21 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/160/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
розглянувши без повідомлення сторін заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (вх. № 8129) про ухвалення додаткового рішення в апеляційному провадженні з розгляду апеляційної скарги позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (вх.№845П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані", м. Харків
до фізичної особи-підприємця Уварова Андрія Володимировича, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 13722,00 грн,-
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" задоволено.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з Уварова Андрія Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" 13722,00 грн попередньої оплати, 2422,20 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову та 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
01.07.2025 від позивача надійшла заява, в якій він просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передання справи раніш визначеному складу суду від 01.07.2025, заяву передано для розгляду складу суду, який розглядав справу по суті: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 прийнято заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (вх. № 8129) про ухвалення додаткового рішення та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення сторін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025, у зв'язку з перебуванням судді Мартюхіної Н.О. у відпустці, для розгляду вказаної заяви сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
02.07.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить відмовити позивачу в ухваленні додаткового рішення на підставі його заяви від 01.07.2025.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається, зокрема, на наявність розбіжностей між наведеним в позовній заяві попереднім розрахунком позовних вимог та наданим до заяви про ухвалення додаткового рішення Актом прийому-передачі № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що ставить під сумнів достовірність Акту.
Крім цього відповідач зазначив, що Акт прийому-передачі № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 не подавався до суду першої інстанції, в той час як вказаний Акт відповідно до вимог ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України мав бути поданий до суду першої інстанції протягом 5-ти днів після ухвалення цим судом рішення у справі.
Розглянувши заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (вх. № 8129) про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 Господарського процессуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абзацу «б» п. 4 ч. 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За змістом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та додатків до неї, а саме копій додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 - розрахунку суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1 та Акту прийому-передачі № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125, він просить суд ухвалити додаткове рішення щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, про що свідчить наведена в цих документах назва послуги з правової допомоги, витрати з оплати вартості якої у фіксованому розмірі 25000 грн він просить покласти на відповідача, а саме: підготовка позовної заяви і участь у провадженні в суді першої інстанції.
Разом з цим, в п. 4 прохальної частини апеляційної скарги позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному фіксованому розмірі-25000 грн, не зазначивши, що вказані витрати пов'язані з апеляційним розглядом справи та не надаючи доказів понесення витрат на правову допомогу при апеляційному розгляді справи.
Отже, позивач просить ухвалити додаткове рішення стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану саме з розглядом справи в суді першої інстанції.
При цьому при поданні позовної заяви, зазначаючи в ній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, позивач додав до неї докази понесення цих витрат: копію договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 із додатком № 1 до нього -розрахунком суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1, а також копію платіжної інструкції від 08.01.2025 № 782 на оплату адвокату вказаної вартості послуг на підставі зазначеного Договору про надання професійної правничої допомоги, зазначивши про неможливість надання разом з поданням позовної заяви Акту приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги та про намір надати цей Акт протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про відмову в позові постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 суд апеляційної інстанції скасував вказане рішення та ухвалив нове рішення по суті про задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої інстанції підлягають новому розподілу судом апеляційної інстанції і при цьому з огляду на положеня ч. 4 статті 129 ГПК України обґрунтований розмір таких витрат підлягає покладенню на відповідача.
Оскільки питання нового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено при ухваленні постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, зазначене питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови.
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві навів орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, зазначивши, що Акт прийманя - передачі наданих послуг він зможе надати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду та в пункті 2 прохальної частини позовної заяви просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
При цьому до позовної заяви позивач додав наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: копію договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 , Додаток № 1 до нього - розрахунок суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1, ордер серії АР від 20.01.2025 № 1218489, копію платіжної інструкції від 08.01.2025 № 782 на сплату 25 000 грн із зазначенням в реквізиті призначення платежу в якості підстави зазначений Договір про надання професійної правничої допомоги із додатком № 1 до нього.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 р. зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. В даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, яку позивачем дотримано, оскільки, як зазначено вище, разом з позовною заявою позивач надав копію договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 із додатком № 1 до нього - розрахунком суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1, ордер серії АР від 20.01.2025 № 1218489, копію платіжної інструкції від 08.01.2025 № 782, в той час як Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги від 07.01.2025 № 125 подано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення суду протягом 5-ти днів після прийняття нового рішення за результатами апеляційного перегляду справи, що зумовлює обов'язок суду апеляційної інстанції здійснити новий розподіл судових витрат. При цьому слід враховувати, що необхідність подання позивачем такого Акту протягом 5-ти днів після ухвалення оскаржуваного рішення виключається, оскільки цим рішенням відмовлено в позові, що за правилами розподілу, визначеними ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України має процесуальним наслідком покладення цих вират на позивача, а тому відповідний доказ необхідний саме суду апеляційної інстанції, який ухвалив нове рішення про задоволення позову, для здійснення ним відповідного нового розподілу судових витрат.
При цьому доданий до позовної заяви додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 - розрахунок суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1 вже містить повні дані щодо переліку узгоджених між сторонами послуг за Договором та їх вартості, а сплата цієї вартості позивачем відповідно до платіжної інструкції від 08.01.2025 № 782 - про прийняття ним відповідних послуг від адвоката, в той час як Акт лише дублює відомості зазначеного розрахунку щодо обсягу та вартості послуг.
Разом з цим колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №160/16902/20 щодо того, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання, про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
У даній справі, як зазначено вище, позивач у позовній заяві висловив намір про вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та докази їх понесення подав суду першої інстанції, за виключенням Акту приймання-передачі наданих послуг, який подав суду апеляційної інстанції, оскільки саме цей суд ухвалив нове рішення по суті спору, що зумовлює його обов'язок здійснити новий розподіл судових витрат .
При цьому колегія суддів враховує, що як зазначено вище, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а враховуючи те, що підстава для відшкодування витрат позивача на правову допомогу з'явилась вже після прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову, з урахуванням наведеного принципу, в даному випадку вимога ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів витрат на професійну допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду стосується саме нового рішення суду апеляційної інстанції як підстави розподілу відповідних судових витрат.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо порушення позивачем при поданні Акту приймання-передачі наданих послуг встановленого ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку на подання доказів витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7,9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позов відповідач заперечував проти зазначеного позивачем у попередньому розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу - 25000 грн, зазначаючи, що такий розмір не відповідає критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору, з урахуванням ціни позову, оскільки дана справа не є складною, позовна заява є типовою, що використовується для масових звернень до суду, не містить складних розрахунків і, як наслідок, її підготовка не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів чинного законодавства зі спірного питання, аналізу великої кількості доказів, значних затрат часу та зусиль.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що окрім вказаного критерію співмірності, суд має оцінити відповідні витрати на предмет їх реальності.
Так, згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема те, що вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
На підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 із додатком № 1 до нього-розрахунком суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1, копію платіжної інструкції від 08.01.2025 № 782 на сплату 25000 грн за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125, копію акту прийому-передачі № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125.
З наведених доказів вбачається, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалось на підставі договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125, укладеного між позивачем-Товариством з обмеженою відповідальністю «Дзенкод Айті Компані», Клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Паркулаб і Партнери» в особі голови Паркулаба А.В., Виконавцем.
Згідно з п. 1 цього Договору його предметом є надання Виконавцем Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанцій, щодо захисту прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзенкод Айті Компані».
При цьому у вказаному пункті Договору зазначено, що обмежень повноважень представника цим Договором не встановлюється.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що професійна правнича допомога адвоката, представництво в суді та інші види професійної правничої допомоги, які надаються відповідно до Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до розрахунків сум вартості послуг, які є невід'ємними частинами цього Договору, встановлюють обсяг і вартість послуг, що надаються. Встановлюється порядок обчислення гонорару Виконавця-фіксований розмір або погодинна оплата.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця відповідно до узгодженого сторонами розрахунку суми вартості послуг сплачується у строк, встановлений сторонами у розрахунку вартості послуг на поточний рахунок Виконавця або готівкою, з видачею Клієнту квитанції.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що після виконання окремого виду робіт (надання послуг) Виконавець складає акти виконаних робіт(наданих послуг), які містять в собі опис виконаних робіт (наданих послуг) у випадку погодинної оплати-час, витрачений адвокатом на їх виконання(надання), і розмір гонорару.
В додатку № 1 до вказаного Договору - розрахунку суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1 сторони узгодили надання Виконавцем наступних послуг з підготовки позовної заяви і участі в провадженні в суді першої інстанції, зміст яких становить: первинний аналіз справи; аналіз судової практики з аналогічних справ; аналіз поточної практики Верховного Суду з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики під час підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів; замовлення перекладу документів (за необхідності); підготовка додатків до позовної заяви ( у двох примірниках); підпис і подача позовної заяви в суд; підготовка відповіді на відзив (за необхідності); підготовка і участь в судових засіданнях (за необхідності); отримання судового рішення і виконавчих листів; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв, тощо) за необхідності; документальне оформлення наданих послуг.
Вартість послуг визначена в розмірі 25 000 грн, тобто у фіксованому розмірі.
В Акті прийому-передачі № 1 виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 зазначено, що Виконавець надав, а Клієнт прийняв послуги, перелік яких продубльовано з додатку № 1 до вказаного Договору- розрахунку суми вартості послуг від 07.01.2025 № 1, крім послуг щодо підготовки і участі в судових засіданнях, отримання судового рішення і виконавчих листів.
З урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), підтвердженими у відповідності до положень 126 Господарського процесуального кодексу України згідно з умовами договору договору про надання професійної правничої допомоги адвоката від 07.01.2025 № 125 є послуги зі складання заяв по суті справи, а саме позовної заяви та відповіді на відзив на позов, виключно в яких, відповідно до вимог статті 161 Господарського процесуального кодексу України сторони мають викласти письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору.
Інші зазначені в Акті дії адвоката охоплюються вказаними послугами, оскільки є або допоміжними технічними діями, як-то підпис та подача позовної заяви, підготовка додатків до неї, або є діями, спрямованими на обґрунтування правової позиції, викладеної в заявах по суті справи, а тому відповідні дії не утворюють окремого від складання таких заяв корисного юридичного ефекту для Клієнта, у зв'язку з чим безпідставно виокремлені в Акті .
Разом з цим, з урахуванням того, що дана справа за характером спірних правовідносин та обсягом доказів не є складною, а заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу значно перевищує суму заявленого ним позову-складає 182,19% суми позову, з урахуванням принципу розумності розміру відповідних витрат та його співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг і ціною позову, беручи до уваги клопотання відповідача, викладене як у відзиві на позов, так і подане окремо 02.07.2025 за вх. № 8208 із запереченнями щодо розміру витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтований розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає покладенню на відповідача, становить 5000 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (вх. № 8129) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Уварова Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (61072, м. Харків, пр-т Науки, 56, офіс 444 г, код ЄДРПОУ 43308375) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 5 000 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза