ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2025Справа № 910/5559/25
Суддя Господарський суд міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши
заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/5559/25
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд"
про стягнення 96 844,39 грн.
Без виклику представників сторін.
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Тренд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу скрапленого газу №АК11НГ-УУБ/4-1-СГ від 16.12.2022 у розмірі 96 844,39 грн, з якої 70 010,34 грн - основна сума заборгованості, інфляційні витрати - 15 289,12 грн, 3 % річних - 11 544,93 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 задоволено частково позовні вимоги, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" основну суму заборгованості - 70 010 грн. (сімдесят тисяч десять) 34 грн, інфляційні витрати - 12 569 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) 85 коп., 3 % річних - 8 492грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто два) 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2847 грн. (дві тисячі вісімсот сорок сім) 54коп, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 44 537,50 грн.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як було зазначено вище, у позовній заяві Укрнафта вказувала, що попередній (орієнтовний) розрахунок її витрат на професійну правничу допомогу в даній справі становить 50 000,00 грн.
У заяві від 16.07.2025 року позивач просив суд стягнути з відповідача понесені Укрнафтою витрати на оплату професійної правничої допомоги в справі № 910/5559/25 у розмірі 44 537,50 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з умовами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 44 537,50 грн. Укрнафта долучила до матеріалів справи, зокрема, копію укладеного між нею (замовник) та Адвокатським об'єднанням "АДЕР ХАБЕР" (виконавець) договору про надання правової допомоги від 11.10.2023 року № 20/2250-ІН (далі - Договір), за змістом якого виконавець буде надавати замовнику правову допомогу у вигляді: проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та можливих збитків за результатами господарської діяльності Замовника за укладеними договорами комісії та договорами поставки нафтопродуктів, а також визначення єдиної правової позиції та проведення претензійно-правової роботи щодо виплати акціонерам частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за 2020 рік, надалі - "Правова допомога".
Відповідно до пункту 1.2 Договору, виконавець в рамках надання правової допомоги надає правову допомогу на всіх стадіях досудового та судового провадження, а також поза межами його, має право представляти інтереси замовника в суді з усіма правами, наданими стороні, третій особі; має право складати та подавати позови з правом підпису позовів, докази, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них копії, витяги, одержувати копії судових рішень, брати участь судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, складати, подавати заяви та клопотання, а також пояснення до суду, з правом підпису таких заяв, клопотань та пояснень, наводити свої доводи та міркування з питань, що виникають під час розгляду судової справи, заперечувати проти заяв, клопотань, пояснень, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити із них копії, складати та подавати письмові зауваження, оскаржувати судові рішення з правом підпису апеляційних та касаційних скарг, засвідчувати копії документів, користуватися іншими правами, у тому числі правами, передбаченими у ст. 46 ГПК України; має право представляти замовника у відносинах з будь-якими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування; має право отримувати і подавати від імені замовника будь-які документи, що стосуються захисту його прав та інтересів, подавати адвокатські запити; надає письмові та усні консультації, здійснює аналітичну роботу, збирає доказову базу.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що правова допомога надається за винагороду.
У пункті 3.1 Договору його сторони погодили, що вартість правової допомоги виконавця розраховується шляхом помноження кількості витрачених годин на надання правової допомоги у звітному місяці та вартості однієї години роботи адвоката, що становить 10 180,00 грн., у тому числі 20% ПДВ 1 696,67 грн.
Вартість правової допомоги оплачується замовником наступним чином: до 20-го числа місяця, що слідує за звітним, за умови отримання від виконавця рахунку на оплату та акту приймання-передачі наданої правової допомоги 10-го числа місяця, що слідує за звітним. У разі не отримання від виконавця рахунку на оплату та акту приймання-передачі у вказаний строк, оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дати отримання рахунку на оплату та акту приймання-передачі (пункт 3.2 Договору).
Листом від 27.10.2023 року № 01/01/07-684 Укрнафта звернулася до Об'єднання з проханням в цілях ефективного захисту прав законних інтересів Укрнафти надати професійну правничу допомогу та представити інтереси Укрнафти в судах, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами у спорах, зокрема, але не виключно, з Товариством за договором № АК8НГ-УУБ/4-1-СГ (рядок 25 відповідного переліку).
29.03.2024 року між виконавцем та Укрнафтою була укладена додаткова угода № 1 до Договору, якою пункт 1.2 Договору був викладений в новій редакції.
Відповідно до звіту про надані послуги за період з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року вбачається що, позивачу надані наступні послуги, а саме: перерахунок позовної заяви за Договором АК8НГ-УУБ/4-1-СГ від 16.12.2022, складення та направлення заявок на сплату судового збору, внесення змін до позовної заяви (актуалізація станом на 25.04.2025) про стягнення коштів за Договором № АК11НГ-УУБ/4-1-СГ від 16.12.2022, друк, сортування та засвідчення власним підписом додаткові до позовної заяви, складення описів вкладення у цінні листи, перевірка пакету документів, формування листів для Бізнес Трейд та суду для відправлення позовної заяви за Договором № АК11НГ-УУБ/4-1-СГ від 16.12.2022.
Загальна вартість вищенаведених послуг, за обрахунком позивача, становить 44 537,50 грн.
На підтвердження факту надання Укрнафті правничої допомоги за Договором, пов'язаної з розглядом справи № 910/2418/25, позивач надав суду, копію акту приймання-передачі адвокатських послуг від 30.04.2025 року № 75 на суму 5 179 278,60 грн., банківської виписки з рахунку Об'єднання (що свідчить про оплату професійної правничої допомоги за лютий 2025 року).
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом також враховано вищенаведені приписи.
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 44 537,50 грн є співрозмірні складності справи.
Одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом.
Судом також взято до уваги й те, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала та наразі перебуває значна кількість однотипних справ за позовом ПАТ «Укрнафти» до Товариства про стягнення заборгованості за укладеними між сторонами договорами купівлі-продажу скрапленого газу, в яких представництво інтересів позивача здійснювалося Адвокатським об'єднанням "АДЕР ХАБЕР".
Суд відзначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд повторно акцентує увагу представників учасників справи на тому, що під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).
В контексті наведеного суддів також враховує позицію Євпопейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.
У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (підпункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатами роботи під час розгляду справи, обґрунтованість підготовлених і поданих до суду представником позивача документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд , суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають в повному обсязі критеріям, встановленим частиною 5 статті 129 ГПК України, а тому справедливим буде відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
вирішив:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕНД" (04077, місто Київ, вулиця Дніпроводська, будинок 1-А, офіс 1; код ЄДРПОУ 39726825) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч) 00 коп.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено та підписано: 21.07.2025.
Суддя М.Є. Літвінова