вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3010/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про зобов'язання вчинити певні дії за договором про надання послуг №270/12-2024 від 18.12.2024 у розмірі 421 698,00 грн.
Київський столичний університет імені Бориса Грінченка (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (далі - відповідач) здійснити обмін 402 скретч-карт на 8040 літрів дизельного палива відповідно до договору про надання послуг №270/12-2024 від 18.12.2024 у розмірі 421 698,00 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 6 325,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.01.2025 у Позивача залишились непогашеними 402 скретч-карти з порядковими номерами 0492021-0492420, 0492429 та 0492430 на отримання 8040 літрів дизельного палива, за які Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти, внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг №270/12-2024 від 18.12.2024 щодо повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 02.07.2025 о 11:00 год.
10.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності представника.
У призначене підготовче судове засідання 02.07.2025 представники сторін не з'явилися.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 о 14:30 год.
У призначене судове засідання 16.07.2025 представники сторін не з'явилися.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.07.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 270/12-2024 від 18.12.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Ухвали суду від 09.06.2025 та 02.07.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 19, 25).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 25.06.2025. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
18 грудня 2024 року між Київським столичним університетом імені Бориса Грінченка (далі - Покупець / Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» (далі - Постачальник / Відповідач) було укладено Договір про надання послуг № 270/12-2024 (далі - Договір).
Предметом договору, відповідно до п. 1.1. Договору, є придбання пально-мастильних матеріалів (талонів) для генераторів за ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (далі - Товар) у кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1), яка додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається законодавством (п. 1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторонами погоджено, що ціна цього Договору становить 458 413,00 грн. (Чотириста п'ятдесят вісім тисяч чотириста тринадцять грн. 00коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 76 402,17грн.
Розрахунки за поставлений Товар здійснюється в безготівковому порядку згідно видаткових накладних (п. 3.2. Договору).
За умови змін власних потреб Товару, Покупець залишає за собою право зменшення загальної ціни Договору (п. 3.3. Договору).
Розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником оформленої належним чином видаткової накладної (печатка (за наявності), підпис, візування уповноваженою особою Покупця щодо отримання Товару тощо) (п. 4.1. Договору).
Сума, кількість та найменування Товару, який надається Постачальником Покупцеві, повинна відповідати Специфікації та пункту 3.1. цього Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити (передати) Товар в строк до 23.12.2024 р.
Постачальник зобов'язується поставити (передати) Товар у повному обсязі (поставка партіями не допускається), за адресою вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 18/2, м. Київ, Україна, 04053 (п. 5.2. Договору).
Доставка Товару, завантаження та розвантаження, на місце, визначене Покупцем, здійснюється за рахунок Постачальника, транспортом Постачальника та його власними зусиллями (п. 5.3. Договору).
Якщо з будь-яких причин Постачальник не може виконати поставку, він повідомляє про це Покупця негайно та відшкодовує Покупцеві всі документально підтверджені збитки, які виникли в зв'язку з цим (п. 5.4. Договору).
Згідно п. 5.5. Договору товар вважається поставленим Покупцеві з моменту підписання Покупцем видаткової накладної відповідно до п. 4.2. цього Договору.
Покупець зобов'язаний, відповідно до п. 5.1. Договору, своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунок за поставлений Товар. Приймати поставлений Товар, якщо його якість відповідає умовам державного стандарту і технічним умовам, а Постачальник відповідно до п. 6.3. Договру зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
В пункті 10.1. Договору зазначено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього Договору та діє до “ 31» грудня 2024 року (п. 10.2. Договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.3. Договору).
За видатковою накладною № 0001/0002925 від 19.12.2024 (Додаток № 2) Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти на загальну суму 458 413 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч чотириста тринадцять) грн. 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 569 від 19.12.2024 (Додаток № 3). Платіж було проведено 21.12.2024, про що свідчить відмітка Головного Управління Держказначейської служби України у м. Києві.
19.12.2024 представник Позивача, директор автогосподарства Резаненко Є.І, отримав від Відповідача на підставі довіреності № 46 від 19.12.2024 талони (скретч-карти) на дизельне паливо (товаро-розпорядчі документи на отримання товару), за якими здійснюється відпуск товару з АЗС, у кількості 437 (чотириста тридцять сім) штук номіналом 20 літрів.
Частину скретч-карт (35 штук) було погашено. На підставі цих скретч-карт протягом грудня 2024 року Позивачем було отримано від Відповідача 700 літрів дизпалива.
Проте, вже на початку січня 2025 року отримати дизпаливо за скретч-картами було неможливо, оскільки всі АЗС ТОВ “ТЕНЕГІЯ» у м. Києві не функціонували.
Таким чином, станом на 01 січня 2025 року у Позивача залишились непогашеними 402 скретч-карти з порядковими номерами 0492021 -0492420, 0492429 та 0492430 на отримання 8040 літрів дизельного палива.
Покупець неодноразово намагався здійснити заправку своїх транспортних засобів Заповідника, проте АЗС не працювали, працівники заправок були відсутні на територіях АЗС. Таким чином, Позивачу не вдалося використати залишок талонів на дизпаливо та заправити свої транспортні засоби.
02 квітня 2025 року Позивач надіслав на адресу Відповідача, вказану в Договорі як адреса місцезнаходження, лист № 063/01-597 від 01.04.2025 (Додаток № 4) з проханням надати інформацію щодо дати відновлення роботи АЗС, можливості отримання товару за талонами та адреси АЗС партнерів, де можна отримати товар за наявними талонами, оскільки ситуація, що склалася унеможливлює реалізацію права Позивача на отримання вже оплаченого товару за Договором у повному обсязі. Але вказана претензія залишилася без відповіді з невідомих причин, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.
В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому судом також засвідчується, що відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Відтак, договір поставки є окремим видом зобов'язання, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір купівлі-продажу має двосторонній характер, що зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Системний аналіз зазначених норм свідчить, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору або оприлюднення звіту про виконання договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
За визначених обставин суд повторно зауважує, що з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковою накладною у позивача виникло право власності на цей товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008р., затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, позивач як власник карток на пальне, отриманих за вищезазначеними видатковими накладними володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне, впродовж дванадцяти місяців з дні підписання тієї чи іншої видаткової накладної.
За визначених обставин, приймаючи до уваги укладення між сторонами відповідної угоди, проведення позивачем повних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей, вчинення відповідачем дій, котрі суперечать як положенням законодавчих актів України, так і умовам укладеного договору, суд дійшов висновку про повну підставність позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити обмін скретч-карт на дизельне пальне.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
З огляду на ціну позову, що визначена позивачем (421 698,00 грн), розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання до суду цього позову, складає 5 060,38 грн, з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 (оскільки позов подано через підсистему ЄСІТС “Електронний суд»).
На підставі платіжної інструкції №757 від 06.06.2025 за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 6 325,47 грн, тобто, у більшому розмірі, ніж встановлено законом (передплата складає 1 265,09 грн).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно із статтею 129 Господарського процесуально кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 5 060,38 грн покладається на відповідача, інша частина судового збору в розмірі 1 265,09 грн може бути повернута позивачу з державного бюджету за наявності відповідного клопотання в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд також інформує позивача, що 07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) передати Київському столичному університету імені Бориса Грінченка (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 18/2, код ЄДРПОУ 45307965) дизельне паливо у кількості 8040 літрів, відповідно до договору про надання послуг №270/12-2024 від 18.12.2024 у розмірі 421 698,00 грн., шляхом здійснення обміну скретч-карток на дизельне пальне.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Київського столичного університету імені Бориса Грінченка (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 18/2, код ЄДРПОУ 45307965) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 060,38 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 21.07.2025.
Суддя В.Г. Бєлік