ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2025Справа № 910/9966/24
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали
заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"
про розстрочення виконання рішення суду
у справі №910/9966/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 32826328)
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б, ідентифікаційний код 31025659)
про стягнення 610 742,59 грн.
Представники учасників справи:
Від стягувача: не з'явився;
Від боржника (заявника): не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 610 742,59 грн, з яких: 415 737,53 грн інфляційні втрати та 195 005,06 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "ЖИТЛО-СЕРВІС" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25-Б, ідентифікаційний код 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, ідентифікаційний код 32826328) інфляційні втрати - 415 737 грн. (чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім) 53 коп., 3 % річних - 195 005 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ять) 06 коп. та витрати по сплаті судового збору - 7328 грн. (сім тисяч триста двадцяті вісім) 91 коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 910/9966/24.
23.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 повернуто заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про розстрочення виконання рішення суду без розгляду.
27.06.2025 на виконання рішення суду від 27.02.2025, яке залишено без змін постановою ПАГС від 17.06.2025, у справі №910/9966/24 судом видано наказ.
27.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
З 30.06.2025 по 07.07.2025 суддя Літвінова М.Є. перебувала у відрядженні.
27.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника боржника надійшло клопотання про зупинення видачі наказу про примусове виконання до розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.
За змістом частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене, суд вважає клопотання представника боржника про зупинення видачі наказу про примусове виконання до розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
27.06.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/9966/24, яке набрало законної сили 17.06.2025, судоми видано наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025 призначено розгляд заяви представника боржника про розстрочення виконання рішення суду на 14.07.2025.
Представники стягувача та боржника 14.07.2025 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Розглянувши Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаної заяви, боржник вказав, що у зв'язку з воєнним станом та складною економічною ситуацією в країні, значна кількість мешканців не спроможна вчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги, що спричинило суттєву заборгованість населення перед КП "Житло-Сервіс"; підприємство здійснює діяльність у сфері забезпечення життєдіяльності житлового фонду столиці та несе соціально важливі функції; різке вилучення з обігу понад 600 тис. грн поставить під загрозу безперебійне надання послуг; погашення вказаної суми частинами дозволить підприємству збалансовано виконати свої зобов'язання перед позивачем, не порушуючи при цьому безперервність надання комунальних послуг населенню.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
Правила та умови розстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:
- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;
- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;
- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;
- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;
- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;
- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Поряд з цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У наведених висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.
У зв'язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.
У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.
Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Суд відзначає, що надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Нестабільна фінансова ситуація не є підставою для відстрочення виконання рішення. Зобов'язання боржника по укладеному між сторонами договору, виникло задовго до настання форс-мажорних обставин, тобто до початку введення воєнного стану в Україні, та на даний час боржник не надав жодного доказу на підтвердження того, що заборгованість буде сплаченою у майбутньому.
Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість реально виконати рішення суду.
У даному випадку посилання відповідача на скрутне становище не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних та достатніх обставин необхідних для розстрочення рішення у справі, внаслідок чого заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Норд" про розстрочення виконання судового рішення підлягає залишенню судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 234, 235, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано: 16.07.2025.
Суддя М.Є. Літвінова