ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2025Справа № 753/16875/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі №753/16875/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
За участю представника скаржника - Лісковська О.А.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 753/16875/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 753/16875/21, з урахуванням ухвали від 22.10.2024, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 753/16875/21 скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 28 812,52 грн судового збору за подання касаційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ. Постановлено справу № 753/16875/21 надіслати до Господарського суду міста Києва для видачі наказу, після чого передати до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 753/16875/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі № 753/16875/21 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 35; код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
14.02.2025 на виконання Постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №753/16875/21, яка набрала законної сили 17.12.2024 видано відповідний наказ.
18.06.2025 в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_1 сформовано скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі №753/16875/21
Остання мотивована тим, що 28.03.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем (далі - державним виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
30.04.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Представник заявника вважає наведену постанову про зупинення вчинення виконавчих дій незаконною та такою, що суперечить вимогам законодавства. З огляду на викладене представник просить:
- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича від 30 квітня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича або іншу посадову особу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо- хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 04.07.2025 прийнято скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі №753/16875/21 до розгляду та розгляд скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі №753/16875/21 призначено на 17.07.25 о 12:25 год.
Окрім того зобов'язано державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича надати суду:
- належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2;
- письмові пояснення щодо поданої стягувачем скарги.
07.07.2025 в системі «Електронний суд» представником боржника сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 17.07.2025 представник скаржника прибула, надали пояснення по скарзі. Представник боржника та інші учасники справи у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.
Суд розглянувши клопотання представника боржника про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Крім того, в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача, міг здійснювати безпосередньо керівник останнього у відповідності до ч.3 ст.56 ГПК України у якій зазначається, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 березня 2018 року в справі № 910/6853/16.
Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України.
Відповідно до ч.1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зауважує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 призначено судове засідання на 17.07.25 о 12:25 год. та повідомлено стягувача, боржника, державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича та зацікавлених осіб про дату, час та місце судового засідання.
Таким чином у представника боржника було достатньо часу для подання своїх заперечень та/або забезпечити явку іншого представника в судове засідання призначене на 17.07.2025.
У той же час від представника боржника не надходило жодних клопотань чи заперечень, лише клопотання про відкладення розгляд справи.
Також суд звертає увагу представника боржника, що у разі неможливості з'явитися фізично, шляхом прибуття до Господарського суду міста Києва, в судове засідання або направити уповноваженого представника до суду для участі в призначеному судовому засіданні, останній не позбавлений був права приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Великої Палати Верховного Суду № 140/1770/19 від 19.01.2023).
За таких обставин суд дійшов висновку відмовити в клопотанні представнику боржника у відкладенні розгляду справи.
В судовому засіданні 17.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Схожі правові висновки Верховний Суд виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.
За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Отже, дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень регламентовані не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а й іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
28.03.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем (далі - державним виконавцем) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
30.04.2025 головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином Постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 753/16875/21 не виконана.
Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України № 761 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1955 від 22.12.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія з публічного на приватне, і перейменоване в Акціонерне товариство Об'єднана гірничо-хімічна компанія. Відповідно до цього наказу, АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія є правонаступником майнових прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства Об'єднана гірничо-хімічна компанія.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено, відповідно до якого об'єктом приватизації Фонду державного майна України в добувній промисловості визначено АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія із зазначенням розміру пакету акцій - 100%.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 662-р від 16.06.2021 затверджено умови продажу державного пакету акцій АТ Об'єднана гірничо-хімічна компанія на аукціоні з умовами. Проведення аукціону доручено Фонду державного майна України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 643-р від 12.07.2024 затверджено питання продажу пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на електронному аукціоні з умовами. Окрім того розпорядженням Кабінету Міністрів України № 643-р від 12.07.2024 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 662 «Про затвердження умов продажу державного пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на аукціоні з умовами».
08.10.2024 в системі онлайн аукціонів Прозорро.Продажі було оприлюднено ПРОТОКОЛ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ЕЛЕКТРОННОГО АУКЦІОНУ № LPE001- UA-20240719-99204 про успішну приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу АТ «Об'єднана гірничо- хімічна компанія».
11.10.2024 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продаж державного пакету акцій АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» за результатами аукціону з продажу об'єкта великої приватизації. Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України «Про приватизацію пакета акцій акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом викупу» № 1010-р від 11.10.2024 оприлюднено на офіційному сайті Кабінету Міністрів України.
Також було оприлюднено договір купівлі-продажу об'єкта великої приватизації-пакета акцій у кількості 1944000000 штук простих іменних акцій, що становить 100 відсотків статутного капіталу акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (код згідно з ЄДРПОУ 36716128), за результатами електронного аукціону з умовами № 217 від 19.11.2024.
Посилаючись на дану обставину, головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, як вбачається з Автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, до складу якого входить 90 виконавчих проваджень на загальну суму 103602279,93 грн., зокрема ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 753/16875/21 від 14.02.2025.
Перше виконавче провадження в складі зведеного виконавчого провадження відкрито 08.11.2021 року.
Зазначене свідчить про тривале невиконання рішень суду, за якими боржником виступає дане підприємство.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.
Відповідно до частини 1 ст. 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 1 ст. 4 Закону).
В той же час, відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року по справі № 619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.
За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Суд враховує, що в даному випадку стягувач був змушений доводити свою правоту у судах, починаючи зі стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судових витрат, а так само і щодо належного виконання рішення суду.
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати.
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Войтенко проти України» від 29.06.2004 року).
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:
- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59);
- «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).
Суд наголошує, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції. Стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» (заява № 56849/00) від 29.06.2004, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2024 року по цивільній справі №335/1961/23 (провадження № 61-2268св24) зазначено, що обов'язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов'язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів доходить висновку, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов'язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду від 06.09.2024 № 12 «Про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 335/1961/23 дійшов висновку, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить приписам статті 8, частини другої статті 19, частин першої, другої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Також, суд звертає увагу і на критерій якості закону, як складової верховенства права, та складової першого критерію правомірності втручання, адже згаданий п. 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Суд приходить до висновку, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Схожа за змістом диспозиція міститься у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року по справі №335/1961/23, які підтримані постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024, суд дійшов висновку про задоволення скарги.
Водночас, із зупиненням виконавчого провадження виконавець не мав права вчиняти будь-які виконавчі дії у такому виконавчому провадженні поки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 796/165/18, від 11.01.2023 у справі № 346/434/20).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича у справі № 753/16875/21 - задовольнити.
2. Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича від 30 квітня 2025 року про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Зобов'язати головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича або іншу посадову особу Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 203/2164/22, виданого 14.02.2025 про стягнення з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо- хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 227 262,42 грн вихідної допомоги та 778 860,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.07.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ