15.07.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4123/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від прокурора: Карюк Д.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача: Тер-Товмасян Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р.
( суддя Дичко В.О., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 05.03.2025 р.)
у справі
за позовом
керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області,
м. Кривий Ріг
в інтересах держави в особі
Криворізької міської ради,
м. Кривий Ріг
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта",
м. Кривий Ріг
про зобов'язання вчинити певні дії,
припинення володіння та
скасування державної реєстрації права власності
1. Короткий зміст позовних вимог.
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта", в якій просив: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Анталіта" повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 67,5 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, 19В, шляхом знесення нежитлової будівлі ( торгового павільйону ) площею 60,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2690841112060); припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,3 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м Кривий Ріг, вул. Магістральна, 19В ( номер запису про право власності: 50014386 ) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в цьому реєстрі та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2690841112060 ); скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон) площею 60,3 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Магістральна, 19В, проведену 18.04.2023 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014386 ), шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в цьому реєстрі та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2690841112060).
До Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла спільна заява Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про затвердження мирової угоди та мирова угода в справі № 904/4123/24 від 04.02.2025 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р. у справі № 904/4123/24 спільну заяву Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про затвердження мирової угоди у справі № 904/4123/24 задоволено. Затверджено мирову угоду у справі № 904/4123/24, укладену 04.02.2025 р. між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анталіта". Провадження у справі № 904/4123/24 закрито. Повернуто Дніпропетровській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у сумі 7 267,20 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р. у справі № 904/4123/24 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р. у справі № 904/4123/24 постановлено із неправильним застосуванням норм матеріального ( ст. ст. 5, 13, 14 Конституції України, ст. ст. 3, 13, 15, 16, 324, 376, 178, 228, 328, 376 ЦК України, ст. ст. 116, 134, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 1, 2, 6, 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») та процесуального права ( ст. ст. 2, 4, 11, 20, 45, 50, 55, 192 ГПК України), без повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 277, 280 ГПК України.
Водночас, на думку Скаржника, документи, на підставі яких за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, є такими, що не створювалися та відповідно містять ознаки фальсифікації, що в свою чергу свідчить про те, що право власності зазначеної особи не виникло в установлений законом спосіб. Враховуючи викладене та повідомлення в ЗМІ з фотознімками окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042090000034 від 29.05.2023 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 3 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного будівництва нежитлових будівель на самовільно зайнятих земельних ділянках, які розташовані поблизу будинку № 19 по вул. Магістральній м. Кривий Ріг.
При цьому, Скаржник зазначає, що внаслідок безпідставної державної реєстрації на нежитлову будівлю, що розміщена на земельній ділянці комунальної форми власності, яка самочинно забудована без погодження із власником земельної ділянки та без відповідних погоджувальних та дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради - щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об'єктом самочинного будівництва.
Скаржник наголошує на тому, що при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди суд не дослідив правову природу спору у справі № 904/4123/24. Разом з тим, предметом розгляду даної справи № 904/4123/24 є позовні вимоги керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ «Анталіта» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих торгівельного павільйону, припинення володіння ними та скасування державної реєстрації. Криворізька міська рада у справі № 904/4123/24 не представляє власні інтереси як юридичної особи щодо власного майна, а є представницьким органом територіальної громади м. Кривого Рогу, відповідно до вимог ст. ст. 5, 13, 14 Конституції України, ст. 324 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому, господарським судом Дніпропетровської області при затвердженні мирової угоди проігноровано пряму заборону органів, які мають право звертатися до суду в інтересах осіб, на укладення мирових угод, передбачену ч. 2 ст. 55 ГПК України.
Скаржник вважає, що оскільки п. п. 2 - 6 Мирової угоди вирішено питання щодо земельної ділянки комунальної власності та встановлено змінену орендну плату за її використання, що є істотною умовою договору оренди, вказане свідчить про наявність виключного повноваження розгляду таких питань саме на пленарному засіданні сесії Криворізької міської ради, в силу вимог п. п. 28, 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Однак ніяких пленарних засідань сесії міської ради з цього питання не розглядалися та не приймалися, що підтверджується інформацією із сайту Криворізької міської ради, згідно із якою рішення міської ради про затвердження мирової угоди від 16.01.2025 відсутні.
Скаржник зазначає, що мирова угода від імені міської ради підписана начальником юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради Кудіним М. В. в умовах зловживання своїми правами та конфлікту інтересів. Так, Кудін М.В. не мав повноважень на підписання мирової угоди, оскільки на пленарному засіданні міської ради рішення відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не приймалося.
На переконання Скаржника зміст мирової угоди від 04.02.2025 р. суперечить закону та порушує права та охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади м. Кривого Рогу, оскільки самочинною забудовою міста торговими павільйонами, безпідставною реєстрацією права власності на них та отримання відповідачем земельної ділянки за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під їх розміщення, територіальну громаду фактично позбавлено можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою, грубо знівельовано рівність усіх перед законом та порядок і правила забудови населених пунктів, що провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва.
Від Прокурора надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/4123/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 917/141/24.
Клопотання обгрунтоване тим, що правові висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 917/141/24 матимуть суттєве значення для вирішення даної справи та забезпечення сталості та єдності судової практики у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування ст. 192 ГПК України в частині забезпечення дотримання принципу законності, а також захисту інтересів держави та територіальної громади.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Криворізька міська рада заперечує проти поданої апеляційної скарги в повному обсязі, та вказує на те, що реалізуючи процесуальні права та керуючись інтересами територіальної громади міста в даній справі між сторонами спору було укладено відповідну мирову угоду.
Зокрема, міська рада посилається на те, що мирову угоду в даній справі від 04.03.2025 р. укладено між Позивачем і Відповідачем та підписано від імені Позивача повноважним представником Кудіним М.В. та засвідчено печаткою Позивача, від імені Відповідача - директором ТОВ «Анталіта» Лагодою Г. Ю. та засвідчено печаткою Відповідача. Повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( відповідно до яких Кудін М.В. відповідальний за представництво інтересів Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради в установленому законом порядку та участь у судових справах у порядку самопредставництва, з правом підпису відповідних документів ) , копією довіреності № 12/26/540 від 13.12.2024 р., якою міською радою надано начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну М.В. право на ведення всіх справ, у яких міська рада є позивачем з усіма правами, що надані законом позивачу, у тому числі з правом підпису всіх необхідних для виконання цією довіреністю документів, зокрема на укладення мирової угоди.
Крім того, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. у справі № 904/3912/23 за аналогічними обставинами та правовідносинами були встановлені повноваження на підписання мирової угоди з боку представника Позивача. Наведеною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. затверджено мирову угоду між Криворізькою міською радою та ТОВ "Векта Лайн" та, відповідно, встановлені обставини правомірності укладення такої угоди.
При цьому, нормами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено повноважень Криворізької міської ради виключно на пленарному засіданні міської ради вирішувати питання процесуального характеру щодо затвердження мирових угод, за якими Криворізька міська рада виступає стороною шляхом прийняття відповідного рішення, отже посилання скаржника на означену норму Закону є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, судову практику щодо затвердження мирових угод у подібних судових справах, а також те, що мирова угода укладена в інтересах територіальної громади міста в особі Криворізької міської ради, не суперечить вимогам чинного законодавства, не порушує прав та інтересів третіх осіб, підписана повноважними представниками, Позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4123/24.
Матеріали справи № 904/4123/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.06.2025 р.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ( далі - ЄСІТС ).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 р. судове засідання у справі № 904/4123/24, призначене на 18.06.2025 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025 р., задоволено клопотання Криворізької міської ради по відкладенню розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 15.07.2025 р..
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
Представником Прокурора у судовому засіданні заявлене усне клопотання про чергове відкладення розгляду апеляційної скарги до розгляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду касаційної скарги по аналогічній справі.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням такого.
Заявником не наведено достатнього обґрунтування наявності підстав для чергового відкладення розгляду апеляційної скарги, зокрема, не надано суду доказів прийняття до розгляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду відповідної справи.
Також, Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні усного клопотання представника Прокурора про чергове відкладення розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні 15.07.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта", в якій просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Анталіта" повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку площею 67,5 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, 19В, шляхом знесення нежитлової будівлі (торгового павільйону) площею 60,3 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2690841112060);
- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" нерухомим майном - нежитловою будівлею (торговим павільйоном) площею 60,3 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м Кривий Ріг, вул. Магістральна, 19В (номер запису про право власності: 50014386) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в цьому реєстрі та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2690841112060);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (торговий павільйон) площею 60,3 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Магістральна, 19В, проведену 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. (номер запису про право власності: 50014386), шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу в цьому реєстрі та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2690841112060).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла спільна заява Криворізької міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про затвердження мирової угоди та мирова угода в господарській справі № 904/4123/24 від 04.02.2025 р.. Сторони зазначили, що згідно з вимогами чинного законодавства України умови мирової угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмета позову. На підставі ч. 1 ст. 192 ГПК України сторони погодили умови укладеної між ними (сторонами) угоди. Мирова угода укладена в інтересах учасників справи та не суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, в обґрунтування доводів щодо затвердження мирової угоди сторони послалися на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 р. у справі № 922/436/22.
До Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли заперечення проти затвердження мирової угоди. Прокуратура вважала, що умови мирової угоди є такими, що суперечать закону, порушують права та охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади м. Кривого Рогу, є невиконуваними, що згідно з ч. 5 ст.192 ГПК України є підставами для відмови в затвердженні мирової угоди. При цьому, предметом розгляду справи № 904/4123/24 є позовні вимоги керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого торгівельного павільйону та скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р. у справі № 904/4123/24 спільну заяву Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про затвердження мирової угоди у справі № 904/4123/24 задоволено. Провадження у справі № 904/4123/24 закрито. Затверджено мирову угоду у справі № 904/4123/24, укладену 04.02.2025 р. між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анталіта", у наступній редакції: Криворізька міська рада в особі Кудіна Максима Вікторовича, що діє на підставі довіреності ( іменована надалі Позивач), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Анталіта" в особі директора Лагоди Ганни Юріївни, що діє на підставі Статуту ( іменоване надалі Відповідач ), з іншої сторони ( спільно іменовані надалі сторони, а окремо кожна - сторона), уклали цю мирову угоду у справі № 904/4123/24 про наступне:
1. З метою врегулювання господарського спору у справі № 904/4123/24 за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про зобов'язання вчинити певні дії, припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19В, скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, сторони досягли взаємоприйнятної домовленості щодо предмета спору у справі № 904/4123/24.
2. На земельній ділянці розташовується об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (торговий павільйон) загальною площею 60,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Магістральна, 19В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2690841112060), власником якого є ТОВ "Анталіта" на праві приватної власності, що виникло на підставі акта приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Анталіта" від 18.04.2023, посвідченого та зареєстрованого 18.04.2023 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шрамовою В.М. в реєстрі за номерами 30, 31 (номер запису про право власності: 50014386).
3. Позивач не заперечує проти права власності на нерухоме майно, що визначене у пункті 2 цієї мирової угоди та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Анталіта".
4. ТОВ "Анталіта" зобов'язується протягом 12 місяців з моменту затвердження цієї мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області виконати всі обов'язкові дії, передбачені чинним законодавством України щодо належного оформлення в установленому порядку всіх необхідних документів для укладення договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міською радою. На виконання цього пункту мирової угоди ТОВ "Анталіта" зобов'язується вжити заходів щодо: отримання рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відповідної земельної ділянки; отримання рішення про затвердження документації із землеустрою; оформлення прав користування земельною ділянкою шляхом укладення договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5. Відповідач до моменту оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладання договору оренди зобов'язується сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, визначене у пункті 2 цієї мирової угоди, в подвійному розмірі визначеного розміру орендної плати, відповідно до попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому та з передплатою на 6 (шість) місяців (розмір орендної плати встановлений попереднім договором щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому). Вказану в цьому пункті мирової угоди передплату ТОВ "Анталіта" сплачує протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження цієї мирової угоди.
6. ТОВ "Анталіта" зобов'язується протягом 24 місяців після затвердження цієї мирової угоди та набрання законної сили відповідною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області та у разі укладання договору оренди земельної ділянки сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, визначене в пункті 2 цієї мирової угоди, в подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати буде встановлений договором оренди земельної ділянки). Вказану в цьому пункті мирової угоди передплату ТОВ "Анталіта" сплачує протягом 10 банківських днів з дня укладання договору оренди земельної ділянки;
7. Після спливу 24 місяців після затвердження цієї мирової угоди та укладення договору оренди земельної ділянки відповідач зобов'язується сплачувати Позивачу орендну плату відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, яким буде визначено розмір орендної плати чи іншого платежу за земельну ділянку під нерухомим майном, визначеним у пункті 2 цієї мирової угоди.
8. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Господарським судом Дніпропетровської області цієї мирової угоди та після виконання всіх умов цієї мирової угоди сторони не матимуть і не заявлятимуть у майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій, позовів тощо з приводу предмета спору та правовідносин, що випливають та/або пов'язані з цією справою.
9. Сторони цієї мирової угоди дійшли згоди, що у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, визначених пунктами 4, 5, 6, 7 цієї мирової угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 904/4123/24 є виконавчим документом згідно зі ст. 193 ГПК України та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" передається для примусового стягнення в органи ДВС.
10. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосується виключно прав та обов'язків сторін, а умови цієї мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
11. Сторони з цією мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї мирової угоди та її затвердження, передбачені статтями 192, 193 та 231 Господарського процесуального кодексу України, сторонам відомі та зрозумілі. Представники сторін, що підписали цю мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.
12. Ця мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом Дніпропетровської області та є обов'язковою для сторін у справі.
13. Цю мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у позивача, другий - у відповідача, третій - у матеріалах справи № 904/4123/24.
Судове рішення про затвердження мирової угоди мотивоване тим, що Судом установлено, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 04.02.2025 р. не суперечать чинному законодавству України, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, а також стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Прокурора та Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Клопотання Прокурора про зупинення провадження у справі № 904/4123/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 917/141/24, колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки постановою від 06.06.2025 р. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду залишив без задоволення касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. про затвердження мирової угоди у справі № 917/141/24 залишив без змін.
Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі у зв'язку з затвердженням мирової угоди. Процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття через це провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної ( аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14 ).
Суд першої інстанції відхиливши заперечення Прокурора про те, що умови мирової угоди суперечать закону, інтересам Відповідача та Держави, встановив, що мирова угода відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує права третіх осіб, підписана уповноваженими особами та скріплена їх печатками.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу «судового розсуду». Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Водночас, надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
Так, як передбачено ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Тобто, повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Відтак, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, суд має дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону; перевірити чи не порушує мирова угода права чи охоронювані законом інтереси інших осіб; чи не є її умови невиконуваними; а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють ( подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14).
Суд установив, що спільну заяву Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" про затвердження мирової угоди, а також мирову угоду підписано уповноваженою особою Криворізької міської ради ( довіреність № 12/26/540 від 13.12.2024 р. ) та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" ( рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Анталіта" від 08.05.2023 р., яке посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Папуча М.О. та зареєстровано в реєстрі за № 216 ).
Крім того, судом враховується, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. у справі № 904/3912/23 були встановленні повноваження на підписання мирової угоди, зокрема, з боку представника позивача - Кудіна М. В. Саме наведеною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2024 р. було затверджено мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн" та, відповідно, встановлені обставини правомірності укладення такої угоди.
Відтак, Мирова угода підписана процесуально праводієздатними особами, що мають необхідний для цього обсяг повноважень.
Також, необхідно зауважити, що умови Мирової угоди стосуються прав та обов'язків Сторін щодо предмету позову у справі та не є такими, що не можуть бути виконані.
Судом також не встановлено осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок укладення Мирової угоди, а остання не суперечить вимогам чинного законодавства та укладена в інтересах Сторін.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 р. у справі № 922/436/22 залишено без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. у справі № 922/436/22, якою затверджено мирову угоду, укладену між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", та закрито провадження у справі. Водночас у справі № 922/436/22 позов подано керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" про визнання незаконним та скасування рішення з одночасним припиненням права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги у справі № 922/436/22 були обґрунтовані самочинним будівництвом на самовільно захопленій земельній ділянці.
Отже, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, суд зазначає, що правовідносини у справах № 904/39/24 та № 922/436/22 є подібними.
Водночас, Верховний Суд у справі № 922/436/22, залишаючи без змін ухвалу апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" та закрито провадження у справі, зазначив, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. Крім того, Верховний Суд з посиланням на приписи ст. 376 ЦК України зазначив, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. При цьому Верховний Суд у справі № 922/436/22 зазначив, що керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав позов в інтересах власника земельної ділянки - Харківської міської ради. Водночас висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Харківська міська рада погодилася з будівництвом відповідачем на земельній ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на земельну ділянку в установленому порядку. Враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на об'єкт, Верховний Суд у справі № 922/436/22, з огляду на приписи статей 375 та 376 ЦК України, визнав надмірними доводи керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про необхідність знесення самочинного будівництва.
Посилання Прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки справи, на які посилається Прокурор, суттєво відрізняються за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, що розглядається.
Натомість суд погоджується із доводами представника Криворізької міської ради про те, що вирішення питання щодо укладення мирової угоди не є обов'язковим для вирішення на сесії міської ради відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обмеження, передбачені ст. 55 ГПК України на укладення мирових угод стосуються Прокурора, а не Позивача у справі.
Отже, обставини, визначені частиною 5 ст. 192 ГПК України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
В ч. 3 ст. 231 ГПК України зазначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Так, в пункті 11 мирової угоди сторони підтвердили, що наслідки укладення мирової угоди та її затвердження судом, передбачені статтями 192, 193 та частиною 3 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, сторонам відомі і зрозумілі.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою; ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", а також зазначає, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень ( на підставі ст. ст. 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження" ).
Таким чином, умови мирової угоди стосуються прав та обов'язків учасників справи щодо предмета позову. На підставі частини 1 ст. 192 ГПК України сторони погодили умови укладеної між ними ( сторонами ) угоди. Мирова угода укладена в інтересах учасників справи та не суперечить вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 р. у справі № 904/4123/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.07.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус