8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1722/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Грановської Анастасії Валеріївни, с. Братське (пн), Дніпропетровська область
до Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича, м. Харків
про стягнення 168400,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Фізична особа - підприємець Грановська Анастасія Валеріївна, с. Братське (пн), Дніпропетровська область звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича, м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 168400,00 грн попередньої оплати. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору. Також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 1722/25 та постановлено розгляд справи № 922/1722/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися учасникам справи в паперовому вигляді рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на поштові адреси, вказані позивачем у позові та в подальшому повернулися на адресу суду з довідкою працівника відділення поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Згідно частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Враховуючи приписи пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України та дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що відповідач, є належно повідомленим про відкриття провадження у даній справі, оскільки ухвалу суду було направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка вказана у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повідомлена суду позивачем у позовній заяві.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Фізичною особою - підприємцем Грановською Анастасією Валеріївною (позивачем, покупцем) та Фізичною особою - підприємцем Севідовим Віталієм Сергійовичем (відповідачем, постачальником) було укладено усний договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю Квадрокоптер DJI Mavic 3T у кількості 1 шт. на загальну суму 168400,00 грн без ПДВ.
19 лютого 2025 року Фізичною особою - підприємцем Севідовим Віталієм Сергійовичем було виставлено Фізичній особі - підприємцю Грановській Анастасії Валеріївні рахунок на оплату № 66 на суму 168400,00 грн без ПДВ за наступний товар: Квадрокоптер DJI Mavic 3T у кількості 1 шт. вартістю 168400,00 грн.
21 лютого 2025 року Фізичною особою - підприємцем Грановською Анастасією Валеріївною було перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича грошові кошти як попередню оплату товару за рахунком № 66 від 19 лютого 2025 року у загальному розмірі 168400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 92 від 21 лютого 2025 року в національній валюті на суму 168400,00 без ПДВ.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець Грановська Анастасія Валеріївна виконала належним чином взяті на себе зобов'язання з повної оплати замовленого товару, однак товар, щодо поставки якого було досягнуто домовленості і який був оплаченим в повному обсязі, Фізичною особою - підприємцем Севідовим Віталієм Сергійовичем поставлено не було.
У зв'язку з цим, 14 березня 2025 року позивачем було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича претензію № 1203-01 від 12 березня 2025 року, згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року, у якій позивач відповідно до частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України вимагала протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання вказаної претензії поставити товар, передбачений рахунком № 66 від 19.02.2025 та який був сплачений позивачем в повному обсязі. Вказана претензія повернулась у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Також 12 березня 2025 року зазначена претензія була направлена на офіційну електронну поштову адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як інформація для здійснення зв'язку. Проте відповіді на претензію не надходило, товар відповідачем не було поставлено.
04 квітня 2025 року позивачем було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича відмову за вихідним № 0204-01 від 02 квітня 2025 року від усного договору, укладеного згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року, у якій позивач повідомив відповідача про відмову від усного договору, укладеного згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року та відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 168400,00 грн протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання вказаної відмови від усного договору на банківські реквізити покупця (позивача). Вказана відмова повернулась у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Також 04 квітня 2025 року зазначена відмова від усного договору була направлена на офіційну електронну поштову адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як інформація для здійснення зв'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що станом на дату подання цієї позовної заяви, відповідач не повернув Фізичній особі - підприємцю Грановській Анастасії Валеріївні перераховану суму попередньої оплати за замовлений товар, який так і не був поставлений, що стало підставою для подання до господарського суду даного позову.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право будь-яким способом, що встановлений законом або договором.
Згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
При цьому, у частині 1 статті 218 Цивільного кодексу України передбачено що, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.
Так, позивач та відповідач уклали договір поставки у спрощений спосіб (без укладення окремого документу), за яким відповідач мав поставити позивачу товар на умовах повної попередньої оплати, що підтверджується копією виставленого відповідачем позивачу рахунку на оплату, на підставі якого позивач перерахував відповідачу грошові кошти як попередню оплату за товар відповідно до виставленого відповідачем рахунку та копією платіжної інструкції, в якій у графі "призначення платежу" міститься вказівка на відповідний рахунок та товар.
Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України і статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу країни).
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодекс.
З матеріалів справи вбачається, що позивач як покупець виконав взяті на себе зобов'язання належним чином та в повному обсязі шляхом перерахування відповідачу 100% суми попередньої оплати товару за рахунком на оплату № 66 від 19 лютого 2025 року у загальному розмірі 168400,00 грн.
Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Однак відповідач сплачений позивачем товар не поставив.
Як свідчать матеріали справи, 12 березня 2025 року позивач направив на офіційну електронну поштову адресу відповідача та 14 березня 2025 року позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича претензію згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року за вихідним № 1203-01 від 12 березня 2025 року, у якій позивач відповідно до частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України вимагав протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання вказаної претензії поставити оплачений товар.
Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та з огляду на направлення позивачем на офіційну електронну поштову адресу відповідача 12 березня 2025 року претензії, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був поставити оплачений товар на суму 168400,00 грн у строк до 19 березня 2025 року (включно).
Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
04 квітня 2025 року позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича та на офіційну електронну поштову адресу відповідача відмову за вихідним № 0204-01 від 02 квітня 2025 року від усного договору, укладеного згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року, у якій позивач повідомив відповідача про відмову від усного договору, укладеного згідно рахунку № 66 від 19 лютого 2025 року та відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 168400,00 грн протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання вказаної відмови усного договору на банківські реквізити покупця.
Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та з огляду на направлення позивачем на офіційну електронну поштову адресу відповідача 04 квітня 2025 року відмови від усного договору із вимогою про повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у розмірі 168400,00 грн у строк до 11 квітня 2025 року (включно).
Водночас, всупереч приписам частини 2 статті 693, статті 530 Цивільного кодексу України, станом на дату подання даного позову Фізична особа - підприємець Севідов Віталій Сергійович не здійснив ані поставку оплаченого позивачем товару, визначеного у рахунках на оплату № 66 від 11 від 19 лютого 2025 року, ані повернення перерахованих йому грошових коштів у розмірі 168400,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 178, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Севідова Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Грановської Анастасії Валеріївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 168400,00 грн попередньої оплати та 3028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "18" липня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець