13 червня 2025 року
м. Київ
справа № 758/3248/22
провадження № 51-2141 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 березня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано п. 4 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до законодавчих положень у касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявленої вимоги, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм права, під час здійснення перегляду не ревізує повноти судового розгляду, висновків щодо фактичних обставин кримінального провадження і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
На таке не було зважено при зверненні до Верховного Суду.
За змістом касаційної скарги, у ній захисник просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Однак, заявляючи таку вимогу авторка скарги не наводить в аспекті статей 2, 84-87, 91, 94, 284, 370, 374, 412, 413 КПК у їх взаємозв'язку доводів, які би свідчили про допущення під час здійснення провадження істотних порушень норм права та незаконність обвинувального вироку. Замість цього мотиви незгоди з висновками суду переважно зводяться до цитування судової практики без урахування встановлених у справі фактів й констатації відсутності доказів для доведення винуватості засудженої у вчиненні державної зради. Водночасзаперечуючи правомірність спеціального судового провадження (in absentia) й обізнаність ОСОБА_5 про кримінальне переслідування, скаржниця не обґрунтовує цього в розрізі положень ст. 2, ч. 8 ст. 135, ст. 2975 вказаного Кодексу.
Також у скарзі міститься посилання на неповноту матеріалів кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом касаційної перевірки.
Крім того, попри те, що обвинувальний вирок переглядався в апеляційному порядку в касаційній скарзі не викладено обґрунтування несправедливості застосованої процедури з огляду на статті 404, 405 КПК й невідповідності постановленої ухвали приписам ст. 419 цього Кодексу. Скаржниця такожне окреслила, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув суд апеляційної інстанції і не дав на них відповідей.
Отже, заявленої в скарзі вимоги про скасування оспорюваних рішень і закриття кримінального провадження не обґрунтовано.
Таким чином положень ст. 427 КПК не дотримано, щоперешкоджаєвідкриттюкасаційногопровадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам згаданої норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали особою, яка подала згадану скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 4 березня 2025 рокузалишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3