9 червня 2025 року
м. Київ
справа № 950/2505/23
провадження № 51-2110 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 8 квітня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 березня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень пунктів 1, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається судом касаційної інстанції (далі - Суд) з урахуванням викладеної особою позиції та її правового обґрунтування, що впливає на остаточне рішення за результатами касаційного провадження. Саме тому законодавець установив до форми та змісту скарги конкретні вимоги, наслідком недодержання яких є залишення її без руху, а надалі - повернення.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено найменування суду касаційної інстанції, правове обґрунтування заявлених скаржником вимог, котрі повинні узгоджуватися зі ст. 436 КПК.
За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції як суд права, а не факту, не ревізує повноти судового розгляду й відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
Цього не було враховано при зверненні до Суду.
Так, за змістом скарги, у ній її автор просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій (хоча апеляційним судом було постановлено ухвалу) і ухвалити новий вирок. Однак заявлена вимога не узгоджуються з положеннями статей 436-438 КПК, якими регламентовано повноваження Суду за наслідками розгляду касаційної скарги, випадки та підстави для скасування судових рішень. До того ж суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями ухвалювати свій вирок.
Разом із цим, ОСОБА_4 , заперечуючи обґрунтованість засудження, не наводить обґрунтування допущення місцевим судом при здійсненні провадження таких порушень норм права, які в розумінні ст. 412 КПК, є істотними і зумовлюють обов'язкове скасування вироку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Замість цього засуджений посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 433 КПК не є предметом перевірки за касаційною процедурою і таких підстав у ч. 1 ст. 438 КПК законодавець не передбачив.
Крім того, попри те, що обвинувальний вирок переглядався в апеляційному порядку у скарзі не зазначено у чому саме полягає незаконність ухвали в розрізі статей 404, 405, 412, 413, 419 КПК. Не окреслено, яких конкретних доводів сторони захисту не розглянув згаданий суд і не дав на них відповідей.
Також у касаційній скарзі вказано, що її подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Проте за приписами п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судом касаційної інстанції є Верховний Суд, а перегляд ухвалених у кримінальних провадженнях вироків (ухвал, постанов) здійснює Касаційний кримінальний касаційний суд Верховного Суду.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали особою, яка подала згадану скаргу.
У разі необхідності отримання правничої допомоги для складання касаційної скарги засуджений може звернутися до центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги в порядку, передбаченому Законом України від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу».
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 8 квітня 2024 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3