18 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1282/25
провадження № 61-9054зно25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду
Осіяна О. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 липня 2025 року за нововиявленими обставинами усправі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі № 754/1282/25 відмовлено.
11 липня 2025 року засобами електронного поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року в якій заявник висловив недовіру суддям Крату В. І., Дундар І. О., Краснощокову Є. В.
У змісті «заяви про перегляд судового рішення (ухвала від 03 липня 2025 року колегії суддів Крата В. І., Дундар І. О., Краснощокова Є. В.)» висловлено недовіру суддям, а також заперечення проти того, щоб вищезгадані судді розглядали та вирішували заяву ОСОБА_1 .
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Крату В. І., судді, які входили до складу колегії: Дундар І. О., Краснощоков Є. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року (у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді
Краснощокова Є. В.) справу призначено судді-доповідачеві Крату В. І., судді, які входили до складу колегії: Дундар І. О., Пархоменко П. І.
З урахуванням того, що згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року суддя Краснощоков Є. В. не входив до складу суду, то заяву про відвід указаного судді залишено без розгляду.
На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід суддів Крата В. І., Дундар І. О. згідно з протоколом автоматизованого розподілу передано судді Верховного Суду Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду: Крата В. І., Дундар І. О. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/1281/25.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 03 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі № 754/128/25 повернуто заявнику.
16 липня 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 липня 2025 року за нововиявленими обставинами, у тексті якої висловлено недовіру судді Осіяну О. М. , а також заперечення проти того, щоб вищезгаданий суддя розглядав та вирішував заяву ОСОБА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Матеріали провадження передано судді Осіяну О. М. 17 липня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді передано для розгляду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Лідовцю Р. А.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду (судді), зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи.
Згідно із частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Осіян О. М. виявив особисту заінтересованість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Стадії касаційного провадження (відкриття касаційного провадження, попередній розгляд справи, розгляд справи по суті) є складовою розгляду справи по суті і належить до процесуальний дій судді (суду).
З огляду на зміст поданої заяви доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Верховного Суду Осіяна О. М. зводяться до незгоди з його судовим рішенням, яким вирішувалося питання заявленого ОСОБА_1 відводу суддям Крату В. І. та Дундар І. О., що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (стаття 6 Конвенції).
Ураховуючи викладене, оскільки судом не встановлено обставин, які передбачені частиною першою статті 36 ЦПК України для відводу судді Осіяна О. М., тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Осіяна О. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 14 липня 2025 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець