 02.01.25, предметом якого був автомобіль VOLVO, державний номер НОМЕР_1 , вартість яких склала 210 599 грн, в т.ч. ПДВ 26 247,33 грн;
ТО № ЕЦ000000006 від 02.01.25, предметом якого був автомобіль VOLVO, державний номер НОМЕР_2 , вартість яких склала 3960,00 грн, в т.ч. ПДВ 660 грн;
ТО № ЕЦ000000115 від 20.01.25, предметом якого був автомобіль MAN, державний номер НОМЕР_3 , вартість яких склала 13770 грн, в т.ч. ПДВ 2295 грн;
ТО № ЕЦ000000368 від 19.02.25, предметом якого був автомобіль SCANIA, державний номер НОМЕР_4 , вартість яких склала 44 400 грн, в т.ч. ПДВ 7400 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату в повному обсязі наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 172 729,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Наказом Міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2024 затверджено Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Правил послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).
За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, надання позивачем послуг з технічного обслуговування транспортних засобів відповідача та фактичне отримання їх відповідачем підтверджує, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договори про надання послуг.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В актах здачі-приймання не визначено строк виконання зобов'язання замовника щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги кредитора, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Матеріали справи свідчать, що підписавши акти здачі-приймання робіт ТО № ЕЦ000000003 від 02.01.25, ТО № ЕЦ000000006 від 02.01.25, ТО № ЕЦ000000115 від 20.01.25, ТО № ЕЦ000000368 від 19.02.25, без зауважень, замовник підтвердив, що роботи за цим актом були виконані у повному обсязі та належним чином; зазначивши в самих Актах, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Акти скріплені печатками позивача та відповідача, на них проставлені підписи уповноважених осіб. Як встановлено судом, за вказаними Актами Виконавець надав, а Замовник отримав послуги на загальну суму 272 729 грн, з урахуванням часткової оплати послуг (06.01.25 - на суму 23700 грн, 15.01.25 - на суму 100 000 грн) відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг з технічного обслуговування транспортних засобів, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 149 029 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих послуг в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки: ТО № ЕЦ000000003 від 02.01.25, ТО № ЕЦ000000006 від 02.01.25, ТО № ЕЦ000000115 від 20.01.25, ТО № ЕЦ000000368 від 19.02.25 у розмірі 149 029,00 грн.
Щодо заявленої позивачем до стягнення 23 700 грн заборгованості, то в матеріалах справи відсутні і позивачем не подавались взагалі будь-які докази надання позивачем, та, в свою чергу, отримання відповідачем, послуг на зазначену суму, так само матеріали справи не містять відповідних первинних документів, зокрема Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які б підтверджували відповідні аргументи позивача.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Частина 2 ст. 9 вказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, позивачем не доведено наявності заборгованості у розмірі 23 700 грн, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, а поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, не підписаний уповноваженою особою відповідача, не є належним доказом, що вказує на фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу у відповідному розмірі станом на день проведення звірки взаєморозрахунків.
Відтак, належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами у справі підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги у розмірі 149 029,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 23 700 грн суд відмовляє з підстав, викладених вище.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір у сумі 3028 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження понесення витрат у розмірі 5000 грн на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем надано ордер серії АІ № 1894985 від 15.05.25, виданий на ім'я адвоката Мустіпан Ольга Володимирівна, копію договору про надання правової допомоги від 12.05.25, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трак Електрик Центр» та адвокатом Мустіпан О.В., додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 12.05.25, копію акта №2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.05.25.
Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.
Приймаючи до уваги приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 5000 грн.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 123, 124, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ АГРО СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38402284, вул. Зарічна, буд. 3а, смт. Варва, 17600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК ЕЛЕКТРИК ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 41260947, вул. Лугова, будинок 1, м. Київ, 02088) 149 029 грн основного боргу, 3028 грн судового збору та 5000 витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
2.У решті позовних вимог в частині стягнення 23 700 грн відмовити.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв'язку - тел.099 420 54 50.