16 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/1491/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
позивача - не з'явився;
відповідача - С.В. Кушнір (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (вх.1271Х/1-43) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 (суддя В.С. Юрченко, повний текст рішення складено 21.05.2025) у справі №922/1491/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко», Кіровоградська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг», місто Харків,
про стягнення заборгованості,
ТОВ «Самойленко» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» про стягнення заборгованості за договором поставки №314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн.
02.05.2025 ухвалою Господарського суду Харківської області, в тому числі, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Самойленко» до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1491/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В подальшому позивачем подавалися заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 11850 від 16.05.2025 та вх. № 11859 від 16.05.2025).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 повернуто без розгляду заяву ТОВ «Самойленко» (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяву/позовну заяву ТОВ «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025). Задоволено заяву ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15.05.2025). Закрито провадження у справі №922/1491/25.
У вказаній ухвалі господарський суд зазначив, що в заявах про уточнення позовних вимог позивач доповнив позовну заяву новою вимогою, а також навів нові юридичні підстави, про які позивачем не заявлялось у позові, а тому заявлені нові вимоги призведуть до зміни не лише предмета, а і підстав позову, тобто заяви позивача фактично є поданням окремого позову, що не узгоджується з вимогами статей 46, 173 ГПК України, а тому наявні підстави для повернення таких заяв відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
В обґрунтування закриття провадження у справі господарський суд зазначив, що з доданих відповідачем до заяви про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15.05.2025) документів вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідач у добровільному порядку оплатив заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією № 1502 від 14.05.2025 на суму 221 551,41 грн, отже, провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
ТОВ «Самойленко» подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 року у справі №922/1491/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; стягнути з ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» на користь ТОВ «Самойленко» судові витрати.
В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи:
- суд першої інстанції проігнорував той факт, що сплата пені відповідачем позивачу передбачена самими умовами договору, а тому лише після сплати боргу позивач міг заявити стягнення пені за несвоєчасну сплату боргу, оскільки до 13.05.2025 року несвоєчасної оплати не мало місця, а мало місце несплата боргу, крім цього інфляційні нарахування та стягнення трьох відсотків річних передбачено як право позивача, що взагалі не впливає ні на зміну вимог, ні на час заявлення позовних вимог;
- пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України давав би підставу для закриття провадження у справі, у разі якщо б позивачем не було змінено позовні вимоги, а тому оскільки станом на 21.05.2025 року в суді з 16.05.2025 року перебували заяви про зміну вимог, між сторонами мав місце предмет спору у вигляді невиконання вимог договору в частині сплати відповідачем пені, прямо передбаченої договором, та суми трьох відсотків річних й інфляційних нарахувань; зміна позовних вимог відбулась до початку розгляду справи по суті, а тому позивач скористався правом розпоряджатись на власний розсуд своїми позовними вимогами, а тому ухвала Господарського суду Харківської області є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 для розгляду справи №922/1491/25 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Самойленко» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, витребувано з суду першої інстанції матеріали даної справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Призначено справу до розгляду на "16" липня 2025 р. о 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
30.06.2025 представник відповідача, адвокат Кушнір С.В., через систему «Електронний суд» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін; стягнути з позивача на користь відповідача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що заява позивача про зміну позовних вимог з уточненим позовом з додатком (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заява/позовна заява позивача (вх. № 11859 від 16.05.2025), містять у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, що не узгоджується із імперативними приписами статті 46 ГПК України, натомість предметом цього позову була вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 221551,41 грн, яку відповідач сплатив після відкриття провадження у справі, отже місцевий господарський суд правомірно закрив провадження відповідно до ч.1 ст.231 ГПК України.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до відзиву додано копії таких документів: Договору про надання професійної правничої допомоги № 16/25 від 23.06.2025, Акту виконаних робіт/послуг № 16/1 від 27.03.2025 з детальним описом робіт (наданих послуг), рахунку на оплату правничої допомоги №16/25 від 27.06.2025, свідоцтва адвоката Кушніра С.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру адвоката, виписки з ЄДР щодо Адвокатського Об'єднання «Дефініція».
Від представника ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» адвоката Кушніра С.В. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8473 від 10.07.2025). Ухвалою суду від 11.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
14.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.
У судовому засіданні 16.07.2025 представник відповідача підтримав викладену ним письмово правову позицію.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За приписами ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2025 ТОВ «Самойленко» через систему «Електронний суд» подало до Господарського суду Харківської області позовну заяву, в якій просило стягнути з ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» на користь ТОВ «Самойленко» заборгованість за договором поставки №314 від 18 січня 2024 року в сумі 221 551,41 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.05.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1491/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.05.2025 відповідачем через систему «Електронний суд», подано до суду заяву (вх. № 11801) про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору. До заяви додано докази погашення відповідачем заборгованості в сумі 221 551,41 грн, а саме - платіжну інструкцію № 1502 від 14.05.2025 на суму 221 551,41 грн.
16.05.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву (вх. № 11850) в якій зазначив про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18765,28 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18 січня 2024 року в сумі 7851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35321,13 грн., а разом 61 938,13 грн.
16.05.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заяву (вх. № 11855), за змістом якої просив суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що з урахуванням уточнення позивачем позовних вимог, заборгованість згідно договору поставки №314 від 18 січня 2024 року відповідачем сплачена не у повному обсязі.
Також 16.05.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заяву/позовну заяву (вх. № 11859), у відповідності до якої просив суд прийняти до розгляду уточнену позовну заяву; стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату за договором поставки № 314 від 18.01.2024 в сумі 18765,28 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18 січня 2024 року в сумі 7851,72 грн. та інфляційні нарахування за несвоєчасну сплату боргу за договором № 314 від 18.01.2024 в сумі 35321,13 грн., а разом 61 938,13 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 повернуто без розгляду заяву ТОВ «Самойленко» (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заяву/позовну заяву ТОВ «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025). Задоволено заяву ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» про закриття провадження у справі (вх. № 11801 від 15.05.2025). Закрито провадження у справі №922/1491/25 - з наведених вище підстав.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч.3 цієї ж норми, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: 1) подання іншого (ще одного) позову, 2) збільшення або зменшення розміру позовних вимог, 3) об'єднання позовних вимог, 4) зміну предмета або підстав позову (постанови від 10.04.2024 у справі № 910/9980/19, від 17.04.2024 у справі № 926/3515/22, від 21.02.2024 у справі № 903/359/23).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Отже, за змістом положень ст.16 ЦК України, з урахуванням обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Самойленко» при зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою від 30.04.2025 не було обмежене у реалізації свого права на пред'явлення вимоги про стягнення з ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» як суми основного боргу, так і нарахувань на неї відповідно до умов договору та норм чинного законодавства - виходячи з тих обставин, що станом на час подання позову заборгованість не було погашено. Зокрема, як зазначає сам заявник, заявлення до стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є правом позивача, що не впливає на час заявлення позовних вимог.
Однак у поданій до суду позовній заяві від 30.04.2025 позивач просив стягнути з відповідача лише основний борг за договором поставки №314 від 18.01.2024 в сумі 221 551,41 грн - із посиланням на ст.610, 692 ЦК України.
В подальшому, після того, як 14.05.2025 відповідач сплатив зазначену суму боргу, позивач звернувся до суду із заявами про «уточнення позовних вимог», в яких було змінено як розмір заявленої до стягнення суми (61 938,13 грн, з яких: 18765,28 грн пені, 7851,72 грн 3% річних та 35321,13 грн інфляційних нарахувань), так і правові підстави позову, а саме, позивач посилався на ст. 625 ЦК України в частині нарахування процентів річних та інфляційних втрат, а також на пункт 6.3. договору № 314 від 18.01.2024 щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу за договором.
Тобто позивач одночасно змінив як предмет, так і підстави позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зазначила, що як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. За висновком Великої Палати Верховного Суду, заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.05.2025 у справі № 922/2435/13.
Про те, що викладені в «уточнених позовних заявах» вимоги є фактично новим позовом, свідчать також твердження самого апелянта, який зазначає, що звернення з такими вимогами стало можливим лише після вчинених відповідачем дій з погашення основної заборгованості, тобто відповідні фактичні та юридичні підстави позову є новими, які ТОВ «Самойленко» первісно не визначило у позовній заяві від 30.04.2025.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що апелянтом не спростовано висновок суду першої інстанції про те, що заява ТОВ «Самойленко» про зміну позовних вимог з уточненим позовом з додатком (вх. № 11850 від 16.05.2025), а також заява/позовна заява ТОВ «Самойленко» (вх. № 11859 від 16.05.2025) містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, що не узгоджується із імперативними приписами статті 46 ГПК України.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зміна позовних вимог відбулась до початку розгляду справи по суті, вищенаведених обставин не змінюють, оскільки позивач фактично доповнив подану ним і прийняту судом першої інстанції до розгляду позовну заяву новою позовною вимогою.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Тобто, за змістом вказаної норми, позивач може об'єднати пов'язані між собою (основні та похідні) позовні вимоги лише при зверненні з позовною заявою - у самій позовній заяві. Подальше доповнення позовних вимог новими, хоча і пов'язаними з первісно заявленими позовними вимогами, процесуальним законодавством не передбачено.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно зазначив про відсутність правових підстав для прийняття вищевказаних заяв позивача до розгляду та повернув їх заявнику, зазначивши, що подальший розгляд цієї справи буде здійснюватися виключно в межах вимог, викладених у позовній заяві від 30.04.2025, без урахування зазначених заяв ТОВ «Самойленко» від 16.05.2025.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою суду в частині закриття провадження у справі, апелянт стверджує, що пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України давав би підставу для закриття провадження у справі, у разі якщо б позивачем не було змінено позовні вимоги, а тому оскільки станом на 21.05.2025 року в суді з 16.05.2025 року перебували заяви про зміну вимог, між сторонами мав місце предмет спору у вигляді невиконання вимог договору в частині сплати відповідачем пені та суми трьох відсотків річних й інфляційних нарахувань.
Стосовно наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як було встановлено вище та не заперечується заявником скарги, в частині позовних вимог, заявлених у позові від 30.04.2025, станом на 21.05.2025 (дату постановлення оскаржуваної ухвали) були наявні процесуальні підстави для закриття провадження у справі за позовом про стягнення заборгованості в розмірі 221551,41 грн, оскільки після відкриття провадження у справі відповідач оплатив заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, що підтверджується платіжною інструкцією № 1502 від 14.05.2025 на суму 221551,41 грн, тобто щодо вказаної заборгованості між сторонами не залишилося неврегульованих питань, відповідно, предмет спору відсутній.
І оскільки, як встановлено під час апеляційного провадження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повернення заяв позивача від 16.05.2025 про «уточнення позовних вимог», колегія суддів вважає, що у господарського суду були відсутні підстави для врахування зазначених заяв при вирішенні питання про закриття провадження у справі, відтак, суд першої інстанції правильно застосував п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Отже, в цій частині доводи заявника апеляційної скарги також є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, отже, за результатами апеляційного провадження ухвалу має бути залишено без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як уже зазначалося, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (тобто в першій заяві по суті апеляційного розгляду) просив суд стягнути з позивача на користь відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Із наданих представником відповідача доказів вбачається, що між ТОВ «Ленд Фарм Трейдінг» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Дефініція» в особі керуючого партнера, адвоката Кушніра С.В. (виконавець) укладено договір № 16/25 від 23.06.2025, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику професійну правничу допомогу, а саме, виконавець представляє права і законні інтереси замовника у Східному апеляційному господарському суді у зв'язку з розглядом справи №922/1491/25.
Відповідно до п.3.2 договору, за такі види робіт (послуг) як усна консультація, дослідження та вивчення адвокатом документів, наданих замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та позивачу відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні апеляційного суду - винагорода (гонорар) виконавця становить 7000,00 грн.
Згідно з підписаним виконавцем та замовником Актом прийому-передачі виконаних робіт № 16/1 від 27.06.2025 за договором № 16/25 від 23.06.2025 сторонами визначена загальна сума витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн (із зазначенням видів робіт, передбачених договором).
Колегія суддів зазначає, що повноваження представника відповідача, адвоката Кушніра С.В., а також обсяг та вартість наданої ним відповідачеві правової допомоги підтверджуються матеріалами справи.
Разом з тим, стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч. 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як уже зазначалося, відповідач подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу із дотриманням вищенаведених вимог ст.124, 129 ГПК України.
За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, яким відзив було отримано в системі «Електроннй суд» 30.06.2025, не надав клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 24.06.2025 у справі №914/3625/23 тощо.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22, від 21.05.2025 у справі № 922/2054/24 тощо.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням матеріалів справи та вищенаведених критеріїв, колегія суддів зазначає, що питання, які були предметом розгляду в даному апеляційному провадженні у справі №922/1491/25, пов'язані із перевіркою правильності застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, не є складними, текст апеляційної скарги позивача, викладений на трьох сторінках, не містить великої кількості аргументів.
Отже, надання таких передбачених договором послуг як усна консультація, дослідження та вивчення адвокатом документів, наданих замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та позивачу відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні апеляційного суду - не вимагали від представника відповідача дослідження значного обсягу доказів, аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судових рішень (враховуючи також, що практика Верховного Суду із відповідних питань є усталеною).
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Отже, заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку апеляційного господарського суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.
Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Таким чином, виходячи з критеріїв розумності, співмірності, необхідності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає, що за результатами даного апеляційного провадження стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума таких витрат у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі № 922/1491/25 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Самойленко» (ідентифікаційний код 45149760, 27252, Кіровоградська область, Кропивницький район, село Рощахівка, вул. Центральна, будинок 52Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Фарм Трейдінг» (ідентифікаційний код юридичної особи 44591693) 3500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Видати наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.07.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін