16.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/26/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Горобець Ю.В. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про стягнення судових витрат у справі №904/26/24
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради
про розірвання договору оренди,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі №904/26/24 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртелеком" до Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про розірвання договору оренди, відмовлено в повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн. за подання позову покладені на позивача - Акціонерного товариства "Укртелеком".
Не погодившись із зазначеним рішенням, Акціонерне товариство "Укртелеком" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір №37/12Е300-64/19 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна від 02.01.2019 року укладений між Комунальним підприємством “Управління ринками» Павлоградської міської ради та Публічним акціонерним товариством “Укртелеком» та вважати дату розірвання вказаного договору 31.08.2023 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/26/24 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/26/24 - залишено без змін.
13.05.2025, з використанням системи «Електронний суд», КП "Управління ринками" Павлоградської міської ради подало до ЦАГС заяву про стягнення судових витрат, які будуть понесені ним в зв'язку з розглядом справи в апеляційній інстанції, докази на підтвердження розміру таких витрат будуть надані до суду у встановлений законом строк.
19.05.2025, з використанням системи «Електронний суд», КП "Управління ринками" Павлоградської міської ради подало до ЦАГС клопотання, яким просить долучити копію договору про надання правничої допомоги, завдання до нього, акт виконаних робіт, та задовольнити заяву про стягнення судових витрат від 13.05.2025.
Відповідачем до клопотання додано:
- Договір про надання правничої допомоги №08/04-24 від 08.04.2024;
- Додаток №2 від 15.05.2024;
- Акт №2 від 19.05.2025 приймання-передачі до Договору про надання правничої допомоги №08/04-24 від 08.04.2024 на суму 8 000 грн. (вивчення апеляційної скарги АТ "Укртелеком", формування правової позиції захисту інтересів Клієнта, консультації Клієнта щодо подальших дій, підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу, клопотань).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 призначено клопотання Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про стягнення судових витрат у справі №904/26/24 до розгляду в судовому засіданні на 16.07.2025 о 09:45 год.
25.06.2025 від АТ "Укртелеком" до ЦАГС надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в яких просить: клопотання КП «Управління риками» ПМР про стягнення судових витрат - залишити без задоволення.
Вказані заперечення позивача мотивовані наступним:
- АТ "Укртелеком" вважає клопотання відповідача про стягнення судових витрат необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню;
- зі змісту договору від 08.04.2024 неможливо встановити, що цей договір стосується саме супроводження справи № 904/26/24 у суді апеляційної інстанції;
- відповідачем не надано до суду доказів оплати за надані послуги;
- представником відповідача в апеляційній інстанції було надано лише два клопотання про долучення доказів: 12.10.2024 та 28.01.2025, які по своїй суті не є складними документами, не потребують багато часу та зусиль для їх підготовки. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, представник в судових засіданнях не брав участь, у зв'язку з зазначеним АТ «Укртелеком» вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00грн. є значно завищеними та не відповідають складності справи.
У судове засідання 16.07.2025 з'явився представник позивача. Відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 2, а.с. 54).
У судовому засіданні 16.07.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.
Згідно зі ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до матеріалів справи, на необхідності компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем зазначено у заяві про стягнення судових витрат від 13.05.2025 (т. 2, а.с. 42), тобто, відповідну заяву зроблено до закінчення судових дебатів у справі. Докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано 19.05.2025 (відповідне клопотання сформоване в системі «Електронний суд»), тобто, в межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови ЦАГС від 14.05.2025.
Таким чином, заявником дотримано строки, визначені ч. 8 ст.129 ГПК України.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.
При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 12.01.2023 Верховний Суд у справі № 908/2702/21 вказав, що здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постановах від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20 та від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Розглянувши заяву Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про стягнення судових витрат у справі №904/26/24, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач надав наступні докази.
Договір про надання правничої допомоги №08/04-24 від 08.04.2024, відповідно до умов якого, зокрема, Клієнт (КП "Управління ринками" Павлоградської міської ради) доручає АБ «Тетяни Волинець» надання правничої (правової) допомоги у вигляді консультацій з правових питань, представництва та захисту прав та законних інтересів Клієнта в усіх організаціях та установах, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, у судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах всіх інстанцій, Верховному Суді.
Відповідно до Додатку №2 від 15.05.2024 до договору №08/04-24 від 08.04.2024 обсяг погодженої правничої допомоги за завданням Клієнта: надання правничої допомоги при розгляді господарської справи №904/26/24 в суді апеляційної інстанції - вивчення апеляційної скарги АТ «Укртелеком», формування правової позиції захисту інтересів Клієнта, консультації Клієнта щодо подальших дій, підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу, клопотань. Винагорода (гонорар) за правничу допомогу погоджено в фіксованому розмірі 8 000 грн. (без ПДВ).
Як вбачається з Акта №2 приймання-передачі від 19.05.2025 Адвокатським бюро надано наступну правничу допомогу у справі №904/26/24 в апеляційній інстанції - вивчення апеляційної скарги АТ «Укртелеком», формування правової позиції захисту інтересів Клієнта, консультації Клієнта щодо подальших дій, підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу, клопотань. Загальна винагорода (гонорар) за цим актом становить 8 000 грн. без ПДВ.
Здійснивши аналіз вищевказаного Акта №2 від 19.05.2025, апеляційний господарський суд зауважує, що такі послуги як «вивчення апеляційної скарги АТ «Укртелеком», «формування правової позиції захисту інтересів Клієнта» охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, тому, окремому відшкодуванню не підлягають.
У свою чергу, відзив на апеляційну скаргу до ЦАГС не подавався, відтак, витрати на його складання та подання відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають, оскільки такі витрати не відповідають критерію реальності їх понесення.
Таким чином, колегія суддів констатує, що із всього зазначеного в Акті обсягу наданої правничої допомоги матеріалами справи підтверджується лише подання клопотань про долучення доказів від 12.10.2024 та від 28.01.2025.
Щодо відшкодування витрат на надання правничої допомоги за складання клопотань про долучення доказів в суді апеляційної інстанції, які не є заявою по суті, колегія суддів зазначає, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Суд констатує, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви, заперечень), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов'язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку, проте можуть бути відшкодовані, якщо ця робота вплинула на розгляд справи.
Таким чином, оскільки клопотання про долучення доказів не є заявою по суті справи, а робота по їх підготовці не вплинула на розгляд справи, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати відповідача на правову допомогу в частині підготовки зазначених клопотань, не відповідають критерію необхідності, відтак, відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.
У свою чергу, «направлення клопотань» не може вважатися послугою з надання правничої допомоги. З цього приводу апеляційним судом враховується правовий висновок, що міститься в п. 3.15 додаткової постанови Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/698/23: «… позивачем зазначено у заяві, що послугою з надання правової допомоги, окрім підготовки відзиву на касаційну скаргу, є його направлення Суду та учасникам справи, що своєю чергою не потребує спеціальної освіти та не може вважатися послугою з надання правової допомоги».
З урахуванням вищенаведеного, судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат відповідача на професійну правничу допомогу, несених в суді апеляційної інстанції, в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також врахувавши заперечення позивача, які частково знайшли своє підтвердження, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, судова колегія вважає, що в задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про стягнення судових витрат у справі №904/26/24 слід відмовити, оскільки заявлені до відшкодування за рахунок позивача витрати на правничу допомогу не відповідають наведеним критеріям реальності та необхідності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, співмірності зі складністю справи.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 244 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
У задоволенні заяви Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради про стягнення судових витрат у справі №904/26/24 - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків, передбачених ст. 288 ГПК України.
Повна додаткова постанова складена 21.07.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв