18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 липня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/684/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: Гаврилов Д.О. - адвокат за ордером;
від першого відповідача: не з'явився;
від другого відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 вх. № 9089/25 від 12.06.2025 (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Мореход-3000" (м. Черкаси) та до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради ( м. Черкаси) про визнання трудових відносин припиненими та внесення змін до відомостей про юридичну особу
Заявлено позов з вимогами про :
- визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД- 3000» (18002, м. Черкаси, вул.. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код 35890794) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 07.03.2025;
- зобов'язання державного реєстратора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД - 3000» (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код ЄДРПОУ 35890794) .
У відповідності до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
ГПК не містить вичерпного переліку спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів. До таких спорів віднесено спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудових відносин одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у справі №448/362/22 року від 14.06.2023 року.
Позов подано до Господарського суду Черкаської області як корпоративний спір.
У позові вказано, що перед зверненням до суду позивач подав учасникам ТОВ "Мореход-3000" вимогу про скликання загальних зборів для вирішення питання про своє звільнення з посади директора та призначення нового директора. За доводами позивача, збори 07.03.2025 проведені не були, питання не вирішено, що і спричинило виникнення спору. Саме з цієї дати позивач вважає свої трудові відносини припиненим.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18). Касаційний господарський суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 фактично висловився про підвідомчість подібних справ господарським судам.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, явка обов'язковою не визнавалась.
Другий відповідач, Департамент управління справами та юридичного забезпечення ЧМР просить в позові відмовити (а.с. 51), зокрема з підстав що другий відповідач не порушував права позивача і тому є неналежним відповідачем.
Заявою від 17.07.2025 представник другого відповідача просить справу розглядати без своєї участі.
Через конфлікт інтересів суд не прийняв заяву від 16.07.2025 про визнання позову від імені першого відповідача ТОВ "Мореход-3000" за підписом ОСОБА_1 , як керівника ТОВ, яка одночасно є позивачем у спорі.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Розглянувши та дослідивши докази у матеріалах справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мореход -3000" (далі- відповідач 1) є юридичною особою, що створена 22.04.2008 (а.с. 9).
Учасниками відповідача 1 відповідно до інформації з ЄДРПОУ є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до рішень, оформлених протоколом № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мореход -3000" від 19.05.2014 (а.с.11) призначено на посаду директора - ОСОБА_1 (позивач).
На підставі наказу № 3-К від 20.05.2014 ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків директора ТОВ "МОРЕХОД - 3000" (а.с. 10).
Згідно наданого у справу Статуту ТОВ "Мореход-3000" в редакції станом на травень 2019 року (а.с. 12) учасниками товариства є позивач та ОСОБА_2 в рівних долях по 50%.
Згідно розділу 11 Статуту до компетеції загальних зборів учасників ТОВ відноситься за пунктом пп. і) п. 11.3 обрання та відкликання директора товариства. Згідно п. 11.6. для вирішення даного питання рішення приймаються простою більшістю голосів учасників.
Згідно п. 11.7. Статуту позачергові Загальні збори учасників товариства скликаються директором товариства у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства в цілому.
Відповідач не заперечив, що станом на час вирішення спору позивач виконує обов'язки директора ТОВ "Мореход-3000", про що також подано виписку з Реєстру застрахованих осіб у ПФУ за формою ОК-5 (а.с. 27), де страхувальником позивача вказано ТОВ "Мореход-3000" з відомостями про сплату роботодавцем страхових внесків за період 2012-2022 років.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2025 позивачем було подано заяву загальним зборам ТОВ "Мореход-3000" про звільнення з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, починаючи з 07.03.2025 (а.с. 29).
У повідомленні, адресованому другому учаснику ТОВ ОСОБА_2 (а.с. 34) позивач зазначив, що скликає загальні збори на 07 березня 2025 на 11:00 годину за адресою: АДРЕСА_2 (адреса реєстрації ТОВ).
Копією рекомендованого повідомлення підтверджується направлення на адресу ОСОБА_2 провідомлення про скликання зборів та заяви директора від 03.02.2025 (а.с. 33).
Згідно п. 11.13 Статуту про скликання зборів ТОВ "Мореход - 3000" учасники ТОВ повідомляються письмово і повідомлення має бути зроблено не менше ніж за 30 днів до скликання Загальних зборів.
Даний порядок позивачем дотриманий.
У повідомленні позиваче було запропоновано наступний порядок денний зборів:
1. Звільнення з посади директора ТОВ "Мореход - 3000" за власним бажанням, згідно заяви.
2. Призначення на посаду нового керівника.
3. Призначення уповноваженої особи на проведення реєстраційних дій у зв'язку із зміною керівника.
07 березня 20255 року позивач, як учасник товариства, склала протокол зборів № 07-03/2025, зафіксувала відсутність другого учасника товариства ОСОБА_2 , через неявку якого збори є неповноважними (учасники володіють по 50% голосів).
Отже питання про звільнення позивачки з посади директора зборами ТОВ не було вирішено.
Відповідач-1 не надав суду доказів на підтвердження розгляду заяви позивача про звільнення у встановленому порядку та прийняття загальними зборами учасників товариства рішення про його звільнення або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів чи фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що оскільки загальні збори учасників товариства не відбулися, а вона не має можливості звільнитись із займаної посади без рішення загальних зборів товариства, тому просить вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між нею та ТОВ "Мореход - 3000" у судовому порядку.
Вимоги позивача слід задовольнити повністю, виходячи з такого:
Відповідно до частин 1 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року №14-рп/2004, від 16.10.2007 року №8-рп/2007 та від 29.01.2008 року №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
У рішенні №1-рп/2010 від 12.01.2010 Конституційний Суд України також наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Наведені висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 06.09.2023 року у справі №127/27466/20, від 10.09.2019 року у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 року у справі №145/1885/15-ц, де також вказано, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини 1, 2 статті 97 Цивільного кодексу України). Частинами першою - четвертою статті 99 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
У той же час, відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписами статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Статтею 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи роботодавця або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу.
Згідно із ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства або підприємства. По суті, директор об'єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.
Позивач не надав доказів укладення між нею та ТОВ "Мореход-3000" трудового договору (контракту), а отже, між цими особами не виник спір стосовно припинення такого правочину, проте, позивач, як учасник, був наділений повноваженнями на управління товариством.
Великою Палатою Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 викладена позиція про те, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, зокрема, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Тобто, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Відповідно до п. 11.2 Статуту ТОВ "Мореход - 3000" загальні збори учасників, є вищим органом Товариства.
До компетенції загальних зборів відносяться:
і) обрання або відкликання Директора Товариства ( п. 11.3. статуту).
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч. 4 ст. 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Зміст положень частини 3 статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час з будь-яких підстав, що є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Таким чином, припинення повноважень одноособового виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень Кодексу законів про працю України.
В першому випадку таке звільнення відбувається на підставі прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення про припинення повноважень директора.
Наказ про звільнення директора з посади має видаватися на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, але при його ухваленні мають бути дотриманими права особи, яка звільняється, а також гарантії, що визначені трудовим законодавством України. Трудове законодавство має застосовуватися при оформленні наказу про звільнення керівника з посади на підставі статті 38 КЗпП України, зокрема, у відповідному наказі про звільнення.
Судом було встановлено за матеріалами справи, що позивачем було дотримано процедуру звільнення її з посади директора Товариства, а саме: було надіслано іншому учаснику товариства повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з метою розгляду заяви директора про звільнення, вирішення питання про звільнення з посади директора, призначення на посаду нового керівника та призначення уповноваженої особи на проведення реєстраційних дій за наслідками зміни керівника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.
Наявні у справі докази свідчать про дотримання позивачем, ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із товариством. Проте, заява про звільнення директора вирішена не була.
Суду не подано доказів, що з боку решти учасників ТОВ було вжито належних заходів щодо розгляду питання про звільнення позивача з посади директора за її заявою, зокрема, при відсутності щодо цього заперечень. Отже інший учасник відповідача допустив протиправну бездіяльність, оскільки не вчинив юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ для належного оформлення припинення трудових відносин.
Такі обставини свідчать про порушення вимог трудового та цивільного законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено статтею 43 Конституції України.
Судом констатується, що в даному випадку позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин у іншому визначеному законодавством порядку, що порушує її право на працю, відтак порушене право підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 5 ГПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, суд вважає, що пред'явлення позову спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачкою та ТОВ "Мореход-3000". Обраний спосіб захисту шляхом визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 є належним та ефективним. Іншого способу захисту у виниклих правовідносинах законодавством не визначено.
Статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Тому керівнику ТОВ із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі № 127/27466/20.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
З аналізу приписів частини 1 статті 25 вищевказаного Закону слідує, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
За правилами п.13) ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно ч. 4 ст. 17 вказаного Закону державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу.
Через неявку на загальні збори 07.03.2025 другого учасника ТОВ "Мореход-3000" та відсутність кворуму для прийняття рішення загальними зборами з питань звільнення і призначення нового директора, також невирішеним залишилося і питання уповноваження особи на проведення спеціальних реєстраційних дій щодо зміни керівника ТОВ.
Обраний ефективний спосіб захисту порушеного права має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №920/1034/21 та від 28.05.2020 у справі №910/7164/19.
За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Оскільки суд вважає доведеною позовну вимогу про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Мореход-3000" саме з дати 07.03.2025 (коли мали бути проведені загальні збори ТОВ для вирішення питання звільнення позивача як директора, щодо якого у відповідача-1 немає заперечень), суд також приходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-2 виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запис про позивача, як про керівника ТОВ "Мореход-3000".
У такий спосіб задоволення обох позовних вимог, порушене право позивача буде повністю захищеним та ефективно відновленим.
З цих підстав суд відхиляє заперечення другого відповідача, що між позивачем та Департаментом управління справами ЧМР немає спірних відносин, права позивача відповідач-2 не порушував, а тому щодо нього позов не може бути задоволений.
Отже суд приходить до висновку про доведення позивачем правових підстав позову за обома позовними вимогами. Слід визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД- 3000» (18002, м. Черкаси, вул.. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код 35890794) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 07.03.2025.
Також підлягає до задоволення і похідна позовна вимога, бо позивач за результатами вирішення спору має намір домогтися відсутності у ЄДР офіційних відомостей про себе, як про директора ТОВ "Мореход-3000".
Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у своїх нормах містить положення про можливість включення та виключення з/до Єдиного державного реєстру відомостей про певні події та обставини, зокрема, про виключення особи зі складу учасників (ч. 3 ст. 25).
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії саме 1-го відповідача, то з товариства з обмеженою відповідальністю "Мореход - 3000" слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 4844,80 грн. повністю із застосуванням коефіцієнта 0,8.
Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Решту судового збору слід повернути позивачу з Державного бюджету України за окремо поданою заявою.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД- 3000» (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код 35890794) на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України з 07.03.2025;
- зобов'язати державного реєстратора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД - 3000» (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код 35890794) .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МОРЕХОД- 3000» (18002, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 78, кв. 28, код 35890794) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) - 4844,80 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Накази видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 21 липня 2025 року
Суддя Н.М.Спаських