Справа № 761/27677/25
Провадження № 1-в/761/314/2025
17 липня 2025 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
представника Шевченківської РВ філії ДУ «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами засудженого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, уродженця м. Сабіробада Республіки Азербайджан, азербайджанця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Київського апеляційного суду від 21.01.2020, до покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 , в якому він просив звільнити його умовно-достроково від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ч. 3 ст. 81 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що на думку засудженого, своєю поведінкою та ставленням до праці він постійно намагався довести, що виправився.
За період відбування покарання дисциплінарних стягнень не мав, зарекомендував себе з позитивної сторони, мав 4 заохочення за сумлінну поведінку та добросовісне відношення до праці з благоустрою Кагарлицької виправної колонії.
У зв'язку з тим, що виконання ОСОБА_3 посадових обов'язків як менеджера з продажів передбачає виконання різних заходів щодо просування продукції відповідно до системи збуту, проведення роботи по виявленню й обліку потенційних клієнтів, вивчення їх потреб, здійснення обслуговування покупців, як у місті Києві так і за його межами, а також те, що він відбув 1/2 призначеного покарання, на його переконання можливе умовно-дострокове звільнення.
У судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити. Повідомив, що його за основним місцем роботи йому запропонували посаду водія.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Представник органу пробації у судовому засіданні щодо клопотання засудженого покладалась на розсуд суду, зазначивши, що засуджений зарекомендував себе позитивно, до відповідальності не притягувся.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши клопотання та матеріали особової справи, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.09.2019 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 року, а також задоволено цивільний позов потерпілої.
Вироком Київського апеляційного суду від 21.01.2020 вказаний вирок в частині призначеного покарання та визначення розміру моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині новий, згідно якого призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 02.11.2023 - невідбуту частину строку призначеного судом основного покарання у виді 3 років 70 днів позбавлення волі замінено на 2 роки виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15 % заробітку, щомісячно, - в дохід держави.
На даний час ОСОБА_3 має додаткове покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати серед іншого питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених зокрема п.2 ч.1 ст.537 КПК України.
Частиною 1 ст. 81 КК України передбачено, що особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім цього, відповідно до п.1 та п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
У пункті 17 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Аналізуючи вищезазначені положення, виходячи із норм ч. 3 ст. 55 КК України, ОСОБА_3 на момент звернення до суду з клопотанням до суду набув права бути звільненим умово-достроково від відбування додаткового покарання.
При цьому, суд виходить із того, що позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю, а відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до тяжких.
Суд враховує і те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
У той же час, засуджений ані в клопотанні, ані у судовому засіданні, не наводить жодних доказів на підтвердження того, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення та можливість знову керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Більше того, сумнівними є і дані, що характеризують особу засудженого стосовно не притягнення останнього до адміністративної відповідальності та не порушення ним ПДР, оскільки останнього було позбавлено права керувати транспортними засобами, а тому він вже і не мав права бути водієм.
Необхідність повернення права керування транспортними засобами задля працевлаштування не є переконливою та достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення, зважаючи на обставини та характер вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що є наслідком порушення засудженим Правил дорожнього руху України, які стали причиною отримання одним з учасників ДТП тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, а також призвели до непоправних наслідків у вигляді смерті людини.
На думку суду, ОСОБА_3 не позбавлений можливості працювати, з його власних пояснень він вже є офіційно працевлаштованим будучи позбавленим права керування транспортним засобом, а тому може тимчасово виконувати іншу роботу, не пов'язану з керуванням транспортними засобами.
Таким чином звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в даному випадку, нівелює мету кримінального покарання, оскільки таке звільнення жодним чином не слугуватиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як це передбачено ч. 2 ст. 50 КК України.
При цьому суд враховує елемент верховенства права як справедливість, що є однією з основних засад права, властивість якої розглядають в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання, оскільки на цей час відсутні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст.372, 369-376, 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_1