61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
14.07.2025 Справа № 905/169/25 (226/1808/24)
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Кравець А.Є., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)
про стягнення моральної шкоди, -
в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ",
розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -
учасники справи не з'явились, -
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.
На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".
16.05.2025 до господарського суду від Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла цивільна справа № 226/1808/24 (№ провадження 2/932/445/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" моральної шкоди (вх.№ 3507/25) для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".
В обґрунтування вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що він в період з 28.02.2018 по 10.11.2023 перебував у трудових відносинах з ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", обіймаючи посаду гірничого робітника очисного вибою 5 розряду підземного з повним підземним робочим днем у шахті. Був звільнений за власним бажанням у зв?язку із виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України. Як зазначає позивач, під час виконання трудових обов'язків він отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 02.11.2023, причиною виникнення такого захворювання стала недосконалість технологічного процесу, недостатня забезпеченість відповідачем працівників засобами індивідуального захисту від пилу та від шуму, невиконання відповідачем протипилових заходів, робота в умовах шкідливого виробничого середовища, концентрації і рівні, яких суттєво перевищувало допустимі норми та параметри, що є порушенням з боку відповідача норм ст.ст. 153, 158 КЗпП України та ст.ст. 13, 21 Закону України "Про охорону праці". Позивач стверджує, що має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болі, стражданнях, необхідності тривалого лікування, втраті 65% своєї професійної працездатності - він визнаний інвалідом 3 групи безстроково, крім того, суттєво змінився звичний уклад життя позивача, оскільки він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивачу потрібне лікування. На думку позивача, відповідач має відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи № 905/169/25 (226/1808/24) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою господарського суду від 20.05.2025 прийнято справу № 226/1808/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; постановлено справу № 905/169/25 (226/1808/24) розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.07.2025; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; вирішені інші процедурні питання.
Ухвали судом направлялись позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі "Електронний суд".
Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
В судове засідання 14.07.2025 сторони не з?явились, з огляду на приписи статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.
Позивач предмет чи підстави позову не змінював, додаткових доказів чи пояснень не подавав.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву (документ сформований в системі "Електронний суд" 26.07.2024), за змістом якого ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заперечує проти задоволення позовних вимог повністю, вважає їх безпідставними, оскільки позивачем не доведено повний склад правопорушення, а також не надано обґрунтованого розрахунку суми шкоди, яку позивач зазначає у позові.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Абзацом 4 частини 2 статті 7 КУзПБ встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Суд бере до уваги, що відповідно до положень частини чотирнадцятої статті 39, статей 45, 47 КУзПБ пріоритетним є прийняття судового рішення про визнання кредиторських вимог конкурсного кредитора по відношенню до позовного провадження у справі про стягнення заборгованості. Законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження. Саме ухвала за результатами розгляду грошових вимог кредиторів є формою судового рішення про повне або часткове визнання або відмову у визнанні грошових вимог кредитора до боржника та підставою для задоволення (погашення) визнаних грошових вимог у порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
На вимогу суду позивачем не надано письмові пояснення щодо звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.
Судом також не встановлено обставин звернення позивача до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з тим самим предметом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду справи спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Як встановлено судом з наданої трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працював:
- з 26.05.1994 по 31.08.1994, з 29.05.1995 по 31.08.1995, з 01.07.1997 по 31.08.1997 на шахті "Родинська" в/о "Красноармійськвугілля" та з 21.05.1998 по 30.06.1998 на ДВАТ шахтоуправління "Центральне" ДХК "Селивіввугілля" - проходив виробничу практику;
- з 21.06.1999 по 17.11.1999 на шахті "Родинська" в/о "Красноармійськвугілля" - горноробочий очисного забою підземний;
- 06.08.2001 по 13.11.2003 на шахті "Родинська" ДП "Красноармійськвугілля" - горноробочий очисного забою підземний;
- з 17.11.2003 по 07.09.2014 у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" - горноробочий очисного забою підземний с повним робочим днем у шахті;
- з 10.09.2014 по 26.11.2014 у ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" - горноробочий очисного забою підземний с повним робочим днем у шахті;
- з 27.11.22014 по 26.02.2018 у ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" - горноробочий очисного забою підземний с повним робочим днем у шахті;
- з 28.02.2018 по 10.11.2023 у ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" - горноробочий очисного забою підземний с повним робочим днем у шахті, звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію за віком.
Під час виконання трудових обов?язків позивач отримав професійні захворювання. Дану обставину позивач підтверджує Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 02.11.2023, складеним клінікою професійних захворювань Державної установи "Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України" під час медичного огляду при зверненні до КНП "Покровська міська ліарня" Покровської міської ради Донецької області.
Як убачається з відомостей Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 02.11.2023, ОСОБА_1 має стаж роботи 28 років 4 місяці 20 днів, з них за професією (гірник очисного забою - 7111) 22 роки 2 місяці 22 дні, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів - 5 років 9 місяців 3 дні.
У пункті 14 цього Акта закладом охорони здоров'я ОСОБА_1 поставлено діагноз: хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, мязово-тонічним та больовим синдромами (М54.1); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. (Н90.3); хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (J41.0); гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 3, СН І ст, ризик 3 (І 20.8.7); факосклероз (Н. 27.8); пресбіапія (Н 52.4); ангіопатія сітківки (Н 35.9).
Згідно з п.17 цього Акта професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме - Шахта "Родинська" ВО "Красноармійськвугілля" (з 11.01.1999 по 22.02.1999 - учень гірника підземного, з 23.02.1999 по 09.04.1999 - учень гірника підземного, з 21.06.1999 по 27.09.1999 - гірник підземний, з 28.09.1999 по 17.11.1999 та з 06.08.2001 по 13.11.2003 - гірник очисного забою), ДП "ВК "Краснолиманська" (з 17.11.2003 по 07.09.2014 та з 27.11.2014 по 26.02.2018 - гірник очисного забою), ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (з 10.09.2014 по 26.11.2014 та з 28.02.2018 по теперішній час - гірник очисного забою).
У зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії та генерацією виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів боротьби з шумов, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до притипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу) на інших підприємствах, ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища, концентрації та рівні яких перевищували допустимі параметри.
За час роботи ОСОБА_1 на ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності засобів колективного захисту, що могло б сприяти виникненню або розвитку профзахворювання. Даний випадок професійного захворювання взято до обліку ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" на підставі п. 101 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 337 від 17.04.2019, як останнім підприємством вугільної промисловості, де ОСОБА_1 працював за професією, під час роботи за якою були умова для розвитку даного хронічного професійного захворювання.
У пункті 18 Акту акту розслідування вказано причину виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): тривалий час впливу на працівника шкідливих факторів виробничого середовища, а саме: важкість праці, робоча поза, перевищення рівня шуму, пил переважно фіброгенної дії, викопне вугілля й вуглецевопородний пил з перевищенням допустимих концентрацій.
Як встановлено з наданої виписки Міжрайонної МСЕК м. Покровська до довідки серії 12 ААА № 139727, ОСОБА_1 з 16.11.2023 встановлено Третю групу інвалідності по проф.захворюванню та визначено ступінь втрати професійної працездатності 65%.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 250000,00 без врахування податків та обов?язкових платежів в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої незабезпеченням роботодавцем безпечних і нешкідливих умови праці, не прийняттям заходів для облегшування або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що потягло за собою стійку втрату працездатності, третю групу інвалідності через професійне захворювання позивача.
Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 згідно записам його трудової книжки має загальний трудовий стаж роботи на підприємстві ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" 5 років та 11 місяців (10.09.2014-26.11.2014 - горноробочий очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем в шахті; 28.02.2018-10.11.2023 - горноробочий очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочім днем у шахті). При цьому, крім роботи на підприємстві відповідача, позивач вже мав досить великий трудовий стаж роботи гірника підземного на інших підприємствах вугільної промисловості України. Загальний стаж роботи позивача становить 28 років 5 місяців, а в умовах впливу шкідливих факторів на інших підприємствах до причин виникнення хронічного професійного захворювання складає 17 років, починаючи з 11.01.1999 позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема під землею у шахті.
Суд бере до уваги, що компетентним органом у сфері охорони здоров'я - комісією у складі головного державного інспектора відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, а також в.о. головного лікаря КНП "Покровська міська лікарня" Покровської міської ради Донецької області, заступником директора з охорони праці ТОВ "Краснолиманське" та уповноваженої працівниками підприємства особи з питань охорони праці, заступника голови, головного технічного інспектора праці Покровсько-Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України та заступника начальника відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області складено АКТ розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.11.2023, яким встановлено, що професійні захворювання ОСОБА_1 встановлені вперше. Діагноз встановлено клінікою професійних захворювань Державної установи "Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України". Захворювання виявлено під час медичного огляду при зверненні до КНП "Покровська міська лікарня" Покровської міської ради Донецької області. Раніше професійного захворювання (отруєння) у позивача виявлено не було.
За висновками комісії, у зв?язку з тривалим періодом роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на різних підприємствах вугільної галузі, встановити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що привело до даного професійного захворювання, не вбачається можливим. При цьому у п.17 Акту розслідування вказано, що за час роботи ОСОБА_1 на ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності засобів колективного захисту, що могло б сприяти виникненню або розвитку профзахворювання.
Доказів скасування висновків комісії, викладених у Акті розслідування від 02.11.2023, до матеріалів справи не надано.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст. 273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
З огляду на надані сторонами докази суд зазначає, що професійне захворювання позивач отримав внаслідок виконання ним своїх трудових обов?язків працюючи гірником, що дійсно є шкідливою для здоров?я професією, але слід враховувати, що його стаж роботи на цій посаді складає більше 25 років і він не обмежується тільки одним місцем роботи, зокрема ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", на якому позивач пропрацював трохи більше 5 років (становить близько 20 % від загального трудового стажу хворого). За даної обставини не є можливим взагалі достеменно встановити, в який момент з цих 25 років стажу позивач зазнав професійного захворювання, враховуючи той перелік діагнозів, який має позивач, неможливо припустити, що їх розвиток стався у той час, коли позивач працював саме на підприємстві відповідача.
Твердження позивача, що хронічне професійне захворювання та втрата професійної працездатності настали через те, що саме відповідач не забезпечив створення нешкідливих та безпечних умов праці спростовуються зокрема актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.11.2023, яким встановлено, що за час роботи позивача на підприємстві відповідача не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки, гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності засобів колективного захисту, що могло б сприяти виникненню або розвитку профзахворювання.
Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов'язок дбати про своє здоров'я жодним чином не знімає з відповідача обов'язку виконати вимоги ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.
В частині 2 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Суд бере до уваги, що посада позивача відноситься до професій з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
При цьому суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.
При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд бере до уваги той факт, що позивач працював на підприємстві відповідача в період 28.02.2018-10.11.2023 (5 років та 8 місяців), оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, в який позивач у нього працював.
Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Обов?язок відшкодування моральної шкоди виникає за умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Такий висновок викладено у Постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20.
Позивачем ані за змістом позовної заяви, ані окремим документом не надавалось детального розрахунку суми заявленої моральної шкоди, а також відсутнє належне обґрунтування розрахунку такої вимоги.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди, тому враховуючи викладене судом вище суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23.05.2020, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 ст.164 ПК України.
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23.05.2020, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 180/377/20, від 21.06.2022 у справі № 599/645/21.
Таким чином суд вважає, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, підлягає стягненню на користь позивача без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З відповідача на користь держави слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 96,90 грн. (25000,00 грн. х 1211,20 грн. х 0,8 / 250000,00 грн. = 96,90 грн.).
Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду в сумі 25000,00 грн. (без врахування податків та обов?язкових платежів).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в сумі 96,90 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 21.07.2025.
Суддя Н.В. Величко