вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" липня 2025 р. м. Київ Справа № 9/008-12
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши
Заяву Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення
по справі № 9/008-12
За позовом Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба»
до Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод»
про витребування майна
Учасники судового процесу:
від позивача (стягувача): не з'явився;
від відповідача (боржника): не з'явився;
На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» до Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» про витребування від останнього 112 719, 74 літрів розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 позов задоволено повністю. Зобов'язано Державне підприємство «Тхорівський спиртовий завод» повернути Публічному акціонерному товариству Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» на користь Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, судовий збір у сумі 15 961, 11 грн.
02.04.2012 на виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області було видано відповідні накази.
03.04.2025 до Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» надійшла заява за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення, в якому заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн на стягнення з ДП «Тхорівський спиртовий завод» 798 055, 76 грн вартості розчинника багатокомпонентного органічного. Також, заявник просив суд здійснювати розгляд заяви без його участі.
З метою розгляду зазначеної заяви відповідальними працівниками апарату суду здійснювались пошукові заходи матеріалів справи в службовому кабінеті та в архіві суду, які виявились безрезультатними. Зазначене підтверджується доповідними записками старшого секретаря апарату суду та провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (Канцелярія) Господарського суду Київської області (архіваріуса).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2025 відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у справі № 9/008-12. Відновлення втраченого судового провадження у справі № 9/008-12 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження призначено на 25.06.2025.
20.06.2025 старшим секретарем апарату суду Гриценко Р.О. при підготовці справ, що розташовані в службовому кабінеті, до здачі в архів суду знайдено матеріали справи № 9/008-12, що підтверджується доповідною запискою від 20.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 провадження з відновлення втраченого судового провадження по справі № 9/008-12 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 у справі № 9/008-12 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення призначено на 17.07.2025.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення позивача про дату та час розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвала суду від 23.06.2025 була доставлена позивачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Водночас, суд встановив, що станом на дату призначення судового засідання для розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, у ДП «Тхорівський спиртовий завод» був відсутній електронний кабінет в окремій підсистемі ЄСІТС.
Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 23.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Сквирська, буд. 42, с. Тхорівка, Сквирський р-н, Київська обл., 09050.
Однак зазначене поштове повідомлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 16.07.2025 із позначкою працівника поштової установи на довідці Ф.20 «адресат відмовився».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення вважається днем вручення ДП «Тхорівський спиртовий завод» ухвали суду від 23.06.2025 про признання заяви до розгляду.
Суд також наголошує на тому, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З урахуванням зазначеного вище, суд зазначає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд заяви судом.
17.07.2025 в судове засідання для розгляду заяви представники сторін не з'явились. Представник позивача у заяві просив здійснювати її розгляд без участі позивача. Водночас, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про розгляд заяви судом був повідомлений належним чином.
Відповідно ч. 2 ст. 331 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд заяви судом, позивач просив здійснювати розгляд заяви без його участі, а відповідач без поважних причин в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення в судовому засіданні 17.07.2025.
Розглянувши заяву ПАТ Компанія «Ельба» за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
В обґрунтування підстав для зміни способу та порядку виконання рішення ПАТ Компанія «Ельба» посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 зобов'язано ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн, на виконання якого видано відповідний наказ від 02.04.2012. Сквирським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27.04.2012 відкрито виконавче провадження № 32376016 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012, що підтверджується даними Автоматизованої системи виконавчого провадження. (ідентифікатор для доступу А98422Е95ВБВ). Проте, як зазначив заявник, ДП «Тхорівський спиртовий завод» рішення суду не виконало, 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного ПАТ Компанія «Ельба» не повернуло. Постановою Сквирського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 32376016 від 19.05.2020 виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з невиконанням божником рішення суду та не можливістю виконання рішення суду без участі боржника. Водночас, заявник звернув увагу, що відповідно до норм ч. 3 ст. 331 ГПК України (із змінами, внесеними 21.11.2024), невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися, вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Як зазначив заявник, провести оцінку 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного не вбачається можливим в зв'язку з відсутністю майна, водночас вартість 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 та відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному встановленню. Таким чином, за ствердженням заявника, рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 не виконано боржником в самостійному порядку, що відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна. При цьому, позивач наголосив на тому, що у ПАТ Компанія «Ельба» до 21.11.2024 була відсутня можливість звернутись до суду з заявою про зміну способу виконання рішення шляхом стягнення з відповідача вартості майна оскільки відповідні зміни до ст. 331 ГПК України внесені 21.11.2024. З урахуванням зазначеного вище, ПАТ Компанія «Ельба» на підставі ч. 3 ст. 331 ГПК України просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн на стягнення з ДП «Тхорівський спиртовий завод» 798 055, 76 грн вартості розчинника багатокомпонентного органічного.
Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, з чим погодився і Конституційний Суд України в абзаці 11 підп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 № 2-рп/2011.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява № 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20.07.2004 дійшов висновку, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012 зазначив, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За змістом ч. 1 ст. 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.
Частиною 3 ст. 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше.
При цьому, суд наголошує на тому, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, надані на підтвердження таких обставин, за приписами ст. 86 ГПК України. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15).
У частині 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 20 ГК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорюванням та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до ст. 16 ЦК України.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.
Разом з тим, правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у визначений строк або ж наявності перешкод для його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.
Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання в порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення та стягнути вартість цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до ст. 16 ЦК України, а правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення. При цьому, зміна способу виконання рішення в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб та порядок, встановлений у рішенні, та припинення здійснення тих заходів, які були визначені у рішенні.
Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 позов задоволено повністю. Зобов'язано ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн.
Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 мотивовано тим, що відповідачем, після отримання від позивача вимоги про повернення розчинника за спірним договором відповідального зберігання № ЕЛ - 00000109 від 02.03.2011, не виконано зобов'язання щодо повернення 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму загальну 798 055, 76 грн, що було передано відповідачу на відповідальне зберігання відповідно до акта приймання-передачі сировини № ЕЛ 00000105 від 02.03.2011.
02.04.2012 на виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області було видано два накази про зобов'язання повернути майно та про стягнення судового збору.
Суд встановив, що на примусовому виконанні у Сквирському районному відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував наказ Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012 про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн.
Так, 27.04.2012 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції Поляруш А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32376016 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012 про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн.
15.11.2018 головним державним виконавцем Поляруш А.М. Сквирського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, у тому числі, про повернення ДП «Тхорівський спиртовий завод» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного, що знаходиться на зберіганні ДП «Тхорівський спиртовий завод», в присутності заступника керівника з питань безпеки Тхорівського МПД ДП «Укрспирт», складено акт державного виконавця від 15.11.2018, яким засвідчено, що при виїзді за адресою с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, потрапити до спиртосховищ не вдалося у зв'язку з не допуском працівниками Тхорівського МПД.
13.06.2019 головним державним виконавцем Сквирського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляруш А.М. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012 про зобов'язання повернути 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн у виконавчому провадженні № 32376016 винесено постанову про накладення штрафу на ДП «Тхорівський спиртовий завод» у зв'язку із невиконанням боржником у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, акт державного виконавця від 16.05.2019.
03.09.2019 головним державним виконавцем Сквирського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляруш А.М. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012 про зобов'язання повернути 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн у виконавчому провадженні № 32376016 винесено постанову про накладення штрафу на ДП «Тхорівський спиртовий завод» у зв'язку із повторним невиконанням боржником у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.
19.05.2020 головним державним виконавцем Сквирського районного відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляруш А.М. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 9/008-12 від 02.04.2012 про зобов'язання повернути 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн у виконавчому провадженні № 32376016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до змісту постанови від 19.05.2020, виконавче провадження № 32376016 закінчене у зв'язку із тим, що рішення боржником не виконано; 31.03.2020 державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.
Відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення постанови від 03.09.2019), виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регулюється ст. 63 розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження».
Так, згідно з ч. 1-3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 зазначив, що та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов'язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов'язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що державним виконавцем вжито всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи щодо виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання вчинити дії у спосіб, передбачений пунктом 2 його резолютивної частини.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн станом на дату розгляду даної справи не виконано; 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму загальну 798 055, 76 грн, що було передано відповідачу на відповідальне зберігання відповідно до акта приймання-передачі сировини № ЕЛ 00000105 від 02.03.2011, позивачу не повернуто. Протилежного матеріали справи не містять.
Суд наголошує на тому, що з моменту видачі наказу від 02.04.2012 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 минуло більше 13 років, проте рішення суду відповідачем досі не виконано.
Невиконання боржником судового рішення, незважаючи на ряд вжитих державним виконавцем заходів, у тому числі, із застосуванням каральних заходів процесуального примусу (неодноразове накладення штрафу), вказують на ухилення боржником від виконання судового рішення, яке полягає у не передачі визначеного в рішенні майна у визначені державним виконавцем строки, що призвело до порушення прав та інтересів стягувача та унеможливлює виконання судового рішення.
Суд зауважує, що на момент звернення позивача до господарського суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду доказів виконання рішення суду у даній справі не надано. Станом на день розгляду даної справи доказів передачі або можливості повернення спірного майна матеріали справи не містять.
У зв'язку з неможливістю виконання рішення суду в частині повернення, визначеного у рішення майна, заявник просить господарський суд змінити спосіб виконання рішення про зобов'язання ДП «Тхорівський спиртовий завод» повернути ПАТ Компанія «Ельба» 112 719,74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055, 76 грн на стягнення вартості такого майна.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (рішення ЄСПЛ Войтенко проти України від 29.06.2004).
Зважаючи на те, що заявником надані докази невиконання боржником вимог виконавчого документа, враховуючи здійснені державним виконавцем заходи з примусового виконання рішення суду Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання повернути майно в межах виконавчого провадження № 32376016, а також тривалість часу, протягом якого таке рішення не було виконане боржником (більше 13 років), з огляду на те, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ПАТ Компанія «Ельба» про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості майна відповідно до вимог ст. 331 ГПК України.
При цьому, судом враховується, що вартість спірного майна, яку заявник просить стягнути з боржника шляхом зміни порядку та способу виконання рішення визначена в пункті 2 резолютивної частині рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12.
Суд зазначає, що будь-яких додаткових обмежень щодо можливості зміни порядку виконання судового рішення лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження не містить жодна норма чинного законодавства України, зокрема такі обмеження відсутні й в ст. 331 ГПК України, яка є основною нормою, що регулює вказані правовідношення. Крім того, боржник у справі не позбавлений можливості виконувати судове рішення добровільно, а не примусово, що не змінює статусу сторін у справі як боржника та стягувача в залежності від добровільності чи примусовості виконання рішення суду.
При цьому слід зазначити, що наведена зміна способу і порядку виконання судового рішення не змінює останнє по суті та призведе в кінцевому випадку до виконання зазначеного вище рішення суду.
Суд вважає обраний заявником спосіб захисту порушеного права та інтересу є ефективним та таким, що відповідає характеру його порушення, оскільки спрямований на вжиття судом певних заходів за для відновлення порушених прав заявника, що пов'язані з невиконанням боржником покладених на нього рішенням суду обов'язків по поверненню майна, шляхом заміни спірного майна на його вартість.
За таких обставин, заява ПАТ Компанія «Ельба» за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» за вх. № суду 3160 від 03.04.2025 про зміну способу та порядку виконання рішення задовольнити.
2. Змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2012 у справі № 9/008-12 про зобов'язання Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» повернути Публічному акціонерному товариству Компанія «Ельба» 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного на суму 798 055,76 грн, встановивши новий спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод» (місцезнаходження: вул. Сквирська, будинок 42, с. Тхорівка, Сквирський р-н, Київська обл., 09050; код ЄДРПОУ 00374947) на користь Публічного акціонерного товариства Компанія «Ельба» (місцезнаходження: вул. Володимирська, буд. 22, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ) 798 055,76 грн вартості 112 719, 74 л розчинника багатокомпонентного органічного.
3. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.07.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко