21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 286/2832/23
провадження № 61-8439ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Овруцька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Овруцька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому уточнивши позовні вимоги просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із варіантом № 3 висновку експерта від 05 лютого 2024 року № 544/23-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 0,0292 га (у тому числі земельна ділянка площею 0,0010 га обмежена у використанні прохід для ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_2 . Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у користування земельну ділянку площею 0,0356 га по АДРЕСА_3 . Спільний двір для двох будинковолодінь по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У березні 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у системі «Електронний суд» вперше звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові з підстав, визначених частиною третьою статті 185 ЦПК України, частини другої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-3483ск25).
06 квітня 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у системі «Електронний суд» повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року (повний текст складено 12 березня 2025 року), в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 02 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявникові
з підстав, визначених частиною третьою статті 185 ЦПК України, частини другої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-4459ск25).
12 травня 2025 року ОСОБА_1 шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яку в тексті назвав уточненою касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, а позов залишити без розгляду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2025 року встановлено, що «заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами» за своєю суттю є касаційною скаргою, а тому правові підстави для прийняття та розгляду її Великою Палатою Верховного Суду відсутні, відповідно, таке процесуальне звернення потрібно передати за належністю до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 286/2832/23 передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята та вирішено питання про відкриття провадження, з урахуванням наступного.
І. Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У клопотанні, викладеному у касаційній скарзі, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження. Посилається на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови він отримав через електронний кабінет 13 березня 2025 року.
Водночас, зазначені доводи самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з огляду на наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Так, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження з урахуванням подачі касаційної скарги на ті самі судові рішення втретє, що може свідчити про штучне збільшення строку на касаційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином заявникові необхідно подати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та надати відповідні докази на їх підтвердження, зокрема на підтвердження обставин того, що заважало виконати вимоги процесуального закону при зверненні до Верховного Суду як із первісною касаційною скаргою, так і при зверненні до Верховного Суду вдруге та втретє.
ІІ. Всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на судові рішення у вказаній справі. До касаційної скарги додано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2).
За приписами пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є відповідачем у вказаній справі, тому він не звільнений від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 684,00 грн.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржуються судові рішення за результатами задоволення позовної вимоги немайнового характеру.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 717,76 грн (2 684,00 х 0,4 х 200% х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
ІІІ. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судових рішень. Заявник не зазначає підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 43 ЦПК України визначено, що процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду
з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи
в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом
з описом вкладення.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих
до суду документів.
За таких обставин, відповідно до приписів частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявникові необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, з доказами направлення іншим учасникам справи.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков