Справа 22а-10004\2006. Головуючий в 1 інстанції
Биканов І.Р.
Категорія 41(ІУ) Доповідач КарнаухВ.В.
Іменем України
2006 року червня 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: - судді Михайлів Л.В.,
суддів: - Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі - Юровській О.Ю.,
за участю: позивачаОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
представника ВАТ "ІДГЗК" Гриші Кирила Володимировича,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» на рішення Тенівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2005 р.за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, за затримку виплати заробітної плати при розрахунку і моральної шкоди,-
В жовтні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, за затримку розрахунку і моральної шкоди. -
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2005 року позов задоволене частково. На користь позивача стягнуто з відповідача за затримку виконання рішення суду і за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2004. по 28.04.2004. у розмірі 473 грн.34 коп.; за затримку розрахунку при звільнені - 14605грн.92 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.., а також 51 грн. і 8 грн.50 коп. державного мита на користь держави. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення, яким просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки судом при його постановлені порушені норми матеріального і процесуального законодавства. А саме: суд першої інстанції не перевірив, коли позивач вперше звернувся у виконавчу службу із заявою про виконання рішення суду, необгрунтоване відмовив в залученні до матеріалів справи актів про невихід на роботу позивача; при стягнені середнього заробітку згідно ст. 116 КЗпП України судом неправильно застосована норма матеріального права, неправильно встановлено розмір середньомісячного заробітку; необгрунтоване стягнута моральна шкода. Крім того, позивачем порушено термін для звернення до суду для вирішення даного спору.
Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають добутим по справі доказам. Суд не взяв до уваги, що позивач
пропустив строк позовної давності для звернення до суду за вирішенням спору. Судові порушені норми матеріального і процесуального права. Позивач та його представник, кожен окремо, заперечують проти апеляційної скарги, вважають рішення суду таким, що відповідає діючому законодавству.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача. Рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в позові відповідно до вимог п.З ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням суду від 19 квітня 2004 р, позивача поновлено на роботі в якості підземного проходчика 6-го розряду дільниці №5 шахти їм. Орджонікідзе і на його користь з відповідача стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу та моральна шкода. В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення суду підлягало негайному виконанню.
Згідно наказу відповідача № НОМЕР_1 позивача поновлено на роботі, а 29 квітня 2004 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідач середньомісячної заробітної плати за період з 20.04.2004. до 28.04.2004., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач затримав виконання рішення суду на 4 робочих-дні, а після видання наказу про поновлення на роботі 26.04.2004. до роботи його не, допустив, у зв'язку з чим позивачу належить виплатити за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та вимушеного прогулу за період з 20.04.2004, док 28.04.2004. за 7 робочих днів суму середнього заробітку у розмірі 473 грн.34 коп..
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідне обставинам по справі. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав доказів того, що його відповідач не допускав до роботи, в виконавчу службу з заявою про виконанні рішення суду не звертався, копію виконавчого листа отримав у суді першої інстанції 25.05.2004. та здав відповідачу 26.05.2004. \ а.с. 26\, тобто через місяць після видання відповідачем наказу про його поновлення на роботі. Таким чином, колегія суддів важає, що суд необгрунтовано дійшов висновку про затримання відповідачем виконання рішенн4 суду про поновлення на роботі позивача та про те, що відповідач не допускав його до роботи і стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 473 грн.34 коп.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та вимушений прогул за період з 20.04.2004. по 28.04.2004. задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачу в задоволені позову в цій частині.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасним проведенням усіх розрахунків при звільнені позивача у розмірі 14605,26 грн. за 216 робочих днів , суд у своєму рішенні посилається на ту обставину,що позивачу на день постановлення цього рішення не відповідачем не виплачено 3000 грн., моральної шкоди згідно рішення суду про поновлення його на роботі.
Однак, з таким висновком суду погодитися не можна оскільки, вирішуючи спір і стягуючи з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період, наступний за днем видання наказу про поновлення на роботі позивача від 26.04.2004., суд першої інстанції не врахував наступне.
Як вбачається із п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 р. \ з подальшими змінами \ «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до положень ст. 24 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Після вступу рішення суду в законну силу, правовідносини сторін переносяться у виконавчу сферу.
Виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову позивачу в задоволені позову.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем у зв'язку зі звільненням тільки 13 травня 2004 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягала стягнення за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.04.2004. по 15.05.2004. за 10 робочих днів сума середнього заробітку розмірі 223,3 грн., виходячи з його середньоденного заробітку - 22,33 грн. \а.с. 27\.
Однак, приймаючи до уваги, що відповідно вимог ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору беспосереньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а ОСОБА_1 про своє порушене право дізнався 26 квітня 2004 року, а до суду звернувся тільки 26 жовтня 2004 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з зазначеним позовом; доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надав, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачу необхідно відмовити в цій частині позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Постановляючи рішення в частині відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до висновку про спричинення позивачу такої шкоди у зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, а також відсутністю роботи і її оплати. Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ст. ЗО ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду доказів, підтверджуючих, що йому протягом періоду невиконання рішення суду про поновлення на роботі і протягом періоду затримки розрахунку була заподіяна моральна шкода.
Всі доводи позивача, приведені ним як підставу для стягнення моральної шкоди, пов'язані з невиконанням рішення суду про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого рішенням суду від 19 квітня 2004 р.
Проте, ці доводи не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди оскільки після вступу цього рішення в законну силу, правовідносини сторін із сфери вирішення спору перейшли у виконавчу сферу, яка регулюється Законом України «Про виконавче провадження».
N
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні цієї частини вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.З ч.1 ст.309, ст. 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду р. Кривого Рогу від 10 березня 2005 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та за вимушений прогул, за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити, і
Рішення вступає в законну силу з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в двомісячний термін з дня набрання ним законної сили.