18 липня 2025 року
м. Київ
справа № 760/14340/20
провадження № 51- 2744ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Молдова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території України,
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою:
АДРЕСА_3 ,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Млин Овруцького району Житомирської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою:
АДРЕСА_5 ,
засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 187 ККУкраїни.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Солом'янський районний суд м. Києва вироком від 30 травня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, засудив за ч. 2 ст. 187 КК України:
- ОСОБА_4 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна, належного йому на праві власності;
- ОСОБА_5 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна, належного йому на праві власності;
- ОСОБА_6 - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, належного йому на праві власності. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року та остаточно визначив ОСОБА_6 покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.
За обставин, наведених в ухвалі суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (будучи особою, яка раніше вчинила розбій) визнано винуватими у тому, що вони 06 квітня 2020 року за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за адресою: вул. Кудряшова, 14, м. Київ, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинили напад (розбій) на потерпілого ОСОБА_7 та заволоділи його майном на загальну суму 4420,37 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених внаслідок м'якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що, переглядаючи вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції:
- всупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення про м'якість призначеного судом першої інстанції засудженим покарання;
- не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили тяжкий злочин;
- не врахував, що засуджені вину не визнали, у вчиненому не розкаялись, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності;
- не взяв до уваги того, що відсутні обставин, які б пом'якшували покарання засуджених.
Окрім того, на думку прокурора, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знову вчинив аналогічний злочин, вину в якому визнав частково.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікацій їхніх дій за ч. 2 ст. 187 КК України в касаційному порядку не оспорюються.
Доводи про невідповідність призначеного засудженим покарання тяжкості кримінального правопорушення та їхнім особам
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 внаслідок м'якості.
Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість (ст. 414 КПК України).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання обвинуваченим, дотримались вимог статей 50, 65-67 КК України, врахувавши:
- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення;
- відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання;
- дані про особи обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 офіційно не працювали, характеризуються негативно, не мають міцних соціальних зв'язків.
Крім того, судами взято до уваги те, що ОСОБА_6 має непогашену судимість за вчинення корисливого злочину, страждає на психічний розлад.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, в цілому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, належним чином використав свої дискреційні повноваження та достатньо переконливо обґрунтував своє рішення.
Інших доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанцій, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного засудженим покарання та справедливості обраного їм заходу примусу прокурор у касаційній скарзі не навів.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, тому у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити прокурору у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3