вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2487/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Радушненського житлово-комунального підприємства, сел. Радушне, Криворізький район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Радушненського житлово-комунального підприємства (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 450 від 08.05.2020р. у загальному розмірі 419 019,55 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 409 002,00 грн;
- пеня у розмірі 7 761,69 грн;
- 3% річних у розмірі 751,13 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 1 504,73 грн.
Ухвалою від 20.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
04.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру пені на 90%.
17.06.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції від 11.06.2025 №1 на суму 500 000,00 грн. як доказу часткового погашення основної заборгованості за централізоване водопостачання згідно рахунку від 28.03.2025 року № 12558/01/397н на суму 35938,00 грн.
17.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначив, що після подання Позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання у загальному розмірі 419 019,55 грн., Відповідач сплатив на користь Позивача частково суму основного боргу у розмірі 36 338,00грн., в зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з централізованого водопостачання у розмірі 372 664,00грн., пеню у розмірі 7 761,69грн., 3% річних у розмірі 751,13грн., інфляційних втрат у розмірі 1 504,73грн., а також витрати із сплати судового збору.
07.07.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції від 25.06.2025 №3 на суму 150 000,00 грн. як доказу часткового погашення основної заборгованості за централізоване водопостачання згідно рахунку від 28.03.2025 року № 12558/01/397н на суму 178624,00 грн.
Ухвалою від 09.07.2025 позивача зобов'язано до 23.07.2025 надати письмові пояснення щодо зарахування 500 000,00 грн. та 150 000,00 грн. в якості сплати заборгованості за спірним договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 450 від 08.05.2020.
10.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначив, що Відповідач сплатив на користь Позивача суму основного боргу по справі №904/2487/25 у розмірі 28 624,00грн.
Позивач цією заявою про зменшення позовних вимог просить зменшити суму позовних вимог з основного боргу на 178 624,00грн. Станом на 09.07.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем у справі №904/2487/25 з основного боргу складає 194 040,00,00грн. Інші позовні вимоги залишаються без змін.
18.07.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
21.07.2025 справу розглянуто по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 450 від 08.05.2020р. в частині повної та своєчасної оплати рахунків за послуги централізованого водопостачання та водовідведення .
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав, заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
В обґрунтування даної заяви відповідач зазначив, що Радушненське ЖКП являється єдиним виконавцем - надавачем житлово-комунальних послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, водопостачання, управління побутовими відходами на території селища Радушне Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Також відповідач вказує, що Радушненське ЖКП є об'єктом критичної інфраструктури, соціально значущим підприємством в життєдіяльності на території селища Радушне Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та не являється кінцевим споживачем послуги з централізованого водопостачання. Радушненське ЖКП створено органом місцевого самоврядування саме для забезпечення надання такої послуги. Відповідно, здійснення розрахунків перед постачальником КП «Кривбасводоканал» за поставку питної води, залежить від розрахунків кінцевих споживачів таких послуг перед Радушненським ЖКП. Радушненське ЖКП є збитковим підприємством, перебуває у скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене наявністю загальної дебіторської заборгованості перед підприємством в розмірі 675500 (шістсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн. в такого основного дебітора, як населення за надані житлово-комунальні послуги. Кредиторська заборгованість Радушненського ЖКП становить 819500 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн.
Відповідач зазначив, що дана заборгованість у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, має стійку тенденцію зростання, оскільки законодавець заборонив підвищувати для громадян України тарифи на житлово-комунальні послуги.
На Радушненське ЖКП законодавцем покладено щомісячні першочергові фінансові зобов'язання з виплати заробітної плати працівникам, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов'язкових платежів. Як наслідок, після виконання першочергових фінансових зобов'язань, Радушненське ЖКП не мало фінансової можливості здійснення повних розрахунків з КП «Кривбасводоканал» не з власної вини або ініціативи, а через незадовільний стан розрахунків кінцевих споживачів послуги, втрат води, аварійний стан комунальних водоводів, які потребують постійних витрат на їх ремонт.
Також, Радушненське ЖКП акцентує увагу, що КП «Кривбасводоканал» в позовній заяві не надано доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання Радушненським ЖКП своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв'язку з порушенням Радушненським ЖКП умов договору. Стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом КП «Кривбасводоканал» та не може впливати на його господарську діяльність.
Відповідач стверджує, що нарахування та стягнення КП «Кривбасводоканал» з Радушненського ЖКП 3 % річних та інфляційних втрат у значній мірі може компенсувати негативні наслідки, пов'язані з порушенням умов договору, а стягнення з Радушненського ЖКП пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення зобов'язання.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" утворено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Цивільного та Господарського кодексів України. Засновником підприємства та власником його майна є територіальна громада міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (пункти 1.1. та 1.2. Статуту підприємства). Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" підприємство створене з метою отримання прибутку за рахунок виробництва та надання послуг з центрального водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам, установам та організаціям. Основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Зі змісту статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, серед яких централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.
Згідно із статтею 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 08.05.2020 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виконавець, позивач) та Радушненським житлово-комунальним підприємством (далі - споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 450 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.03.2020 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2020, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Договір укладено з протоколом розбіжностей (а.с.21-22).
Додатковими угодами № 1 від 25.03.2021, № 12 від 23.12.2021, № 3 від 20.12.2022, № 4 від 29.12.2023 до договору № 450 від 08.05.2020 строк дії договору продовжується на рік, а саме: до 31.12.2021, до 31.12.2022, до 31.12.2023 та до 31.12.2024, відповідно (а.с.23-26).
Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Згідно з пунктом 1.2. договору орієнтовний обсяг послуг з централізованого водопостачання складає 163 145 м3/рік та орієнтовний обсяг послуг з централізованого водовідведення складає 0 м3/рік.
Об'єкти користування водопостачання розташовані за адресою: підключення водопровід - 300 мм споживача до водогону с. Радушне в 225 мм виконавця (пункт 1.2.1. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору договірний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення може бути змінений письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору вузли обліку беруться виконавцем на абонентський облік після їх опломбування представником виконавця в місцях їх приєднання до трубопроводів. Неопломбовані вузли обліку до експлуатації не допускаються.
За умовами пункту 1.4. договору характеристика встановлених засобів обліку води: лічильник "POWOGAZ", заводський номер 057035; місце встановлення: підключення водопровід - 300 мм споживача до водогону с. Радушне в 225 мм виконавця.
Згідно з пунктом 7.1. договору точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця до споживача є межа балансової належності, які визначаються Актом/схемою розподілу балансової належності та меж обслуговування мереж водопостачання та водовідведення, що є невід'ємною частиною договору.
Так, 24.02.2021 було здійснено державну повірку засобу обліку "POWOGAZ" зав. №057035, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 269422 від 24.02.2021 (а.с.28); КП "Кривбасводоканал" встановив охоронні пломби та деталі опломбування приладу обліку "POWOGAZ" зав. № 057035 згідно з Актом № 396 від 16.03.2021..
У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо тарифів на послуги та їх загальна вартість, а саме:
- тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетика та комунальних послуг № 283 від 04.02.2020 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал", тарифи становлять з 05.02.2020: на централізоване водопостачання - 5,03 грн. за 1 куб. м (без ПДВ) (пункт 2.1. договору);
- у випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері енергетик та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (пункт 2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна оплата послуг. За згодою сторін можливе застосування авансової форми розрахунків: авансовий платіж вноситься споживачем згідно з виставленим виконавцем рахунком по мірі фінансування.
Відповідно до пункту 3.4. договору визначення обсягу спожитих послуг з централізованого водопостачання здійснюється на підставі даних засобів обліку води, встановлених споживачем у відповідності до виданих виконавцем технічних умов, що є невід'ємною частиною договору та оформлюється актом про приймання-передавання послуг. За умови погодження з виконавцем можливе встановлення декількох засобів обліку в точках розбору послуг з централізованого водопостачання.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем у період з березень 2025- квітень 2025 року надавались відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками № 12558/01/397н від 28.03.2025 на суму 214 992,00 грн.; № 17813/01/397н від 29.04.2025 на суму 194 040,00 грн.
Рахунки на оплату за березень та квітень 2025 року були вручені уповноваженими особами КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» представнику Відповідача в день виписки рахунків, про що свідчать підписи та печатки Відповідача на реєстрах- попередженнях про вручення рахунків (а.с. 43).
Також, вказані рахунки було направлено листами за вих. №28-10/7731 від 28.03.2025 року та №28-10/12896 від 29.04.2025 року засобами поштового зв'язку (а.с.35-37).
Позивач вказує, що за спірний період з 01.03.2025 року по 30.04.2025 року Відповідачем було сплачено Позивачу суму заборгованості в розмірі 30,00 грн. (а.с. 21,23).
В позові позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх обов'язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого водопостачання згідно Договору № 450 від 08.05.2020 р. у Позивача станом на 12.05.2025 рахується заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги з водопостачання у розмірі 409 002, 00 грн.
Позивач з метою досудового врегулювання спору щомісяця надсилав Відповідачу листи-повідомлення про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за укладеним договором.(а.с. 38-40).
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Разом із тим, після подання Позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви до Радушненського ЖКП про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання у загальному розмірі 419 019,55 грн., Відповідач сплачував на користь Позивача частково суму основного боргу, на які Позивачем були подані заяви про зменшення позовних вимог:
- 12.06.2025 у розмірі 36 338,00грн. (частково з платіжної інструкції 11.06.2025 №1 від
12.06.2025 на суму 500 000,00грн.);
- 26.06.2025 у розмірі 150 000,00грн (платіжна інструкція від 25.06.2025 № 3 від 26.06.2025 на суму 150 000,00грн.) (а.с. 79);
- 01.07.2025 у розмірі 28 624,00грн. (платіжна інструкція № 279 від 01.07.2025 на суму 28 624,00грн.) (а.с.80).
Станом на 09.07.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем у справі №904/2487/25 з основного боргу складає 194 040,00грн. Інші позовні вимоги залишаються без змін.
Щодо зарахування грошових коштів у розмірі 500 000,00грн. та 150 000,00грн. в якості сплати заборгованості по договору №450 від 08.05.2020 позивач надав наступні пояснення.
Виділені грошові кошти згідно рішення ХLIX сесії VIII скликання Новопільської сільської ради Дніпропетровської області № 2946 від 09.05.2025р. у розмірі 500 000,00грн., які надійшли на розрахунковий рахунок 12.06.2025 КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ», мають кошторисне призначення: на погашення поточної заборгованості 2025року за послуги централізованого водопостачання та водовідведення перед КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ». Підтвердженням цільового призначення коштів виділених Новопільської сільської ради Дніпропетровської області Радушненському ЖКП на погашення поточної заборгованості 2025року за послуги централізованого водопостачання та водовідведення перед КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» є підписана додаткова угода №6 від 27 травня 2025р. до договору №450 від 08.05.2020р. та акт звірки станом на 04.06.2025р. (а.с. 96, 97).
Позивач також зазначив, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа №904/1466/25 за позовною заявою Комунального підприємства «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» (Позивач) до Радушненського житлово-комунального підприємства ( Відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.10.2024 по 28.02.2025 у загальному розмірі 947 110,15грн. , з яких: 884474,57грн. - основного боргу, 43 039,25грн. -пені, 4 618,41грн. - 3% річних, 14 977,92грн.- інфляційних втрат, а також витрат із сплати судового збору у розмірі 15 556,65грн.
Відповідач 12.06.2025 сплатив частково суму основного боргу на користь Позивача у розмірі 463 662,00грн., яка сплачує суму заборгованості за січень 2025 та лютий 2025 у розмірі 463 662,00грн. згідно додаткової угоди №6 від 27 травня 2025р. до договору №450 від 08.05.2020р. та акту звірки станом на 04.06.2025р.
Залишок суми 36 338,00грн. (із суми 500 000,00грн.) було зараховано за березень місяць 2025р. по справі №904/2487/25.
Також позивач зазначив, що грошові кошти у розмірі 150 000,00грн.,які надійшли на розрахунковий рахунок 26.06.2025 КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ», мають кошторисне призначення: на погашення поточної заборгованості 2025року за послуги централізованого водопостачання та водовідведення перед КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ». Підтвердженням цільового призначення коштів на погашення поточної заборгованості 2025року за послуги централізованого водопостачання та водовідведення перед КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» є підписана додаткова угода №7 від 19 червня 2025р. до договору №450 від 08.05.2020р. та акт звірки станом на 19.06.2025р. (а.с. 98, 99).
Сума грошових коштів у розмірі 150 000,00грн., яка надійшла на рахунок КП «Кривбасводоканал» 26.06.2025, була зарахована Позивачем в оплату основного боргу Відповідача по справі №904/2487/25.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, згідно з пунктом 3.2. договору (в редакції Протоколу розбіжностей) оплата виставлених виконавцем рахунків здійснюється споживачем протягом 5-ти робочих днів з моменту його (рахунку) пред'явлення.
Судом також встановлено факт вручення відповідачу рахунків на оплату наданих у період з березня по квітень 2025 послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с.36).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначені контрагентами у підпункті 3.2. договору порядок розрахунків за надані в період з березня 2025 по квітень 2025 року послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за відповідними Актами, строк оплати є таким, що настав.
За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за надані в період з липня по вересень 2024 року послуги з водопостачання та водовідведення за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 450 від 08.05.2020 складає 194 400,00 грн..
Слід також відзначити, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як убачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.
Отже, суд відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з березня 2025 по квітень 2025 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.
Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем в період з березня по квітень 2025 послуг на залишкову суму 194 000,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 194400,00 грн.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За несвоєчасну оплату виставлених виконавцем рахунків у термін, визначений п. 3.2. цього договору, споживач зобов'язаний сплатити виконавцю пею в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.. (п. 6.3 Договору).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 7 761,69 грн за загальний період прострочення з 05.04.2025 по 12.05.2025.
Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 7761,69 грн.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення суми пені на 90%.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В силу ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Водночас, суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими.
Навпаки, суд вважає, що тривале невиконання грошового зобов'язання з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань.
Щодо нарахування 3% річних.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані за загальний період з 05.04.2025 по 12.05.2025 у розмірі 751,13грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 751,13 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1504,73 грн. за період прострочення квітень 2025.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1504,73 грн.
Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання у розмірі 194 400,00грн., пені у розмірі 7 761,69грн., 3% річних у розмірі 751,13грн., інфляційних втрат у розмірі 1 504,73грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
Позивачем згідно платіжної інструкції № 11248 від 14.05.2025 сплачено судовий збір у розмірі 6285,29 грн. (а.с. 5).
Під час розгляду справи позивачем подавались заяви про зменшення позовних вимог, тому остаточна загальна сума позовних вимог становить 204 417,55 грн., за які підлягає сплаті судовий збір, враховуючи подання позову через систему «Електронний суд», 2 453,01 грн.
Згідно п.1 ч.1. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 3 832,28 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тож, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Враховуючи викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2453,01 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" до Радушненського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання задовольнити.
Стягнути з Радушненського житлово-комунального підприємства (вулиця Заводська, будинок 11, селище Радушне, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53081; ідентифікаційний код 32193391) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (вулиця Дудаєва Джохара, будинок 6А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027; ідентифікаційний код 03341316) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання у розмірі 194 400,00грн., пеню у розмірі 7 761,69грн., 3% річних у розмірі 751,13грн., інфляційних втрат у розмірі 1 504,73грн., 2453,01 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 21.07.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко