18 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/2732/25
провадження № 61-9026зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Крата В. І. від розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України Оксани Федченко про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника начальника управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України Оксани Федченко про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
16 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 червня 2025 року залишено без руху, надано строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів із дня вручення копії вказаної ухвали (провадження № 61-7325ск25).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.
від 08 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року (провадження № 61-7325ск25).
15 липня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О. Судді, які входять до складу колегії: Крат В. І., Краснощоков Є. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року (у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді
Краснощокова Є. В.) справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О. Судді, які входять до складу колегії: Крат В. І., Пархоменко П. І.
У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 висловив заперечення, щоб судді Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Крат В. І. розглядали та вирішували його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року, адже він вказаним суддям не довіряє і це його право, з яким зобов'язані рахуватися. Це право вище за рангом виконання, чим усі статті ЦПК України -
це і є конституційним принципом «Верховенства права».
Крім того, заявник наголошує, що ухвала про відмову у відкритті провадження була постановлена ще до подання і надходження до суду його заяви про усунення недоліків.
З урахуванням того, що згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року суддя
Краснощоков Є. В. не входить до складу суду, то заяву про відвід указаного судді залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду, які входять до складу колегії - Дундар І. О., Крата В. І. від участі у розгляді справи № 754/2732/25 визнано необґрунтованою та передано іншому судді, який не входить до складу суду, визначеного у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2025 року, на виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України, визначено суддю-доповідача Осіяна О. М.
Заява ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Дундар І. О., Крата В. І. задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Неупередженість судді, як правило, означає відсутність його упереджень та необ'єктивності, що може бути перевірено за допомогою двох тестів:
а) суб'єктивного, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто визначає, чи мав суддя будь-які особисті упередження, або чи був він об'єктивним у справі;
б) об'єктивного, що вимагає встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від персональної поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб'єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об'єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти», № 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії», № 16812/17 від 18 липня 2019 року).
Оцінивши доводи заяви, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Дундар І. О., Крата В. І. відсутні, оскільки доводи заявника не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об'єктивності чи безсторонності судді, та обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені. Заявник не вказав будь-яких об'єктивних і обґрунтованих підстав для відводу судді, передбачених статтями 36, 37 ЦПК України.
Отже, викладені заявником обставини про упередженість суддів не підтверджені будь-якими доказами, не є об'єктивно обґрунтованими. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що судді Верховного Суду Дундар І. О., Крат В. І. виявляють особисту упередженість. Безпідставні сумніви заявника у відсутності безсторонності суддів не є вирішальним і не можуть бути підставою для відводу суддів від участі у розгляді справи.
За позицією Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися
за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто
чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно
до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію,
то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, № 33949/02,
§ 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Докази, які б могли свідчити про упереджене ставлення Дундар І. О. , Крата В. І. до ОСОБА_1 заявником не надані і в матеріалах касаційного провадження відсутні.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу
для відводу суддів Верховного Суду Дундар І. О., Крата В. І., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об'єктивності чи безсторонності судді, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід суддів Дундар І. О., Крата В. І., задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 ЦПК України,
Відмовитиу задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Дундар І. О., Крата В. І. від участі у розгляді справи № 754/2732/25, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника управління організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів - начальника відділу звернень громадян офісу Генерального прокурора України Оксани Федченко про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян