вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
21.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3917/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" (м. Вінниця)
про забезпечення позову
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" (м. Вінниця)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (м. Верхівцеве Кам'янського району Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 23-375 від 05.09.2023 у загальному розмірі 1 146 092 грн. 54 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 23-375 від 05.09.2023 у загальному розмірі 1 146 092 грн. 54 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 999 463 грн. 14 коп. - основний борг;
- 121 грн. 80 коп. - штраф;
- 29 618 грн. 36 коп. - інфляційні втрати;
- 11 045 грн. 64 коп. - 3% річних;
- 105 843 грн. 60 коп. - збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 23-375 від 05.09.2023 в частині повної та своєчасної поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 999 463 грн. 14 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, в сумі 121 грн. 80 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2025 року по червень 2025 року у сумі 29 618 грн. 36 коп., а також 3% річних за період прострочення з 16.03.2025 по 17.07.2025 у сумі 11 045 грн. 64 коп. Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач не здійснив поставку товару у передбаченому договором розмірі, позивач був змушений придбати товар у третіх осіб за цінами, які були вище ніж встановлено спірним договором, внаслідок чого позивач зазнав збитків на суму 105 843 грн. 60 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у сумі 13 753 грн. 11 коп.
Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" подано заяву про забезпечення позову (вх. суду № 31364/25 від 18.07.2025), в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод", які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у розмірі попередньої оплати на суму 999 463 грн. 14 коп.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:
- позивач посилається на значний розмір позовних вимог, та вказує, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" є вимогами майнового характеру про стягнення грошових коштів, тому виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, у зв'язку з чим, на думку позивача, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми попередньої оплати в розмірі 999 463 грн. 14 коп.;
- позивач наголошує, що заходи забезпечення позову у заявлений спосіб і в межах суми спору не порушують законні права відповідача, адже арешт на грошові кошти має на меті подальше звернення стягнення на них в разі задоволення позову, а відповідний спосіб забезпечення позову не порушує балансу інтересів сторін, а є законним тимчасовим заходом до результатів вирішення спору, спрямованим на забезпечення гарантії виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Позивач зазначає, що має підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду може бути ускладнене або унеможливлене. В обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах позивач також посилається на фінансові показники відповідача, отримані з відкритих джерел, відповідно до яких підприємство відповідача є збитковим. Крім того, позивач зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача відкриті провадження про стягнення грошових коштів, в тому числі справи: № 904/2667/25 (стягнення 626 868 грн. 46 коп.), № 904/2274/25 (стягнення суми попередньої оплати у розмірі 429 000 грн. 00 коп.), № 904/2593/25 (стягнення 379 421 грн. 77 коп.), та №904/3206/25 (стягнення 4 950 000 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 75 945 грн. 21 коп. - 10% річних за користування чужими грошовими коштами, 332 640 грн. 00 коп. - неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленого у строк товару, 594 000 грн. 00 коп. - штрафу 10%);
- позивач просить врахувати, що у даному випадку арешт пропонується накласти виключно на суму попередньої оплати у розмірі 999 463 грн. 14 коп., сплаченої позивачем, що є чітко визначеною та прямо пов'язаною з предметом позову. Позивач вважає, що такий захід є співмірним, оскільки не перевищує розміру суми, яка є лише однією з позовних вимог, а також спрямований на забезпечення реального виконання судового рішення;
- позивач стверджує, що запропоновані ним заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті. Застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в частині суми сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 999 463 грн. 14 коп. є необхідним заходом у зв'язку з наявністю очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Також позивач вважає, що вказаний захід є обґрунтованим, співмірним, пов'язаним із предметом позову та необхідним для забезпечення виконання судового рішення, що відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України та правовим позиціям Верховного Суду. Крім того, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, що, в свою чергу, дозволить створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог;
- позивач зазначає, що предметом позову є стягнення з відповідача попередньої оплати, штрафних санкцій, збитків та відсотків за користування чужими грошовими коштами, при цьому він просить накласти арешт на кошти лише в межах суми попередньої оплати. Беручи до уваги можливість відсутності на рахунку відповідача необхідної суми коштів на час ухвалення рішення, позивач виснує, що є необхідність застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" в межах суми попередньої оплати в розмірі 999 463 грн. 14 коп., адже невжиття цього заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до вказаної норми закону, Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод", які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у розмірі попередньої оплати на суму 999 463 грн. 14 коп.
На думку заявника невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення у майбутньому виконання рішення суду або взагалі унеможливить його виконання.
У частині 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Надаючи правову оцінку обставинам, викладеним у заяві про забезпечення позову, суд виходить із наступного.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" v. Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), (GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Суд також зауважує, що необхідною для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Так, з матеріалів заяви вбачається, що предметом позову у справі № 904/3917/25 є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" заборгованості за договором поставки № 23-375 від 05.09.2023 у загальному розмірі 1 146 092 грн. 54 коп., що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на належні йому майно, грошові кошти.
Самі по собі обставини безперешкодної можливості розпорядження відповідачем активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25.
Також, судом враховано, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача відкриті провадження про стягнення грошових коштів, зокрема, у справах: № 904/2667/25 (стягнення 626 868 грн. 46 коп.), № 904/2274/25 (стягнення суми попередньої оплати у розмірі 429 000 грн. 00 коп.), № 904/2593/25 (стягнення 379 421 грн. 77 коп.), та №904/3206/25 (стягнення 4 950 000 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 75 945 грн. 21 коп. - 10% річних за користування чужими грошовими коштами, 332 640 грн. 00 коп. - неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленого у строк товару, 594 000 грн. 00 коп. - штрафу 10%).
Суд відзначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 07.04.2025 у справі №915/1386/24.
Судом також враховано, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім того, суд зауважує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" заходів забезпечення позову сприятиме захисту, поновленню порушених прав заявника та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів майбутнього позивача.
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити, зокрема, виведення грошових коштів з рахунків відповідача, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вказане, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду спору) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Також судом прийнято до уваги, що у випадку виявлення відповідачем обставин чи доказів щодо неспівмірності, нерозумності, необґрунтованості, неадекватності, незбалансованості інтересів сторін, чи відсутності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову, вжитими даною ухвалою суду, і предметом позовних вимог, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (вулиця Нова, будинок 50-А, м. Верхівцеве, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 51600; ідентифікаційний код 36933660), які знаходяться на всіх його рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в розмірі 999 463 грн. 14 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.
Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський Сонях" (вулиця Коновальця Євгена, будинок 46А, поверх 3, м. Вінниця, 21001; ідентифікаційний код 41973663).
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (вулиця Нова, будинок 50-А, м. Верхівцеве, Кам'янський район, Дніпропетровська область, 51600; ідентифікаційний код 36933660).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили - 21.07.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в строк до 22.07.2028.
Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Повна ухвала складена та підписана - 21.07.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко