ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/4667/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148-а, ідентифікаційний код 39604270)
до Фізичної особи-підприємця Пелевіної Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про виселення та стягнення 13 583,68 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Пелевіної Катерини Василівни про виселення із нежитлового приміщення , загальною площею 17,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості із орендної плати за договором № 308/2019 від 27.06.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду у розмірі 13 583,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/4667/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2025.
Учасники судового процесу участь своїх представників у засідання суду 21.05.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
21.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач повідомив про неможливість направити представника у судове засідання 21.05.2017 о 10:20 (перша неявка), у зв'язку із завантаженістю представника по інших справах та просить, судове засідання призначене на 21.05.2021 о 10 год. 20 хв. провести без участі представника Керуючої компанії за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши клопотання позивача про проведення судового засідання без участі представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва", суд його задовольнив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 відкладено підготовче засідання на 18.06.2025.
У засіданні суду 18.06.2025 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач участь свого представника у засідання суду 18.06.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025.
16.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив про неможливість направити представника у судове засідання 16.07.2025.
Представники сторін у засідання суду 16.07.2025 не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.06.2019 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі - балансоутримувач, позивач), Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пелевіною Катериною Василівною (далі - відповідач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №308/2019.
Факт приймання-передачі приміщення від орендодавця до орендаря було затверджено та зафіксовано в Акті приймання-передачі об'єкта оренди від 27.06.2019 до договору (додаток № 3 до договору).
Пунктом 2.1. встановлено, що об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею 17,30 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі - 17,30 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п. 3.1. орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, далі- методики, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ: 53 грн.08 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць оренди на 01 червня 2019 року - 918 грн.28 коп.
Пунктом 3.2. визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.6. визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства- балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання- передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Пунктом 3.7. визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 3.12. договору у разі закінчення, припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує плату за фактичне користування об'єктом оренди до дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем або іншими документами, передбаченими законодавством включно:
- у розмірі орендної плати, визначеної договором оренди - протягом місяця після дати закінчення (дострокового розірвання) договору оренди;
- у розмірі подвійної орендної плати, визначеної договором оренди - починаючи з другого місяця після закінчення (дострокового розірвання ) договору оренди.
Відповідно до підпункту 4.2.20. пункту 4.2. розділу 4 договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством- балансоутримувачем.
Вищезазначений договір набрав чинності з моменту його підписання та діє з 27 червня 2019 року до 25 червня 2022 року (п. 9.1. договору).
Відповідно до пункту 9.4 розділу 9 договору договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Позивач листом від 11.01.2022 № 101/50-57 попереджав відповідача щодо закінчення строку дії договору.
Орендар надав заяву про припинення дії договору № 308/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.06.2019 - 25.06.2022, у зв'язку із закінченням терміну дії, а також у зв'язку із війною, зареєстровану від 18.04.2022 № 101/П-382.
Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація листом від 17.05.2022 № 101-101/П-382-670 повідомила про припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, пропонувала провести остаточні розрахунки та повернути об'єкт оренди Керуючій компанії за актом приймання-передачі в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 7.5 розділу 7 договору при закінченні/припиненні договору орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.
Також між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 від 24.07.2020 року про внесення змін до договору № 308/2019 від 27.06.2019 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.
Даною додатковою угодою змінено пункт 3.6, а також пункт 5.2. договору було доповнено пунктом 5.2.3, а саме:
« 5.2.3. звертатись до суду з позовом про розірвання цього договору внаслідок невиконання або неналежного виконання його умов та/або виселення орендаря з об'єкта, в тому числі у випадку закінчення дії договору та/або перебування орендаря в об'єкті без достатньої правової підстави.»
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що у ході перевірки 24.03.2025 року комісією з представників керуючої компанії встановлено, що приміщення фактично використовується та під час обстеження о 16:10 приміщення загальною площею 17,30 кв.м. зачинено. Борг на дату перевірки складає 13 583,68 грн. Проведено фотофіксацію, оформлено Акт перевірки (обстеження) об'єкта оренди нежитлових приміщень вбудованих у житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.
Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову Фізична особа-підприємець Пелевіна Катерина Василівна не провернула за актом приймання-передачі спірне приміщення в добровільному порядку.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Пелевіна Катерина Василівнам припинила підприємницьку діяльність 27.09.2021, номер запису 2000650060003028301, про що позивач дізнався під час підготовки даної позовної заяви.
Позивач у позовній заяві вказує, що у досудовому порядку врегулювання спору підприємство-балансоутримувач протягом спірного періоду боржнику направило претензії на всю суму заборгованості, що підтверджується:
- претензією від 10.10.2024 № 101/50-3758 з доказом відправки на viber ФОН Пелевіна К.В. НОМЕР_2 ;
- претензією від 07.01.2025 № 101/50-48 з доказом відправки рекомендованим поштовим відправленням 0209109687894;
- претензією від 10.03.2025 № 101/50-813 з доказом відправки рекомендованим поштовим відправленням 0217500005920 (належним чином завірені копії додаються).
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд виселити із нежитлового приміщення , загальною площею 17,30 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути заборгованістьі із орендної плати за договором № 308/2019 від 27.06.2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду у розмірі 13 583,68 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонам договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловими приміщеннями загальною площею 17,30 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі орендованого майна до договору №308/2019 від 27.06.2019.
За приписами статті 773 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря і протягом 10 робочих днів може прийняти одне з таких рішень з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач: рішення про надання згоди на здійснення ремонту за рахунок орендаря; рішення про відмову у наданні згоди на здійснення ремонту.
Вищезазначений договір набрав чинності з моменту його підписання та діє з 27 червня 2019 року до 25 червня 2022 року (п. 9.1. договору).
Відповідно до пункту 9.4 розділу 9 договору договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Керуюча компанія листом від 11.01.2022 № 101/50-57 попереджала відповідача щодо закінчення строку дії договору. Докази направлення містяться в матеріалах справи.
Орендар надав заяву про припинення дії договору № 308/2019 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 27.06.2019 - 25.06.2022, у зв'язку із закінченням терміну дії, а також у зв'язку із війною, зареєстровану від 18.04.2022 № 101/П-382.
Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація листом від 17.05.2022 № 101-101/П-382-670 про припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду пропонувала відповідачу провести остаточні розрахунки та повернути об'єкт оренди Керуючій компанії за актом приймання-передачі в установленому законодавством порядку.
Відповідно до підпункту 4.2.20. пункту 4.2. розділу 4 договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством- балансоутримувачем.
Однак, станом на час розгляду справи відповідач не повернув за актом приймання-передачі спірне приміщення.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.12.2020 у справі № 910/5446/19 та від 03.10.2023 у справі № 910/6018/22, згідно з якою, укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватися за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України. Проведення істотної зміни - перепланування орендованого приміщення орендарем поза згодою орендодавця та доцільність проведення якого він обґрунтовано заперечує свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави зміни та розірвання договорів. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з тим, статтею 783 Цивільного кодексу України як спеціальною нормою стосовно договорів найму визначено підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, серед яких, зокрема, користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі.
За приписом частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку,
Судом встановлено, що у ході перевірки 24.03.2025 року комісією з представників керуючої компанії встановлено, що приміщення фактично використовується та під час обстеження о 16:10 приміщення загальною площею 17,30 кв.м. зачинено. Борг на дату перевірки складає 13 583,68 грн. Проведено фотофіксацію, оформлено Акт перевірки (обстеження) об'єкта оренди нежитлових приміщень вбудованих у житловий будинок за адресою АДРЕСА_2.
Крім того, судом враховано, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Пелевіна Катерина Василівнам припинила підприємницьку діяльність 27.09.2021, номер запису 2000650060003028301.
Водночас, пунктом 3.2. визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.6. визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання- передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Пунктом 3.7. визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Враховуючи положення договору та п.3 Акту перевірки (обстеження) об'єкта оренди в житловому будинку за адресою : АДРЕСА_2 від 24.03.2025 борг на дату перевірки за фактичне використання приміщення з орендної плати складає 13 583,68 грн.
Наведене дає підстави для висновку про обґрунтованість вимог позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення та стягнення боргу з орендної плати у розмірі 13 583,68 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак договір підлягає розірванню на вимогу позивача, а відповідач - виселенню з орендованого приміщення.
Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Виселити Фізичну особу-підприємця Пелевіну Катерину Василівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, дата видачі 26.02.1998 року) з нежитлового приміщення, загальною площею 17,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пелевіної Катерини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві, дата видачі 26.02.1998 року) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 148-а, ідентифікаційний код 39604270, IBAN НОМЕР_4 в ТВБВ № 10026/045 філії ГУ по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк», МФО 322669) заборгованість з орендної плати у розмірі 13 583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 68 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.07.2025
Суддя І.О. Андреїшина