17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 758/16142/24
провадження № 61-8631ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків та відновлення становища,
У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» (далі - ТОВ «Кепіталкемп») про відшкодування збитків та відновлення становища.
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Залишаючи без задоволення заяву, суд першої інстанції зробив висновок, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не доведено, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Крім того, представником позивача не надано доказів, що заходи забезпечення позову необхідні.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 11 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позовузадоволено частково.
Накладено арешт на 2/3 частини нежитлових приміщень № 200, № 201 (в літ. А), загальною площею 714,6 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1580939380000, номер відомостей про речове право 33392951, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення цієї справи по суті та набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти заявлених вимог заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет спору, який виник між сторонами у справі, має майновий характер, предметом позову є стягнення суми збитків, а тому дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, накладення арешту на 2/3 частини нерухомого майна, є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
07 липня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» ТОВ «Кепіталкемп» подано касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України.
Заявник зазначає, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди повинні співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок вжиття цих заходів. Вказує, що із застосування заходу забезпечення позову порушуються права осіб, які не є учасниками судового процесу. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував строк дії Звіту про оцінку майна, а тому накладення арешту на частину нерухомого майна, враховуючи ціну майна, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є відшкодування збитків у розмірі 1 673 594,00 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, у випадку задоволення її позовних вимог, так як ТОВ «Кепіталкемп» не надано суду доказів щодо наявності іншого майна, за рахунок якого можливо виконати рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є співмірними заявленим позовним вимогам, так як відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, або його обтяження іншим чином, може призвести до того, що ОСОБА_1 не зможе реалізувати своє право на ефективний судовий захист.
При цьому Верховний Суд наголошує, що накладення арешту на нерухоме майно є достатнім та дієвим способом захисту прав та інтересів позивача, охорони його матеріально-правових інтересів, оскільки, гарантуватиме реальне виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, а також унеможливлює відчуження майна на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно.
Вжиті судом заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права користуватися нерухомим майном. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими. Заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ніяким чином не порушують права учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у частині накладення арешту на рахунки ТОВ «Кепіталкемп», оскільки такий захід забезпечення позову матиме негативний вплив на господарську діяльність відповідача.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Верховний Суд зазначає, що співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову для ТОВ «Кепіталкемп» та невжиття таких для ОСОБА_1 , свідчить про те, що накладення арешту на нежитлові приміщення є менш обтяжливим для власника майна, ніж невжиття заходів забезпечення, що може призвести до негативних наслідків для позивача щодо реалізації ним права на виконання судового рішення про відшкодування збитків.
Верховний Суд взяв до уваги посилання заявника у касаційній скарзі щодо закінчення строку дії Звіту про оцінку майна.
Однак Верховний Суд наголошує, що саме відповідач повинен довести неспівмірність заходів забезпечення. Крім того, ТОВ «Кепіталкем»не позбавлено права, за наявності передбачених законом підстав (глава 10 розділу І ЦПК України), ініціювати перед судом питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, скасування заходів забезпечення позову, відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Верховний Суд взяв до уваги посилання заявника у касаційній скарзі, що застосованим заходом забезпечення позову порушуються права осіб, які не є учасниками судового процесу. Однак дані обставини не можуть братися Верховним Судом до уваги, оскільки за змістом постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту вжиті судом лише щодо майна, що знаходиться у власності ТОВ «Кепіталкем».
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» на постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепіталкемп» про відшкодування збитків та відновлення становища відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник