вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"11" липня 2025 р. Cправа № 902/113/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного центру зайнятості (вул. Стрілецька, 3-а, м. Вінниця, 21009)
до: Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради (площа Шевченка, буд. 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)
про стягнення 89 345,99 грн
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
позивача не з'явився;
відповідача Ярова Г.Г. за довіреністю (в режимі відеоконференції).
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 31.01.2025 (вх. № 117/25 від 31.01.2025) Вінницького обласного центру зайнятості з вимогами до Могилів-Подільської міської ради про стягнення 89 345,99 грн виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які ОСОБА_1 отримано під час перебування на обліку у Могилів-Подільській міськрайонній філії Вінницького обласного центру зайнятості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 04.02.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/113/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 27.02.2025.
18.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 18.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1678/25 від 18.02.2025).
20.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 20.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1770/25 від 20.02.2025).
25.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025) про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
Однак, 27.02.2025 судове засідання у справі № 902/113/25 не відбулося, позаяк з 09:48 год до 12:54 год 27.02.2025 роботу Господарського суду Вінницької області було призупинено у зв'язку із надходженням анонімного повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду. Для проведення оперативно-слідчих дій для пошуку вибухонебезпечних пристроїв було здійснено евакуацію працівників суду та учасників судових проваджень, що підтверджується відповідним Актом про призупинення роботи суду № 6/2025 від 27.02.2025, копію якого долучено до матеріалів справи.
Так, суд, ухвалою від 03.03.2025 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/113/25 у порядку спрощеного позовного провадження, яке призначено на 25.03.2025. Водночас, з метою з'ясування обставин, наведених Вінницьким обласним центром зайнятості в позовній заяві № б/н від 31.01.2025 (вх. №117/25 від 31.01.2025) та клопотанні № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025), визнано обов'язковою явку представника позивача з наданням підтвердження повноважень відповідно до статті 60 ГПК України.
Поряд з цим розгляд клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025) позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області відкладено до наступного судового засідання.
25.03.2025 до канцелярії суду подано заяву № б/н від 25.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3037/25 від 25.03.2025) за підписом представника позивача Мучички А.В. про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/113/25 за правилами загального позовного провадження.
Суд, ухвалою від 25.03.2024 здійснив перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/113/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання на 10.04.2025. Разом з цим розгляд клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025) позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області відкладено до наступного судового засідання.
28.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № б/н від 28.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3248/25 від 28.03.2025) про залишення без розгляду клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025) про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.
01.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання № б/н від 01.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3368/25 від 01.04.2025) про заміну неналежного відповідача - Могилів-Подільську міську раду на належного - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради.
Дослідивши в судовому засіданні (10.04.2025) заяву № б/н від 28.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3248/25 від 28.03.2025) позивача про залишення без розгляду клопотання від 25.02.2025 про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, суд, з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також беручи до уваги фактичне відкликання позивачем зазначеного клопотання, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви № б/н від 28.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3248/25 від 28.03.2025) позивача та залишення клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1956/25 від 25.02.2025) без розгляду.
Суд, ухвалою від 10.04.2025, постановив: замінити первісного відповідача - Могилів-Подільську міську раду належним відповідачем - Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради; відкласти підготовче засідання на 27.05.2025.
У визначену судом дату (27.05.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні, по закриттю якого, судом враховано, що під час підготовчого провадження, було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті та враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.06.2025.
16.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява № б/н від 16.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6422/25 від 16.06.2025) про застосування положень статті 267 ЦК України щодо спливу строку позовної давності.
18.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло пояснення № б/н від 18.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6531/25 від 18.06.2025) щодо заяви про застосування строків позовної давності, у якому, зокрема, зазначається, що строк звернення до суду позивачем не сплив, а отже, відсутні правові підстави для застосування статті 267 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 24.06.2025, суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, розпочав стадію безпосереднього дослідження доказів на якій, з урахуванням ст. 216 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні до 09.07.2025. При цьому суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо причин неподання всіх наявних доказів, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, про що постановлено відповідні ухвали в протокольній формі.
02.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача, на виконання вимог протокольної ухвали суду від 24.06.2025, надійшло пояснення № б/н від 02.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7008/25 від 02.07.2025). У прохальній частині зазначеного пояснення наведено клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи.
07.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення № б/н від 07.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7183/25 від 07.07.2025) на пояснення позивача № б/н від 02.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7008/25 від 02.07.2025). У поданих запереченнях відповідач зазначає, що при призначенні допомоги по безробіттю позивачем не було враховано факт звільнення ОСОБА_1 за порушення трудового законодавства, у зв'язку з чим розмір допомоги мав становити мінімальну суму, а не 70 % від середньої заробітної плати. Крім того, у прохальній частині заперечення відповідачем наведено клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи.
08.07.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло пояснення № б/н від 08.07.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/7241/25 від 08.07.2025), в якому останній зазначає, що на момент призначення допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_1 її страховий стаж становив 10 років, 10 місяців і 17 днів, а страховий стаж за останні 12 місяців до набуття статусу безробітної - 8 місяців. З огляду на це допомога по безробіттю була призначена як застрахованій особі з понад 10 роками стажу - у розмірі 70% від середньої заробітної плати. Позивач також вказує, що відповідний розрахунок було направлено відповідачу разом із претензією № 13.02-18/1619-24 від 12.12.2024. У відповіді на претензію відповідач повідомив про відсутність коштів для погашення зазначеної суми, при цьому не оспорив ані сам розрахунок, ані факт виплати допомоги ОСОБА_1 . Разом з тим у прохальній частині пояснення позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи
У подальшому, у судовому засіданні 09.07.2025 суд продовжив стадію безпосереднього дослідження доказів. Враховуючи необхідність забезпечення всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи, суд задовольнив клопотання, викладені у прохальних частинах пояснень та заперечень, наданих сторонами, поновив процесуальні строки на подання доказів та долучив подані документи до матеріалів справи.
Після завершення дослідження доказів суд перейшов до стадії судових дебатів, у межах якої з промовами виступили представники позивача та відповідача.
Завершивши стадію судових дебатів суд, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого (вступну та резолютивну частини) рішення відбудеться 11.07.2025 об 11 год 30 хв.
У судовому засіданні 11.07.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
04.05.2021 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала до Могилів-Подільської міськрайонної філії Вінницького обласного центру зайнятості через електронний портал державних послуг "Дія" заяву № 20210504-1637226 про надання статусу безробітного та заяву № 20210504-1637226/2 про призначення виплати допомоги по безробіттю.
Станом на момент звернення ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника юридичного відділу апарату міської ради та виконкому згідно із розпорядженням міського голови № 97к від 04.03.2021 на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України - за появу на роботі у нетверезому стані.
06.05.2021 Могилів-Подільською міськрайонною філією Вінницького обласного центру зайнятості громадянці ОСОБА_1 було надано статус безробітної, що підтверджується персональною карткою № 021221050600006 та додатком № 2 до неї -"Рішення, прийняті центром зайнятості / філією центру зайнятості щодо зареєстрованого безробітного".
У період з 06.05.2021 по 14.02.2022, під час перебування на обліку в службі зайнятості в якості зареєстрованого безробітного, громадянці ОСОБА_1 було нараховано допомогу по безробіттю в розмірі 89 345,99 грн.
Як вбачається з інформації, що міститься в наказі Могилів-Подільської міськрайонної філії Вінницького обласного центру зайнятості № 179 від 11.12.2024 "Про повернення допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 ", додатку № 4 до персональної картки громадянки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 із зазначенням даних про призначення та виплату допомоги по безробіттю, довідки про суму заборгованості, що підлягає поверненню, № 08-20/344-25 від 30.01.2025, а також довідки банку АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-250116/3607-БТ від 17.01.2025 про зарахування коштів на її рахунок - позивачем було здійснено виплату допомоги по безробіттю на користь громадянки ОСОБА_1 у загальному розмірі 89 345,99 грн.
Вінницьким окружним адміністративним судом, рішенням від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а адміністративний позов громадянки ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради та Могилів-Подільського міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди - задоволено частково. Суд, зокрема, ухвалив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Могилів-Подільського міського голови № 97-к від 04.03.2021; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу апарату Могилів-Подільської міської ради та її виконавчого комітету або на іншій рівнозначній посаді з 05.03.2021; стягнути з Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.03.2021 по 14.02.2022 включно у розмірі 301?471,12 грн із утриманням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Розпорядженням міського голови Могилів-Подільської міської ради № 55-к від 15.02.2022, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а, з урахуванням рішення 4-ї сесії міської ради 8 скликання від 18.02.2021 № 144 "Про внесення змін до структури, чисельності, штатів апарату міської ради та її виконавчих органів" та рішення 14-ї сесії міської ради 8 скликання від 23.12.2021 № 59 "Про внесення змін до структури, чисельності, штатів апарату міської ради та її виконавчих органів та їх затвердження на 2022 рік": скасовано розпорядження міського голови № 97-к від 04.03.2021 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді - начальника відділу культури та туризму міської ради з 15.02.2022; доручено виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі місячного заробітку; зобов'язано внести до трудової книжки відповідний запис про поновлення на роботі.
Крім того, відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", взято до відома, що ОСОБА_1 раніше було присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах п'ятої категорії посад.
Також визначено здійснювати нарахування та виплату щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, виходячи зі стажу служби в органах державної виконавчої влади, що на 15.02.2022 становив 10 років, 11 місяців і 1 день.
Незважаючи на фактичне виконання рішення суду першої інстанції, Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради було подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, постановою від 30.08.2022 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а - без змін.
Наказом Могилів-Подільської міськрайонної філії Вінницького обласного центру зайнятості № 179 від 11.12.2024 "Про повернення допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 ", виданим на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зобов'язано вжити заходів щодо повернення Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 89?345,99 грн за період з 06.05.2021 по 14.02.2022, у зв'язку з її поновленням на роботі на підставі рішення суду.
Могилів-Подільською міськрайонною філією Вінницького обласного центру зайнятості було пред'явлено Виконавчому комітету Могилів-Подільської міської ради претензію № 13.02.18/1619-24 від 12.12.2024 щодо повернення суми у розмірі 89?345,99 грн, виплаченої як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_1 під час перебування останньої на обліку у зазначеній філії центру зайнятості.
Зазначену претензію разом із доданими до неї документами було отримано Виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради 13.12.2024, що підтверджується наявним на претензії вхідним штампом.
У листі Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 02-22/78 від 09.01.2025, наданому у відповідь на претензію, зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Держаною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", платежі з відшкодування роботодавцем витрат на виплату допомоги по безробіттю особі, поновленій на роботі за рішенням суду, не належать до пріоритетних видатків, у зв'язку з чим підлягають виконанню в порядку черговості.
Крім того повідомлено, що Виконавчим комітетом ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а, без врахування суми раніше отриманої допомоги по безробіттю, у зв'язку з цим, станом на 31.12.2024 кошти за КЕВ 2800 "Інші видатки" у сумі 89?345,99 грн були відсутні, що унеможливило здійснення добровільного відшкодування вартості наданих соціальних послуг у грудні 2024 року.
За доводами позивача, оскільки особа, якій позивач виплатив допомогу по безробіттю, була поновлена на роботі, Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради зобов'язаний повернути ці кошти позивачу, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 89?345,99 грн суми виплаченої допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_1 .
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
За визначенням пункту 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.
За приписами пунктів 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття це соціально - економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Як передбачено частиною першою та другою статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Як встановлено судом, 06.05.2021 громадянці ОСОБА_1 було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з цієї ж дати.
За період перебування на обліку в статусі безробітної з 06.05.2021 по 14.02.2022, ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 89?345,99 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно із персональною карткою № 021221050600006, 15.02.2022 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної у зв'язку з виданням відповідно до законодавства про працю розпорядження про її поновлення на роботі.
Частиною першою статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Приписами частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, які надані безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності" роботодавець це юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17 зазначив, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
У постанові від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16 Верховний Суд зробив висновок, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Сукупність установлених судом під час розгляду справи юридичних фактів, а саме: набуття ОСОБА_1 06.05.2021 статусу безробітної у зв'язку зі звільненням з посади на підставі розпорядження міського голови Могилів-Подільської міської ради № 97к від 04.03.2021, яке рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі № 120/2775/21-а було визнано протиправним та скасовано, - свідчить про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 34 та частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" і, як наслідок, надає позивачу право на стягнення з роботодавця суми виплаченої допомоги по безробіттю за період з 06.05.2021 по 14.02.2022 у розмірі 89?345,99 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд звертає увагу, що розпорядженням міського голови Могилів-Подільської міської ради №?55-к від 15.02.2022 скасовано розпорядження № 97-к від 04.03.2021 "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", чим відповідач фактично визнав протиправність прийнятого ним рішення про звільнення. Зазначені дії відповідача спричинили майнову шкоду позивачу в розмірі коштів, виплачених у вигляді допомоги по безробіттю, оскільки згідно із положеннями статті 43 Закону України" Про зайнятість населення", статус зайнятої особи та статус безробітного є взаємовиключними.
Слід зазначити, що визнання рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №?120/2775/21-а розпорядження міського голови Могилів-Подільської міської ради №?97-к від 04.03.2021 протиправним та його скасування свідчить про наявність у ОСОБА_1 трудових відносин із роботодавцем у період з дати звільнення до моменту видання розпорядження №?55-к від 15.02.2022 про поновлення на посаді.
Враховуючи, що в зазначений період особа фактично перебувала у трудових відносинах із роботодавцем у зв'язку зі скасуванням розпорядження про її звільнення, що, у свою чергу, унеможливлювало набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю, у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманих коштів. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 910/5464/17 та від 05.10.2020 у справі № 906/1043/19.
Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності судом не беруться до уваги в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якої строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає таке.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради (площа Шевченка, буд. 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000; код ЄДРПОУ 04051052) на користь Вінницького обласного центру зайнятості (вул. Стрілецька, 3-а, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 05392714) 89 345 грн 99 коп - допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1 за період перебування її на обліку як безробітної в Могилів-Подільській міськрайонній філії Вінницького обласного центру зайнятості з 06.05.2021 по 14.02.2022 та 3 028 грн 00 коп - витрат на сплату судового збору.
Примірник рішення направити сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 21 липня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи