Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1737/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕГИЧІВСЬКЕ», Харківська область, Харківський район, селище Кутузівка
про стягнення 85262,54 грн
без виклику учасників справи
В провадженні Господарського суду Харківської області (суддя Калініченко Н.В.) перебувала справа №922/1737/25 за позовом Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01.12.13 року в сумі 85 262,54 грн за період: січень 2024 - 16 грудня 2024 (включно).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1737/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №92/2025 від 26.05.2025 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/1737/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.
Відповідно до ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2025 року прийнято справу №922/1737/25 до розгляду, розпочато розгляд справи №922/1737/25 спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
28.05.2025 року судом було направлено ухвалу про прийняття справи №922/1737/25 до розгляду, та початок розгляду справи №922/1737/25 спочатку за правилами спрощеного позовного провадження в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське", яка згідно з довідкою суду про доставку електронного листа була отримана останнім 28.05.2025 року.
Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 01.12.2013 року між Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України (ІТ НААН) (далі - позивач/балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кегичівське» (далі - відповідач/орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №ОР-4/13 (далі - Договір), відповідно до якого передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 895,1 кв.м., розміщене за адресою: 62404, Харківська обл., Харківський р-н, с. Кулиничі, вул. Ювілейна, 10, в будівлі комбінату побутового обслуговування ІТ НААН (реєстраційний номер 00497199.1.ТЖЕЧСТ 174), що перебуває на балансі ІТ НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.10.2013 року і становила 406 894,96 грн.
Відповідно до пункту 1 Додаткової угода № 1 від 01 лютого 2014 року до договору оренди № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, пункт 1.1. вказаного договору викладено в наступній редакції:
«1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державе окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення площею 942,3 кв. м., розміщене за адресою: 62404, Харківська область, Харківський р-н, с. Кулиничі, вул. Ювілейна, 10, в будівлі комбінату побутового обслуговування ІТ НААН (реєстраційний номер 00497199.1.ТЖЕЧСТ 174), що перебуває на балансі ІТ НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 30.10.2013 року і становить за незалежною оцінкою 428 351,16 грн.»
Відповідно до пункту 1 Додаткової угода № 3 від 01 листопада 2016 року до договору оренди № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, пункт 1.1. вказаного договору викладено в наступній редакції:
«1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення площею 1039,2 кв. м., розміщене за адресою: 62404, Харківська область, Харківський р-н, смт.Кулиничі, вул. Ювілейна, 10, в будівлі комбінату побутового обслуговування ІТ НААН (реєстраційний номер 00497199.1.ТЖЕЧСТ 174), що перебуває на балансі ІТ НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 26.10.2016 року і становить за незалежною оцінкою 862 000,00 грн.»
Відповідно до пункту 1 Додаткової угода № 6 від 01 жовтня 2019 року до договору оренди № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, пункт 1.1. вказаного договору викладено в наступній редакції:
«1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення будівлі комбінату побутового обслуговування, загальною площею 1693,9 кв. м., розміщене за адресою: 62404, м. Харків, вул. Ювілейна, 12, що перебуває на балансі ІТ НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 05.09.2019 року і становить за незалежною оцінкою 1 682 000,00 грн.»
Актом прийому-передачі в оренду майна від 01.12.2013 року, вищезазначене майно передано ТОВ «Кегичівське» в строкове платне користування.
Рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/653/24 (набрало законної сили 26.09.2024) було розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" звільнити та повернути об'єкт оренди згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" на користь Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України заборгованість з орендної плати за договором оренди № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року в сумі 351262,20 грн та заборгованість за невиконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01 грудня 2013 року в сумі 192497,50 грн, а також 14212,40 грн судового збору.
Відповідно до пункту 5.11. договору оренди № ОР-4/13 від 01.12.2013 року, 01 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати за землю, № В-4/13.
Згідно з пунктом 2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати за землю № В-4/13., відповідач не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем, зобов'язаний вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі заявника, на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Відповідно до додаткової угоди № 6 від 01 жовтня 2019 пункт 1.1. договору №В-4/13 від 01 грудня 2013 року було викладено в наступній редакції - балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, загальною площею 1693,9 м. кв. нежитлові приміщення будівлі комбінату побутового обслуговування, а також прибудинкової території, що знаходиться за адресою: 61026, м. Харків, вул. Ювілейна, 12. Орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, що складає 7403,75 грн.
За твердженнями позивача, оскільки під час дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01 грудня 2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" у порушення його умов, плата вносилась несвоєчасно та не у повному обсязі, заборгованість з платежів за період: з січня 2024 року по 16 грудня 2024 року включно становить - 85262,54грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до акту повернення майна об'єкт оренди за договором № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року було повернено Орендодавцю 16 грудня 2024 року.
Позивач також зазначає, що згідно з п. 3.11. Договору №ОР-4/13 «У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачу орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання за актом включно.»
Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є похідним та безпосередньо пов'язаним з чинностю договору Оренди. Отже Боржник продовжував фактично користуватися орендованим нерухомим майном до моменту фактичної передачі (повернення) орендованого майна - підписання акту передачі майна 16.12.2024 року.
Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судом та рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/653/24 між Інститутом тваринництва Національної академії аграрних наук України (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №ОР-4/13.
Відповідно до пункту 5.11. договору оренди № ОР-4/13 від 01.12.2013 року, 01 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, у тому числі на компенсацію плати за землю, № В-4/13.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року у справі №922/653/24 (набрало законної сили 26.09.2024) розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" звільнити та повернути об'єкт оренди згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за невиконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01.12.13 року в сумі 85262,54 грн за період: січень 2024 - 16 грудня 2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заявник зазначає, що відповідно до акту повернення майна об'єкт оренди за договором №ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року було повернено Орендодавцю 16 грудня 2024 року. Згідно з п. 3.11. Договору №ОР-4/13 «У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачу орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання за актом включно.» Оскільки Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є похідним та безпосередньо пов'язаним з чинності договору Оренди. Отже, Боржник продовжував фактично користуватися орендованим нерухомим майном до моменту фактичної передачі (повернення) орендованого майна - підписання акту передачі майна - 16.12.2024 року.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви не було надано ані договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, ані Акту повернення майна об'єкту оренди за договором №ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, яким, як зазначає позивач, майно було повернено Орендодавцю 16 грудня 2024 року.
Крім того, суд зауважує, що рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/653/24 не містить посилань на п. 3.11. Договору №ОР-4/13, яким передбачено, що у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачу орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання за актом включно.
В той час, в рішенні Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/653/24 зазначено, що згідно пункту 10.9 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.
Як вже зазначалось судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року у справі №922/653/24 розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року.
Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01.12.2013 року було укладено відповідно до пункту 5.11. договору оренди № ОР-4/13 від 01.12.2013.
Таким чином, договір про відшкодування витрат балансоутримувача № В-4/13 від 01.12.2013 року є похідним від договору оренди № ОР-4/13 від 01.12.2013, який було розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року у справі №922/653/24, яке набрало законної сили 26.09.2024 року.
За ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи відсутність у суду відомостей щодо повернення майна відповідачем саме 16.12.2024, а також умов договору № ОР-4/13 від 01 грудня 2013 року, яким встановлено повернення майна саме за Актом приймання-передачі, суд не вбачає підстав для нарахування позивачем заборгованості після набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року у справі №922/653/24 законної сили, оскільки договір оренди було розірвано. Рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 року набрало законної сили 26.09.2024 року.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині нарахування заборгованості за період 27.09.2024 - 16.12.2024.
При цьому позовні вимоги в частині нарахування заборгованості за період січень 2024 - 26.09.2024 є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за невиконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01.12.13 року в сумі 65646,58 грн за період січень 2024 - 26.09.2024 (включно) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з чч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та правомірними, частково підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані.
Отже, у зв'язку з частковою відмовою у стягненні заборгованості з відшкодування витрат, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 65646,58грн за період січень 2024 - 26.09.2024.
В частині стягнення 19615,96 грн за період 27.09.2024 - 16.12.2024 року суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 2331,36 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 73, 74-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівське" (адреса: 62405, Харківська обл., Харківський район, селище Кутузівка, вул.Шкільна, буд.6; код ЄДРПОУ 34785048) на користь Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (адреса: 61026, м.Харків, вул.Тваринників, буд.1-А; код ЄДРПОУ 00497199, на р/р UА898201720313221006203004829, ДКСУ в м. Київ) заборгованість за невиконання зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № В-4/13 від 01.12.13 року в сумі 65646,58 грн за період січень 2024 - 26.09.2024, а також 2331,36 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" липня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт