79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" липня 2025 р. Справа №914/1402/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області №52-8520ВИХ-25 від 05.06.2025 (вх. №01-05/1764/25 від 09.06.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025
про повернення позовної заяви
у справі №914/1402/25 (суддя Бургарт Т.І.)
за позовом: Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області
в інтересах держави в особі:
1. Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
2. Північно-східного офісу Держаудитслужби
3. Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради
до відповідача 1: Комунального некомерційного підприємства “Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського»
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрика України»
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 1' 366' 810,90 грн,
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.
Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (далі також - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі 1) Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі також - Кременчуцька МР), 2) Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі також -Держаудитслужба), 3)Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради (далі також - Департамент) до Комунального некомерційного підприємства “Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського» (далі - КНП “Кременчуцька міська лікарня»), Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрика України» (далі - ТзОВ “Електрика України») та просив:
1) Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.06.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційнимьпідприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 23.06.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 01.08.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 14.08.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 18.09.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 16.11.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (кодЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 23.11.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
8. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 26.12.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
9. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 29.12.2023 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
10. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 29.03.2024 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
11. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 29.03.2024 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
12. Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 26.03.2024 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911).
13. Визнати недійсною додаткову угоду № 14 від 29.03.2024 до договору № 28/03-01 від 28.03.2023, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» (код ЄРДПОУ 01999613) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (код ЄРДПОУ 42976911) та стягнути з ТОВ « Електрика України» коштів в сумі 1' 366' 810,90 грн., а також стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 59866,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод до договору від 28.03.2023 № 28/03/-01 на постачання електричної енергії, укладеного КНП “Кременчуцька міська лікарня» та ТзОВ “Електрика України», що проявилося у безпідставному збільшенні ціни на електроенергію та призвело до безпідставних витрат КНП “Кременчуцька міська лікарня», яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, на послуги електропостачання. У зв'язку з цим прокурор звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати недійсними вказані додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнути з постачальника надмірно сплачені комунальним підприємством кошти.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвала мотивована тим, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особах трьох позивачів, який має одночасно майновий та немайновий характер. Разом з тим, в порушення вимог п.7 ст. 6 Закону України “Про судовий збір», оплата судового збору в частині заявлених 13-ти вимог немайнового характеру здійснена тільки щодо одного позивача, в той час, коли законом передбачено обов'язок кожної особи у випадку множинності учасників на стороні позивача сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру. У зв'язку з цим, прокурору надано 10-денний строк з дня вручення ухвали по залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків шляхом сплати додатково 78' 728,00 грн судового збору за 13 вимог немайнового характеру щодо двох інших позивачів.
19.05.2025 прокурором через підсистему “Електронний суд» подано заяву про виправлення недоліків у справі № 914/1402/25.
В обґрунтування заяви прокурор зазначав, що не вбачає необхідності виправлення недоліків шляхом доплати судового збору, оскільки позов подано та підписано однією особою - прокурором в інтересах держави, в особі Кременчуцької МР, Держаудитслужби та Департаменту.
Вказував на те, що Велика Палата Верховного Суду (далі також ВПВС) в рамках справи № 923/199/21 досліджувала питання щодо суб'єктності сплати судового збору при зверненні прокурора з позовом в інтересах держави та дійшла висновку, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
Прокурор вважав суму сплаченого судового збору в розмірі 59' 866,16 грн такою, що відповідає вимогам закону за подання даного позову одноосібно прокурором. Відтак, прокурор дійшов висновку про те, що заявлення ним позову в інтересах трьох позивачів не вимагає сплати судового збору щодо кожного позивача окремо, як цього вимагає п. 7 ст. 6 Закону України “Про судовий збір».
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 у справі №914/1402/25 повернуто позовну заяву заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Північно-східного офісу Держаудитслужби, Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради, до Комунального некомерційного підприємства “Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського», Товариства з обмеженою відповідальністю “Електрика України» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 1' 366' 810,90 грн з усіма доданими до неї документами на підставі ч.4 ст. 174, ст.ст.234,235 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що передбачена законом сума судового збору за подання цього позову складає 138' 594,16 грн (20' 502,16 грн (за вимогу майнового характеру) + 118' 092,00 грн (за вимоги немайнового характеру)) та саме таку суму судового збору повинен був сплатити прокурор при зверненні з позовом як самостійний суб'єкт такого звернення.
Також, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 строк не усунуто, у зв'язку із чим, повернув позовну заяву прокурору.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 09.06.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 у справі №914/1402/25, відкрити провадження у справі та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
Зазначає, що позов подано однією особою - заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави, в особі Кременчуцької міської ради, Північно-Східного офісу Держаудитслужби, Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради, та саме заступником керівника підписано позовну заяву, будь які довіреності чи доручення на заявлення даної позовної особи від уповноважених органів відсутні.
Також, прокуратура звертає увагу суду, що Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №923/199/21 досліджувала питання щодо суб'єктності сплати судового збору при зверненні прокурора позовом з в інтересах держави та дійшла висновку, що звертаючись позовом із інтересах в держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
26.06.2025 від ТзОВ "Електрика України" надійшов відзив б/н від 26.06.2025 (вх. № 01-04/5029/25) в якому відповідач 2 зазначає, що прокурор самостійно вирішив зазначити позивачем Держаудитслужбу, а отже цілком вірно зазначено судом першої інстанції, що судовий збір має сплачуватись таким позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру
Також, зазначає, що прокурор у даній справі не має повноважень звертитись до суду із позовом від імені Північно-східного офісу Держаудитслужби, оскільки Держаудитслужба не є учасником спірних відносин, але і не наділена повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави у даній справі
27.06.2025 від Комунального некомерційного підприємства “Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського» надійшов відзив б/н від 26.06.2025 (вх. № 01-04/5057/25) в якому відповідач 1 зазначає, що доводи прокурора щодо достатності сплати судового збору в меншому розмірі є суб'єктивним тлумаченням норм Закону, що не ґрунтується на його приписах та суди не наділені повноваженнями підміняти законодавця і встановлювати привілейоване становище будь-якого учасника процесу, в тому числі прокурора.
Також, зазначає, що застосування вибіркового або привілейованого підходу до прокурора у питанні оплати судового збору порушує принципи рівності учасників судового процесу та створює небезпечний прецедент уникнення фінансування витрат судової системи за рахунок бюджету без передбачених законом підстав.
Відповідно протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області №52-8520ВИХ-25 від 05.06.2025 (вх. №01-05/1764/25 від 09.06.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 про повернення позовної заяви у справі №914/1402/25.
Ухвалою суду від 27.06.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області №52-8520ВИХ-25 від 05.06.2025 (вх. №01-05/1764/25 від 09.06.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 про повернення позовної заяви у справі №914/1402/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно протоколу повторного розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відтак, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви долучаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».
Згідно із ст. 1 Закону України “Про судовий збір» (надалі - Закон) передбачено, що судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з статтею 163 ГПК України ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.(ч.2). У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.(ч. 3).
Від визначення характеру позовної вимоги (майновий чи немайновий) залежить розмір судового збору, належного до сплати за подання до суду відповідного позову.
У питанні визначення характеру позовних вимог, апеляційний суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, за якими майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 13 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.19 у справі № 907/9/17).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про державний бюджет України» з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3'028,00 грн.
Згідно із матеріалами справи, заявлений прокурором позов має як майновий так і немайновий характер, зокрема його предметом є матеріально-правові вимоги немайнового характеру про визнання недійсними 13-ти додаткових угод до договору, а також вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1' 366' 810,90 грн.
Тобто, згідно положень ч. 3 ст. 6 Закону, судовий збір при зверненні до суду з таким позовом сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За подання вимоги майнового характеру прокурору належало сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову: 1' 366' 810,90 грн *1,5% = 20' 502,16 грн.
Частиною 7 статті 6 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі: подання позову одним позивачем до кількох відповідачів; об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
Тобто, за подання вимог немайнового характеру розмір судового збору визначається на підставі положень ч. 2 ст. 4, ч. 3, 7 ст. 6 Закону - а саме: у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну із 13 заявлених вимог кожним позивачем окремо, тобто 3'028,00 х 13 х 3 = 118' 092,00 грн.
Прокурором до позовної заяви долучено платіжну інструкцію № 1006 від 16.04.2025, яка підтверджує сплату ним судового збору у розмірі 59' 866,16 грн. Однак, сума сплаченого прокурором судового збору не відповідає встановленому законом розміру, що правомірно встановив місцевий господарський суд.
Апеляційний господарський суд зазначає. що згідно з положеннями ч. 5 ст. 53 ГПК України, у випадку подання прокурором позову в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Прокурор в даному випадку звернувся до суду в інтересах держави в особі трьох органів, відтак, він не набув статусу позивача, оскільки, на підставі положень ст. 53 ГПК України, такого процесуального статусу набуває орган (в цьому випадку їх три), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Прокурор самостійно визначив три органи, в особі яких заявлено позов, хоча, закон не забороняє йому обмежитись одним суб'єктом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року № 927/491/19, Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 05.06.2021 року № 911/1236/20, від 11.08.2021 року № 927/719/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що передбачена законом сума судового збору за подання цього позову складає 138' 594,16 грн (20' 502,16 грн (за вимогу майнового характеру) + 118' 092,00 грн (за вимоги немайнового характеру)) та саме таку суму судового збору повинен був сплатити прокурор при зверненні з позовом як самостійний суб'єкт такого звернення.
Щодо тверджень прокурора про те, що Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №923/199/21 досліджувала питання щодо суб'єктності сплати судового збору при зверненні прокурора позовом з в інтересах держави та дійшла висновку, що звертаючись позовом із інтересах в держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат, апеляційний господарський суд зазначає, що Велика Палата в межах вказаної справи не досліджувала питання розміру суми судового збору, що повинна сплачуватися прокурором при зверненні з позовом в інтересах держави, а лише констатувала, що прокурор є самостійним суб'єктом сплати судового збору.
Тобто, покликання прокурора на висновки, викладені в постанові ВПВС у справі №923/199/21 є нерелевантним та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у межах цього спору як підстава для сплати прокурором меншого ніж встановлено законодавством судового збору.
Згідно частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2025 строк не усунуто, що є правовою підставою для повернення позовної заяви прокурору.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 у справі №914/1402/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області №52-8520ВИХ-25 від 05.06.2025 (вх. №01-05/1764/25 від 09.06.2025) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 26.05.2025 у справі №914/1402/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Скрипчук О.С.