16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 953/5452/23
провадження № 51-2728 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
У поданій скарзі засуджений порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 3, 4 та 5 ч. 2 цієї статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судові рішення, що оскаржуються, обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.
При повторному зверненні засудженому на виконання п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК необхідно вказати які судові рішення він оскаржує, дату їх постановлення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування або зміни і які, на її думку, були допущені судами при їх винесенні, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
Обґрунтування доводів касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Водночас засуджений у касаційній скарзі не зазначає та не обґрунтовує, яких порушень вимог кримінального процесуального закону, з огляду на положення ст. 412-414 КПК, припустилися суди першої та апеляційної інстанцій. Не вказує які порушення допустив суд апеляційної інстанції, які доводи апеляційної скарги залишились поза увагою суду.
При цьому, засуджений, зазначає про порушення вимог кримінального процесуального закону, водночас просить пом'якшити призначене йому покарання, а висловлюючи вимогу про скасування додаткового покарання у виді конфіскації майна, жодним чином не обґрунтовує неправильності його застосування.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак касаційна скарга засудженого в частині вимоги до суду касаційної інстанції не відповідає наведеним положенням ч. 1 ст. 436 КПК.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
На усунення недоліків, засудженому необхідно подати нову касаційну скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3