17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 211/1060/24
провадження № 51-1811 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб віком до 18 років, обіймати посади, пов'язані з роботою з особами віком до 18 років строком на 3 роки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вказує, зокрема, на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у справі просить дати іншу оцінку, ніж дав цей суд, а саме, показанням представника потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
При цьому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій касаційній скарзі засуджений не зазначає, яких саме порушень допустився суд апеляційної інстанції та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, та які саме доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив та як ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судом рішення і чому їх слід відносити до підстав для його скасування чи зміни касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Згідно до ч. 5 ст. 427 КПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, проте засуджений не надає копію оскаржуваного вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року.
Крім того, відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Натомість, у прохальній частині касаційної скарги засуджений просить скасувати вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року та реабілітувати його, чим допускає протиріччя, оскільки скасування рішення суду першої інстанції без скасування рішення суду апеляційної інстанції не передбачено вимогами кримінального процесуального законодавства. Крім того, засуджений не зазначає, яке рішення необхідно прийняти за наслідками касаційного перегляду судових рішень відповідно до норм ст. 436 КПК України.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно звимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3