Іменем України
16 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/276/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неосинтез", вул. Дениса Монастирського, 3, корпус 37, м. Київ, 03035;
до відповідача 2: Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,
пр. Повітряних Сил, буд. 41, м. Київ, 03151;
предмет спору: про визнання трудових відносин припиненими; виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача 1: не прибув;
від відповідача 2: не прибув.
У судовому засіданні 16.07.2025, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
24.03.2025, ОСОБА_1 , поданий позов до відповідачів 1 та 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неосинтез" (далі - ТОВ "НВП "Неосинтез") та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (далі - Управління адмінпослуг ЧМР) з проханням:
- визнати трудові відносини між ним та філією № 1 ТОВ "НВП "Неосинтез" припиненими з дня набрання рішенням суду законної сили, в зв'язку зі звільненням із займаної посади директора філії № 1 ТОВ "НВП "Неосинтез", за власним бажанням, на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ), з розділу "Відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення, наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи", відомості про позивача як директора філії № 1 ТОВ "НВП "Неосинтез".
Спір пов'язаний з управлінням юридичної особи, а тому належить до корпоративних, що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Після усунення заявником недоліків, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.04.2025; установив учасникам справи, в порядку статей 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), строки для подачі письмових заяв по суті спору, про що постановив ухвалу від 09.04.2025.
Відповідач 1 - ТОВ "НВП "Неосинтез" не скористалось правом на подачу відзиву на позов у строк, установлений судом при відкритті провадження в справі.
Ухвала про відкриття провадження в справі від 09.04.2025 направлена відповідачу 1 засобами поштового зв'язку, за адресою державної реєстрації місцезнаходження юридичної особи, згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг з якого сформований та залучений судом до матеріалів справи), повернута відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою, без вручення її адресату, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення: 0601133878649).
За п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлене судом за належною адресою і повернуте поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.
З урахуванням наведеного, відповідач 1 вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження в справі № 927/276/25, натомість, в установлений судом строк правом на подачу відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк, без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача 1 до суду не надходило.
11.04.2025, від відповідача 2 - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, в належний строк, надійшов відзив на позов, яким останній повідомив, що не є належним відповідачем у справі, оскільки юридична особа - ТОВ "НВП "Неосинтез" (код ЄДРПОУ 38391550), зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3, корпус 37, відтак, Управління не повноважне вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо даної юридичної особи. Місце зберігання реєстраційної справи ТОВ "НВП "Неосинтез": Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація.
21.04.2025, позивач клопотав замінити неналежного відповідача 2 - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 38271176), на Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію (пр. Повітряних Сил, буд. 41, м. Київ, 03151; код ЄДРПОУ 37378937), як Реєстратора, який зберігає реєстраційну справу ТОВ "НВП "Неосинтез".
За приписами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За частиною 2 статті 48 цього Кодексу якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача, замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
Ухвалою від 30.04.2025, задоволене клопотання позивача про заміну неналежного відповідача 2 на нового - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 37378937); суд продовжив розгляд даного спору з урахуванням правил, визначених частиною 2 статті 31 ГПК України; підготовче засідання в справі відкладене на 21.05.2025.
Відповідач 2 - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, в належний строк, подала до суду відзив на позов, проти задоволення позову заперечила. Повідомила, що ОСОБА_1 не звертався до суб'єкта державної реєстрації, зокрема, відповідача 2, з документами необхідними для проведення реєстраційної дії щодо заміни керівника відокремленого підрозділу філії № 1 ТОВ НВП «Неосинтез». На думку відповідача 2, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (зокрема стаття 25) містить вичерпний перелік реєстраційних дій, що вчиняються Реєстратором на виконання судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР, до якого не віднесені судові рішення про припинення трудових відносин.
21.05.2025, за результатами підготовчого засідання, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 11.06.2025, про що сторони повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України.
11.06.2025, сторони в судове засідання не прибули, повноважних представників не направили, без пояснення причин, будь-яких заяв на адресу суду не надіслали, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи; суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 16.07.2025.
16.07.2025, у судове засідання позивач, відповідачі 1 та 2 повторно не прибули, були неодноразово повідомлені про судовий розгляд спор засобами поштового та електронного зв'язку, натомість, правом участі в судових засіданнях 21.05.2025, 11.06.2025 та 16.07.2025 не скористались.
Позивач клопотав провести судове засідання з розгляду спору по суті за відсутності його представника.
Суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, явка якого обов'язковою не визнавалась; неприбуття належним чином повідомлених відповідачів в судові засідання не є перешкодою для вирішення спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 1 та п. 2 частини 3 статті 202 ГПК України.
Суд розпочав розгляд справи по суті, розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
27.12.2018, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесений запис № 10731030012029424 про створення відокремленого підрозділу - філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неосинтез» (код ЄДРПОУ ВП: 42722490; місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд. 1, м. Чернігів, 14014).
У відомостях про керівника відокремленого підрозділу вказано: ОСОБА_1 (позивач у справі); реєстраційний запис вчинений 22.12.2022, номер: 1000731800022047129.
Згідно з відомостями внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, юридична особа ТОВ «НВП «Неосинтез» (код ЄДРПОУ 38391550) не перебуває в процесі припинення; учасником (засновником) та керівником Товариства є ОСОБА_2 , з часткою в статутному капіталі 100%.
Позивач прийнятий на посаду директора філії № 1 ТОВ «НВП «Неосинтез» з 15.12.2022 за наказом ТОВ «НВП «Неосинтез» від 14.12.2022 № 7-Ч, за підписом ОСОБА_2
01.09.2023, позивач направив засобами поштового зв'язку, на адресу реєстрації ТОВ «НВП «Неосинтез», заяву про звільнення за власним бажанням, на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України (поштове відправлення: 1400057968607, не вручене адресату, повернуте за зворотною адресою).
За доводами позивача, він, як керівник відокремленого підрозділу юридичної особи, наразі втратив будь-який зв'язок зі своїм роботодавцем, що унеможливлює реалізацію ним права на припинення трудових відносин з відповідною юридичною особою, відтак, єдиним виходом для вирішення поставленого питання є звернення до суду з відповідним позов. Звертав увагу, що процедура звільнення директора з займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням змін до відомостей про керівника товариства, що містяться в ЄДРПОУ.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема, справи в спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі в спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень, а тому такий спір пов'язаний з управлінням юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача, який є керівником філії ТОВ «НВП «Неосинтез», про визнання припиненими трудових відносин між ним та Товариством, а тому є корпоративним спором, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (в разі утворення) та виконавчий орган.
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина 1 статті 29 Закону від 06.02.2018 № 2275-VIIІ).
Відповідно до статті частин 1, 2 статті 30 Закону від 06.02.2018 № 2275-VIIІ, загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), установлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до частин 1 - 5, 12 статті 39 Закону від 06.02.2018 № 2275-VIIІ виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (в разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (в разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви. З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу товариства укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт).
За статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Змістом статей 2, 7, 13 ГПК України унормовано, що основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007, від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати в трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірене повноваження з управління ним.
Наведені висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 30.01.2019 у справі №145/1885/15-ц.
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина 1 статті 29 Закону від 06.02.2018 № 2275-VIIІ), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (п. 7 частини 2 статті 30 цього Закону).
У той же час, відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписами статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть установлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності в особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
За частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (Олександр Волков проти України, № 21722/11, § 165, ЄСПЛ, від 09.01.2013).
З урахуванням положень частини 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини, слід зробити висновок, що наявність у Реєстрі інформації щодо позивача як про керівника філії товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо.
Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, з ініціативи працівника.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
КЗпП України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства або його відокремленого підрозділу. По суті, директор об'єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства/ його відокремленого підрозділу (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення установчих документів юридичної особи не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством.
Корпоративні права учасників товариства є об'єктом судового захисту, зокрема в спосіб, передбачений частиною 3 статті 99 ЦК України, за якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Підставою набуття одноосібним виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасниками товариства як вищим органом товариства.
Частина 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час з будь-яких підстав, що є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Відповідно до статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.
Таким чином, припинення повноважень одноособового виконавчого органу товариства (зокрема його філії) за своєю правовою природою, предметом регулювання та правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень КЗпП України, та відбувається на підставі прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення про припинення повноважень директора.
Наказ про звільнення директора з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади, на підставі статті 36 КЗпП України, зокрема, в відповідному наказі про звільнення.
Разом з тим, за встановлених у цій справі обставин, положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, натомість, іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини в правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.
У даній справі звернення позивача з проханням розірвати трудовий договір, за його власним бажанням, залишене Товариством без розгляду, з огляду на повернення поштової кореспонденції, що направлялась за адресою реєстрації юридичної особи, без вручення адресату. За поясненнями позивача, він втратив будь-який зв'язок зі своїм роботодавцем, що унеможливлює реалізацію ним права на припинення трудових відносин з відповідною юридичною особою.
Приписами статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 11 ГПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" (заява №1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" (заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" (заява " № 20372/11, § 65)).
Частиною 2 статті 5 ГПК України встановлено, що в випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, попередження свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається в випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", заява N 47273/99, § 50-51, 69, "Волчі проти Франції", заява N 35787/03, § 29.
При цьому Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (рішення в справах "Карт проти Туреччини", заява № 8917/05, § 79; "Ефстатіу та інші проти Греції", заява № 36998/02, § 24; "Ешим проти Туреччини", заява N 59601/09, § 21).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників кооперативу (товариства) про звільнення керівника, керівнику з метою захисту його прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Суд констутає, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з юридичною особою, крім звернення за судовим захистом.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.
Враховуючи, що позивач в установленому порядку повідомив роботодавця - ТОВ «НВП «Неосинтез» про своє волевиявлення на звільнення з посади директора філії Товариства (на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України), суд дійшов висновку, що позов у частині вимог про визнання припиненими трудових відносин є обґрунтованим, підлягає задоволенню.
За визначенням, наведеним у п. 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
ЄДРПОУ створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (частина 1 статті 7 Закону від 15.05.2003 № 755-IV).
Частиною 2 статті 9 цього Закону визначений обсяг відомостей щодо юридичної особи, який міститься в Єдиному державному реєстрі, до яких у тому числі належать відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата народження, дата призначення та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником відокремленого підрозділу (телефон та/або адреса електронної пошти)), наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (п. 20).
Процедуру проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду передбачено статтею 25 Закону від 15.05.2003 № 755-IV. Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 25 вказаного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За п. 3 частини 5 статті 25 Закону від 15.05.2003 № 755-IV суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого п. 2 частини 1 цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Наведене спростовує заперечення відповідача 2 в частині відсутності в нього повноважень на вчинення реєстраційних дій щодо виключення з Єдиного державного реєстру відомостей про керівника філії Товариства.
Міністерство юстиції України (далі - МЮУ), в листі від 21.03.2024 № 44324/8.4.3/32-24, надало роз'яснення щодо технічної можливості виключення відомостей про керівника юридичної особи з Єдиного державного реєстру. Звертало увагу, що вказана функція може застосовуватись лише за наявності відповідного рішення суду, що набрало законної сили.
За роз'ясненнями МЮУ підставою для вилучення відомостей про керівника юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи з Реєстру є рішення суду, на підставі якого припиняються трудові чи цивільні відносини між фізичною особою, яка була призначена або виконувала функції керівника юридичної особи, її відокремленого підрозділу, та її роботодавцем, що містить зобов'язання для Реєстратора вчинити реєстраційні дії та відповідно тягне за собою зміну відомостей в Реєстрі.
За висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 05.02.2020 у справі № 914/393/19, як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли в зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
З урахуванням зазначеного, за висновком суду, процедура звільнення керівника філії товариства із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про керівника філії з ЄДРПОУ.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських форсувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи, чи відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.
Таким чином, похідна вимога до відповідача 2 про виключення з ЄДРПОУ відомостей про позивача як директора філії № 1 Товариства, підлягає задоволенню, оскільки забезпечить ефективний захист та поновлення його порушених прав.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
За частинами 1, 9 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що даний спір виник з неправомірних дій відповідача 1 - ТОВ «НВП «Неозинтез», понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн (фіскальний чек від 20.03.2025, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.04.2025 № 2411810020), підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 - 80, 86, 126, 129, 178, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідачів 1, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неосинтез" (вул. Дениса Монастирського, 3, корпус 37, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 38391550) та Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (пр. Повітряних Сил, буд. 41, м. Київ, 03151; код ЄДРПОУ 37378937) про визнання трудових відносин припиненими; виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про директора філії Товариства.
2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неосинтез» (код ЄДРПОУ 38391550) припиненими з дня набрання рішенням суду законної сили, в зв'язку зі звільненням із займаної посади директора філії № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неосинтез» (код ВП ЄДРПОУ 42722490), за власним бажанням, на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України.
3. Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника відокремленого підрозділу: прізвище, ім'я, по батькові, посада, дата призначення, наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) як чинного директора філії № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Неосинтез» (код ВП ЄДРПОУ 42722490).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Неосинтез" (вул. Дениса Монастирського, 3, корпус 37, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 38391550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 6056,00 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене та підписане 21.07.2025.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко