16 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/1440/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
та представників учасників справи:
позивача - А.Е. Зекунов (в режимі в відеоконференції);
відповідача - Т.О. Незнамова (в режимі в відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" (вх.№1310Д/1-43) на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 (суддя Ю.О. Паляниця, повний текст рішення складено 16.05.2025) у справі №905/1440/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка", м. Павлоград,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремонт Україна", м.Бахмут,
про стягнення 8190958,93 грн,
ТОВ «Електроналадка» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Енергоремонт Україна» про стягнення попередньої оплати за невиконані роботи та непоставлене обладнання у розмірі 7058772,72 грн, 775267,21 грн інфляційних втрат та 356919,00 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/1440/24 в позові відмовлено.
В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив, що очевидного звернення позивача до відповідача з посиланням на підстави, які визначені законом і договором та надають замовнику право на повернення попередньої оплати, матеріали справи не містять, отже, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про повернення попередньої оплати; щодо заявлених позивачем сум про стягнення 775267,21 грн інфляційних втрат та 365919 грн 3% річних, то такі вимоги підлягають залишенню без задоволення як такі, що мають похідний характер від вимог про стягнення попередньої оплати у розмірі 7058772,72 грн.
ТОВ «Електроналадка» з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/1440/24 скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи:
- суд 1-ї інстанції припустився надмірного формалізму при вирішенні справи, а саме - не врахував доказ у справі - копію «Повідомлення про розірвання договору та повернення грошових коштів» ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» від 10.02.2023 №10/6-8/2023 (з відповідними доказами відправки), що був наданий ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» разом з відповіддю ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» від 17.02.2025, з порушенням строку надання відзиву на позовну заяву; ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» при подачі позову посилався на вказаний доказ (сторінка 8 позову) але помилково не додав його до позову; вказаний доказ був наданий Позивачем в межах підготовчого провадження, тобто в стадії судового процесу яка і призначена для визначення обставин справи, зібрання відповідних доказів та вчинення інших дій для забезпечення розгляду справи по суті;
- прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати не пов'язано з датою закінчення строку дії договору чи навіть датою розірвання Договору, оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання підрядником обов'язку повернути суму попередньої оплати. Схожа правова позиція викладена також у постанові ВС від 13.03.2025 у справі №922/1778/24 (п. 10, 11, 71,72);
- можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Отже, враховуючи те, що ТОВ «ЕЛЕКТРОНАЛАДКА» належним чином виконало свій обов'язок зі здійснення попередньої оплати (авансового платежу) за Товар за Договором, а відповідач у встановлений строк та станом на час розгляду справи свого обов'язку щодо поставки партії товару не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах ВС від 23.07.2024 у справі №911/3400/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 у справі №905/1440/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "16" липня 2025 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
Від представника ТОВ «Енергоремонт Україна» адвоката Незнамової Т.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№7330 від 12.06.2025). Ухвалою суду від 13.06.2025 вказане клопотання було задоволено.
20.06.2025 ТОВ «Енергоремонт Україна» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ТОВ «Електроналадка» у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 року.
В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи зазначає наступне:
- наданий позивачем скрін-шот не є доказом у розумінні положень ст.73 ГПК України, оскільки є: неналежним згідно ст.76 ГПК України, адже із наданого документу не можливо встановити що саме було надіслано, а також недопустимим згідно ст.77 ГПК України, оскільки не підтверджує обставин правомірного надсилання уповноваженою на це посадовою особою Позивача;
- позивачем пропущено процесуальний строк на подання доказів та Позивач не порушує питання щодо поновлення такого строку;
- для повернення коштів потрібне існування двох фактів у комплексі: факт розірвання договору на підставі належним чином скерованого повідомлення іншій стороні, кошти повинні бути або не витраченими, та / або про цільове використання яких Підрядник не відзвітував на момент отримання повідомлення про розірвання Договору; у даному випадку сукупності вищенаведених факторів немає, адже не відбулося належного повідомлення про розірвання, а кошти були витрачені за призначенням по укладеному спірному Договору, що підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 03.07.2024 року по справі №905/595/24, в якому було встановлено факт використання коштів по договору будівельного підряду №1469-ен від 01.11.2021 року у вигляді готової продукції, яка не була відвантажена Замовнику;
- ТОВ «Енергоремонт Україна» надіслало у встановленому порядку сертифікат ТПП про настання форс-мажорних обставин, який був отриманий ТОВ «Електроналадка».
30.06.2025 позивач, ТОВ «Електроналадка» через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, зазначаючи наступне:
- повідомлення про розірвання договору та повернення коштів надсилалося на електронну адресу, яку відповідач вважав належною, оскільки лист самого відповідача від 09.06.2023 №09/06/2023 про надання сертифіката ТПП містить, у тому числі, саме цю електронну адресу в шапці листа;
- відповідач не дотримався строків виконання робіт (по листопад 2022 року включно), які були погоджені сторонами в додатковій угоді від 01.03.2022 до Договору від 01.11.2021 №1469-ЭН;
- ТОВ «Електроналадка» не брало участі в розгляді справи №905/595/24, що виключає застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України.
07.07.2025 відповідач, ТОВ «Енергоремонт Україна», через систему «Електронний суд» надав заперечення, в яких зазначає, що надсилання ним листа на електронну адресу, про яку зазначає позивач, було альтернативним і допоміжним способом надсилання, але не єдиним та не основним; що стосується строків, які були погоджені після початку повномасштабного вторгнення, то на момент підписання жодна із сторін не розуміла розвиток подій, згодом було надіслано сертифікат ТПП усіма можливими способами, жодних претензій щодо строків та якості від Позивача на адресу Відповідача не надходило.
14.07.2025 у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В.
Від представника ТОВ «Електроналадка» адвоката Зекунова А.Е. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№8412 від 08.07.2025). Ухвалою суду від 09.07.2025 вказане клопотання було задоволено.
У судовому засіданні 16.07.2025 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає наступне.
01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоремонт Україна" (підрядник) був підписаний договір №1469-ЭН будівельного підряду.
За приписами п.2.1.1 укладеного сторонами правочину підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, в строки, за процедурою, в об'ємах і за ціною, узгодженими сторонами в договорі поставити замовнику обладнання, та зі своїх матеріалів, матеріальних ресурсів, обладнання, і з використанням обладнання, переданого замовником в монтаж, матеріалів замовника виконати будівельно-монтажні роботи за проектом "Впровадження вузла обробки та зневоднення рідких відходів на ТОВ "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (код ДКПП - 33.20), в обсязі згідно з п.2.3.1 договору, відповідно до вимог договору, технічної та проектної документації, а замовник зобов'язується передати підрядникові дозвільну і проектну документацію (в випадках та об'ємі, передбачених договором), прийняти від підрядника належним чином виконані роботи, поставлене обладнання і оплатити їх за ціною, за процедурою і згідно зі строками, визначеними договором.
Ціна договору складає 27113674,65 грн, крім того ПДВ 20% - 5422734,93 грн, всього 32536409,58 грн з ПДВ та визначена в кошторисній документації (додаток №3) до договору (п.4.1 договору №1469-ЭН від 01.11.2021 в редакції додаткової угоди від 01.03.2022).
За змістом п.5.1.1.1 договору №1469-ЭН від 01.11.2021 замовник здійснює попередню оплату в загальному розмірі 25% від ціни договору, що становить 6881692,56 грн, крім того ПДВ 20% - 1376338,51 грн, всього 8258031,07 грн для використання перерахованих грошових коштів підрядником на закупку обладнання, матеріалів, виконання робіт.
Згідно з графіком виконання договору (додаток №2 до договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2022) роботи мали бути розпочаті 01.12.2021 і завершені 31.11.2022.
Договір набуває чинності з моменту підписання замовником і підрядником і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань, включаючи гарантійні зобов'язання підрядника (п.17.1 укладеного сторонами правочину).
За змістом п.5.1.1.1 договору №1469-ЭН від 01.11.2021 замовник здійснює попередню оплату в загальному розмірі 25% від ціни договору, що становить 6881692,56 грн, крім того ПДВ 20% - 1376338,51 грн, всього 8258031,07 грн для використання перерахованих грошових коштів підрядником на закупку обладнання, матеріалів, виконання робіт.
Згідно з п.15.1 Договору, сторони в будь-який момент строку дії Договору мають право достроково розірвати Договір, попередньо повідомивши про це іншу Сторону в письмовому вигляді, не менше ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання. За умовами п.15.2 Договору, у випадку якщо строк дії обставин непереборної сили триває більше 6 (шести) місяців, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати Договір.
Також у розділі 14 Договору було передбачено наслідки виникнення обставин непереборної сили. Зокрема, відповідно до п.14.2 Договору, сторона, яка не може виконувати зобов'язання за Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншій Стороні у письмовій формі, з наступним наданням відповідного підтвердження.
Відповідно до п.14.3 Договору, обов'язковим підтвердженням виникнення обставин непереборної сили і строку їх дії є сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України.
Згідно з п. 14.4 Договору, у випадку якщо строк дії обставин непереборної сили триває більше 6 (шести) місяців, кожна із Сторін, згідно із визначеною процедурою, має право розірвати Договір. При цьому Підрядник протягом 3 (трьох) днів з дня розірвання Договору зобов'язаний повернути Замовникові кошти, отримані ним від Замовника в рамках попередньої оплати, які не були витрачені та/або про цільове використання яких Підрядник не відзвітував на момент отримання повідомлення про розірвання Договору. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із Сторін про неможливість виконання взятих за Договором зобов'язань позбавляє цю Сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину як на основу, що звільняє її від відповідальності за невиконання зобов'язань.
У розділі «реквізити сторін» у договорі було зазначено адреси електронної пошти ТОВ «Електроналадка»: taranVN@dtek.com та ТОВ «Енергоремонт Україна»: energoremont.ukraine@gmail.com.
У листопаді 2024 року ТОВ «Електроналадка» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Енергоремонт Україна» про стягнення попередньої оплати за невиконані роботи та непоставлене обладнання за вказаним договором у розмірі 7058772,72 грн, 775267,21 грн інфляційних втрат та 356919,00 грн 3% річних.
Як встановлено місцевим господарським судом на підставі наданих позивачем платіжних доручень, у період з листопада 2021 року по січень 2022 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 8258031,07 грн в якості попередньої оплати.
Також, за твердженням позивача, ТОВ «Енергоремонт Україна» виконало частину робіт за договором на суму 2515986,63 грн (як встановлено місцевим господарським судом на підставі наданих позивачем документів - 2515986,93 грн), при цьому позивач з 04.02.2022 по 18.02.2022 на виконання п.5.1.1.5 договору №1469-ЭН від 01.11.2021 здійснив оплату фактично поставленого підрядником і прийнятого замовником обладнання на загальну суму 1316728,58 грн.
Із посиланням на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача 7058772,72 грн як різницю між фактично виконаними роботами та перерахованими коштами.
До позовної заяви позивач додав лист №09/06/2023 від 09.06.2023 ТОВ «Енергоремонт Україна», у якому підрядник повідомляв про отримання ним сертифікату Донецької торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
У сертифікаті №1400-23-1414 (вих. №117/12.1-17-03 від 22.03.2023) зазначалось, що Донецька торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05:30 год. 24.02.2022, активні бойові дії у м.Бахмут Донецької області та неможливість здійснювати господарську діяльність, Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» щодо обов'язку (зобов'язання): поставити обладнання та виконати будівельно-монтажні роботи (згідно з графіком виконання договору) за проектом «Впровадження вузла обробки та зневоднення рідких відходів на ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» за адресою: 85621, Донецька область, Покровський район, с.Вовченка, вул.Нагорна, 1А. Термін - з 31.03.2022, за договором будівельного підряду №1469-ЭН від 01.11.2021.
В обґрунтування позовних вимог у цій частині ТОВ «Електроналадка» стверджувало, що 10.02.2023 ним було направлено ТОВ «Енергоремонт Україна» повідомлення про розірвання договору №10/6-8/2023, яким повідомлено відповідача про неможливість подальшого проведення робіт за Договором та його розірвання внаслідок проведення бойових дій в безпосередній близькості до об'єкту виконання робіт.
Позивач зазначав, що відповідач хоч і з простроченням вимог пункту 14.2 Договору але все одно своїм листом підтвердив позицію позивача про настання обставин непереборної сили які унеможливлюють подальше виконання Договору Сторонами, отже, навіть якщо рахувати строк настання форс-мажорних обставин з 31.03.2022 року, то станом на дату звернення позивача до відповідача з «Повідомленням про розірвання договору та повернення грошових коштів» від 10.02.2023 пройшло більше 10 місяців з моменту настання обставин непереборної сили, а на момент вирішення цього спору такі обставини тривають більше 2 років.
Водночас копії вказаного листа від 10.02.2023 та доказів його направлення відповідачеві ТОВ «Електроналадка» до позовної заяви не додало.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1440/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував.
Однак, 06.02.2025 до господарського суду надійшли пояснення б/н від 06.02.2025 ТОВ «Енергоремонт Україна», у яких представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на висновки Господарського суду Донецької області від 03.07.2024 у справі №905/595/24 та зазначаючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна» була виготовлена продукція на суму попередньої оплати за договором №1469-ЭН від 01.11.2021, яка знищена внаслідок агресії російської федерації проти України.
Позивач надав відповідь б/н від 17.02.2025 (т.2, а.с.29) на пояснення відповідача, у якій наполягав на правомірності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка».
Разом з цим зверненням представник позивача додав до матеріалів справи:
- копію скріну екрану сторінки електронної пошти про направлення 04.03.2022 Ботвінком Миколою (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) листа на адресу електронної пошти energoremont.ukraine@gmail.com листа з прикріпленим файлом з назвою «10-6-79-2022 Енергоремонт України про форс-мажор»;
- скрін екрану сторінки електронної пошти про направлення 10.02.2023 Ботвінком Миколою адресату «Енергоремонт Україна» листа з прикріпленим файлом з назвою «Лист №10.6-8.2023 від 10.02.2023»;
- копію листа №10/6-79/2022 від 02.03.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», у якому адресатом визначений директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна»;
- копію листа №10/6-8/2023 від 10.02.2023 «Повідомлення про розірвання договору та повернення грошових коштів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», у якому адресатом визначений керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна»;
- скрін екрану сторінки електронної пошти про направлення 09.06.2023 Енергоремонт Україна energoremont.ukraine@gmail.com листа адресатам Тарану Віктору, Ботвінко Миколі з прикріпленими файлами з назвою «Про надан. серт. ТПП», «Сертифікат 1400-23-1414 Енергоремонт дог.»;
- копію листа №09/06/2023 від 09.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт Україна», у якому адресатом визначений директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка», а також наведені адреси електронної пошти taranVN@dtek.com, botvinkoNG@dtek.com.
Однак місцевий господарський суд не прийняв до розгляду ні пояснення відповідача, які були надані після закінчення строку на подання відзиву, ні, відповідно, відповідь б/н від 17.02.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроналадка» на пояснення відповідача (із доданими до неї доказами), зазначивши в у рішенні від 24.04.2025 у даній справі, що жодна із сторін не обґрунтувала неможливість подання долучених до пояснень і відповіді на пояснення документів у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, враховуючи приписи ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/1440/24 в позові відмовлено (з наведених вище підстав).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за змістом позовної заяви, предметом позову в даній справі є вимога про повернення попередньої оплати за договором підряду.
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина перша статті 875 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, в силу вимог п.17.1 договору №1469-ЭН від 01.11.2021 він набуває чинності з моменту підписання замовником і підрядником і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань, включаючи гарантійні зобов'язання підрядника. Згідно з графіком виконання договору (додаток №2 до договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2022) роботи мали бути розпочаті 01.12.2021 і завершені 31.10.2022; доказів виконання відповідачем умов договору №1469-ЭН від 01.11.2021 у повному обсязі матеріали справи не містять, водночас із матеріалів справи (з урахуванням усіх наявних доказів, у тому числі, сертифіката Донецької торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин №1400-23-1414) не вбачається, що таке невиконання мало місце з вини відповідача.
ТОВ «Електроналадка» в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч. 2 - 4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Проте законність відмови замовника від договору підряду на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі ч.4 цієї норми (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18, від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, від 24.09.2024 у справі № 925/1095/21 тощо).
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 24.11.2022 у справі № 916/1591/17, у разі якщо договір підряду розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін (частина четверта статті 849 ЦК України), предметом судового дослідження у справі має бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.
Згідно зі ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша). Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга).
Повернення авансу має відбуватися відповідно до вимог закону та договору. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20.
Як вбачається з укладеного між сторонами договору №1469-ЭН від 01.11.2021, можливість повернення підрядником замовникові коштів, отриманих у рамках попередньої оплати, передбачено лише в одному випадку: розірвання договору в порядку п.14.4 Договору.
Відповідно до змісту розділів 14, 15 договору, необхідною умовою для його розірвання є повідомлення про це стороною, яка має намір щодо такого розірвання, іншої сторони в письмовому вигляді - зазначене також не заперечується сторонами в суді першої та апеляційної інстанції.
Водночас, апелянт наполягає на тому, що позивачем у справі було надано до суду першої інстанції належні докази щодо направлення відповідачеві такого повідомлення, а саме - листа №10/6-79/2022 від 02.03.2022 із зазначенням про неможливість виконання ТОВ «Електроналадка» своїх зобов'язань за договором та листа №10/6-8/2023 від 10.02.2023 «Повідомлення про розірвання договору та повернення грошових коштів», у якому позивач зазначав про розірвання договору на підставі п.15.1, яким передбачено, що сторони в будь-який момент строку дії Договору мають право достроково розірвати Договір, а також просив повернути 7058772,72 грн попередньої оплати.
На думку ТОВ «Електроналадка», суд першої інстанції припустився надмірного формалізму при вирішенні справи, а саме - не врахував ці докази, зокрема, лист від 10.02.2023 №10/6-8/2023, на який ТОВ «Електроналадка» посилалося у позові, але помилково не додало його до позову.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23.
Апелянт вказує на те, що відповідно до статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з'ясовує чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові. Проте, на думку колегії суддів, ця обставина (так само, як і те, що ТОВ «Електроналадка» посилалося на лист від 10.02.2023 у тексті позовної заяви) не спростовує наявності у позивача обов'язку подати відповідні докази у встановленому порядку, а у разі неподання їх разом із позовною заявою - довести наявність об'єктивних перешкод для вчинення такої процесуальної дії.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції зазначені докази позивач додав до відповіді на пояснення відповідача - без жодного обґрунтування неможливості надання їх до суду разом із позовною заявою, а в суді апеляційної інстанції стверджував, що вищевказані докази не було додано до позову помилково. На думку колегії суддів, відповідне не може бути визнано об'єктивними та поважними причинами неподання відповідних доказів разом із позовною заявою.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що ці докази не підлягають врахуванню при розгляді справи - в силу вищенаведених вимог ст.80 ГПК України.
За твердженням апелянта, такий підхід є формальним, проте колегія суддів зазначає, що формалізм (не надмірний) у процесі є допустимим явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процедури розгляду справи (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №753/25081/21), і в даному випадку суд апеляційної інстанції не вбачає у діях місцевого господарського суду надмірного формалізму.
Окрім того, колегія суддів вважає слушними доводи відповідача про те, що оскільки в договорі зазначено адресу ТОВ «Електроналадка» taranVN@dtek.com, то належним повідомленням є надсилання контрагентові електронної кореспонденції саме з цієї, а не з будь-якої іншої адреси, відповідно, ТОВ «Енергоремонт Україна» не було зобов'язане відкривати та враховувати лист, який надійшов з іншої адреси, а саме - botvinkoNG@dtek.com. Посилання позивача на те, що лист самого відповідача від 09.06.2023 №09/06/2023 про надання сертифіката ТПП у шапці містить, у тому числі, електронну адресу botvinkoNG@dtek.com, вищенаведених обставин не змінюють.
Також згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 19.06.2025 у справі № 904/354/24, суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Однак із наданої позивачем роздруківки із електронного листування (т.2, а.с.35) не вбачається, що вказане відправлення містило саме той лист, який позивач вважає доказом повідомлення відповідача про розірвання договору (т.2, а.с.37), оскільки жодної супровідної інформації щодо теми листа у вказаній роздруківці не міститься, а самі лише цифри в найменуванні вкладеного файлу, на думку колегії суддів, таких обставин не підтверджують. Тобто зазначена роздруківка не дає можливості встановити зміст листування.
Доказів повідомлення позивачем відповідача в будь-який інший спосіб про розірвання договору матеріали справи не містять, відповідно, колегія суддів вважає недоведеними твердження позивача про те, що вказаний договір було розірвано з 10.02.2023 (з дати направлення вищевказаного електронного листа з електронної адреси botvinkoNG@dtek.com) і що внаслідок цього, відповідно до п.14.4 Договору, у відповідача з'явилось зобов'язання повернути Позивачу 7 058 772,72 грн за невиконані роботи та непоставлене обладнання до 13.02.2023 включно.
Окрім того, як було встановлено вище, станом на 10.02.2023, коли, за твердженням позивача, ним було направлено відповідачеві лист про розірвання договору, строк дії договору (встановлений до 31.12.2022) закінчився.
Щодо листа №10/6-79/2022 (т.23, а.с.36), який, за твердженням позивача, ТОВ «Електроналадка» направило на електронну адресу ТОВ «Енергоремонт Україна» 02.03.2022, колегія суддів зазначає, що в ньому не йдеться про розірвання договору.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст.849 ЦК, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч.3) або передбачене ч.4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними (зокрема, такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 14.09.2023 у cправі №910/4725/22 (в якій, так само як і в даній справі №905/1440/24 сторони визначили дату закінчення дії договору, встановивши, що він діє у будь-якому випадку до виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором). Зокрема, Верховний Суд вказав, що у разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов'язання сторін, має бути досліджено умови укладеного між сторонами у цій справі договору підряду на предмет наявності в них умов щодо повернення сум невикористаного авансу, а також з'ясовано, чи передбачали умови договору можливість повернення Підрядником Замовнику невикористаного авансу у разі невиконання / неналежного виконання Підрядником обумовлених договором робіт та, якщо передбачали, то за яких умов, з яких підстав та в якому порядку.
Як було встановлено вище, за змістом договору, укладеного між сторонами у справі №905/1440/24, єдиною умовою для повернення попередньої оплати є розірвання договору у випадку, якщо строк дії обставин непереборної сили триває більше 6 місяців.
Відповідно до змісту розділів 14, 15 договору, необхідною умовою для його розірвання є повідомлення про це стороною, яка має намір щодо такого розірвання, іншої сторони в письмовому вигляді.
Відтак, посилаючись на те, що сума попередньої оплати підлягає поверненню відповідно до п.14.4 Договору, яким передбачено обов'язок підрядника повернути замовникові кошти протягом 3 днів з дня розірвання Договору, позивач не довів обставин щодо дотримання ТОВ «Електроналадка» порядку такого розірвання, передбаченого розділами 14, 15 договору, зокрема - щодо повідомлення ТОВ «Енергоремонт Україна» у письмовому вигляді про намір розірвати договір.
Апелянт у скарзі посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24. Проте, як вбачається із вказаної постанови, у справі № 922/1778/24 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору було передбачено, що у разі порушення договірних зобов'язань з вини Підрядника, всі авансові платежі, які не підтверджені відповідними актами, підлягають поверненню Замовнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання відповідної вимоги Замовника, а також встановлено, що факт отримання від позивача такої вимоги підтверджується відповідачем. Тобто обставини справи № 922/1778/24 та даної справи №905/1440/24 не є подібними.
Апелянт також посилався на те, що договір №1469-ЭН від 01.11.2021 є частково договором підряду, а частково договором поставки і що відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Колегія суддів зазначає, що таке право дійсно передбачено наведеною нормою, разом з тим, як уже зазначалося, при вирішенні спору мають бути враховані як спеціальні норми законодавства щодо правовідносин підряду, так і умови договору.
Однак, як встановлено під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, позивач не довів належним чином обставин щодо дотримання ТОВ «Електроналадка» умов договору, на підставі яких можливо повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що очевидного звернення позивача до відповідача з посиланням на підстави, які визначені законом і договором та надають замовнику право на повернення попередньої оплати, матеріали справи не містять
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 у справі №905/1440/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.07.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов