Справа № 712/4017/25
Провадження № 2/712/2380/25
21 липня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю: секретарів судового засідання Кеденко Я.О., Васильєвої Д.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мороз С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, посилаючись на порушення грошового зобов'язання за договором позики від 18.06.2019. В межах цього договору відповідач отримав позику у розмірі 4 692 000,00 грн під 20 % річних, яку зобов'язався повернути до 18.06.2020. Після часткового повернення суми (150 000,00 грн), решта боргу не була погашена, а встановлений строк повернення був порушений.
Позивач зазначає, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2021 частково задоволено його вимоги: стягнуто основний борг, частину процентів за користування позикою та 3 % річних за період до 03.03.2021.
Незважаючи на винесене судове рішення, відповідач продовжує порушувати зобов'язання. У зв'язку з цим позивач звернувся з новим позовом про стягнення додатково 3 % річних за період з 04.03.2021 до 23.02.2022 в сумі 133 273,48 грн, а також інфляційних втрат за період з 19.06.2020 до 23.02.2022 в сумі 751 080,22 грн, що в сукупності становить 884 353,70 грн. Позивач вважає, що нарахування вказаних сум є обґрунтованим відповідно до ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Представник відповідача ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_2 18.06.2019 дійсно був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 4 692 000,00 грн під 20 % річних зі строком повернення до 18.06.2020. Зазначений борг був частково погашений на суму 150 000,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2021 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 4 542 000,00 грн основного боргу, 918 673,00 грн процентів за користування позикою, 115 136,00 грн 3 % річних та 10 361,35 грн судового збору. На виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження, в межах якого реалізовано частку відповідача в нерухомому майні (5/60 житлового будинку), за рахунок чого відбулося погашення заборгованості в розмірі 1 112 974,20 грн. З урахуванням раніше повернених 150 000,00 грн, загальна сума виконання зобов'язання становить 1 262 974,20 грн.
Відповідач стверджує, що позивач свідомо не врахував зазначене часткове погашення боргу, визначаючи базу для розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних як 4 542 000,00 грн. Таким чином, позивач завищив обсяг претензій, адже фактичний залишок заборгованості становить 4 323 196,15 грн, що прямо впливає на пропорційність та обґрунтованість розрахунку вимог.
Окрім цього, відповідач посилається на обставини, що унеможливили виконання зобов'язань в обумовлений договором строк: це пандемія COVID-19 і воєнний стан, які спричинили істотне погіршення фінансового стану відповідача, зокрема у сфері його діяльності - організації та підтримки театральних і концертних заходів, що були повністю зупинені.
Посилаючись на принципи добросовісності, пропорційності та справедливості, відповідач просить суд врахувати, що заявлений розмір додаткових вимог (884 353,70 грн) становить понад 20 % залишку основної заборгованості та є надмірним. Він вважає, що навіть у разі часткового задоволення позову, розмір 3 % річних та інфляційних втрат має бути зменшений на 95 %, що становить відповідно 6 664 грн та 37 554 грн. В іншому випадку позовні вимоги повинні бути відхилені як необґрунтовані, економічно несправедливі та такі, що можуть призвести до безпідставного збагачення позивача.
У відповідь на відзив представником позивача Шаховим О.М. зазначено, що він не погоджується з доводами, викладеними у відзиві відповідача, та вважає їх безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. У відповіді на відзив позивач підтверджує, що вимоги у цій справі стосуються стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, за період до 23.02.2022 включно.
Позивач зазначає, що розрахунок здійснювався на суму 4 542 000,00 грн, яка є визначеною як основний борг, що підлягав поверненню за договором позики від 18.06.2019. Цей розмір залишався незмінним у період, за який здійснено нарахування - тобто до моменту часткового виконання судового рішення, що відбулося вже після закінчення розрахункового періоду. Таким чином, факт погашення частини боргу в ході виконавчого провадження у 2024 році не впливає на обґрунтованість позовних вимог у межах визначеного періоду.
Позивач також спростовує посилання відповідача на судову практику щодо можливості зменшення 3 % річних, наголошуючи, що ст. 625 ЦК України передбачає обов'язковість таких нарахувань як особливу міру відповідальності боржника, незалежно від його вини. Крім того, у справі не йдеться про договірну або штрафну неустойку, а саме про передбачені законом компенсаційні механізми.
Позивач підкреслює, що розрахункові періоди - з 19.06.2020 до 23.02.2022 для інфляційних втрат і з 04.03.2021 до 23.02.2022 для 3 % річних - чітко обмежені завершенням періоду до початку дії законодавчих норм про звільнення позичальників від відповідальності у зв'язку з воєнним станом. Враховуючи тривале порушення відповідачем зобов'язань за договором, позивач просить суд врахувати зазначені обставини і повністю задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Позовна заява надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси 31.03.2025.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.04.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Призначене на 01.05.2025 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 до 28.05.2025.
Представником відповідача ОСОБА_4 02.05.2025 подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача ОСОБА_1 12.06.2025 подано відповідь на відзив.
Призначене на 28.05.2025 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача Мороз С.С. до 24.06.2025.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.07.2025.
В судовому засіданні представник позивача Шахов О.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Мороз С.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
Суд 16.07.2025 перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду
Судом встановлено, що 18.06.2019 між ОСОБА_2 (позивачем) та ОСОБА_3 (відповідачем) укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 4 692 000,00 грн під 20 % річних. Відповідач зобов'язався повернути позику не пізніше 18.06.2020, що підтверджується розпискою від тієї ж дати. Частково зобов'язання були виконані 22.10.2019 відповідач повернув 150 000,00 грн.
Оскільки вказаний строк виконання зобов'язання був порушений, а позику в повному обсязі не повернуто, позивач звернувся до суду з первинним позовом про стягнення основної суми боргу, відсотків за користування позикою та 3 % річних. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2021 позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 4 542 000,00 грн основного боргу, 918 673,00 грн процентів за користування позикою, 115 136,00 грн 3 % річних, нарахованих станом на 03.03.2021, а також судовий збір у сумі 10 361,35 грн.
На підставі вказаного рішення 22.01.2022 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження. У його межах, 09.09.2024 реалізовано належну відповідачу частку нерухомого майна за 1 112 974,20 грн.
У межах даної справи позивач заявив вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 133 273,48 грн за період з 04.03.2021 до 23.02.2022 та інфляційних втрат у сумі 751 080,22 грн за період з 19.06.2020 до 23.02.2022, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України.
Відповідач у відзиві не заперечує факту настання грошового зобов'язання, однак зазначає, що на момент нарахування вимог частина боргу вже була погашена в межах виконавчого провадження. Крім того, відповідач посилається на істотні зміни обставин, зокрема економічну кризу, викликану пандемією COVID-19 та воєнними діями, що, на його думку, повинно бути враховано як підстава для зменшення відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу вимог ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Як установлено у цій справі після прийняття 11.11.2021 рішення Соснівським районним судом м. Черкаси, воно станом на 23.02.2022, тобто на дату, на яку позивачем проведено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, було не виконане, тобто зобов'язання відповідача не припинилося.
Заборгованість відповідача зі сплати 3 % річних на суму боргу в розмірі 4 542 000,00 грн (за період з 04.03.2021 до 23.02.2022) становить 133 273,48 грн та інфляційні витрати (за період з 19.06.2020 до 23.02.2022) у розмірі 751 080,22 грн, що підтверджується відповідними розрахунками наданими позивачем, які відповідачем не спростовані.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводу відповідача про часткове погашення боргу в межах виконавчого провадження
Твердження відповідача про те, що часткове виконання рішення суду в розмірі 1 112 974,20 грн має бути враховане під час визначення суми для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає безпідставним. Часткове виконання відбулося у 2024 році, тоді як розрахунковий період, за який позивач здійснив нарахування сум, закінчується 23.02.2022. Отже, на момент завершення зазначеного періоду борг у розмірі 4 542 000,00 грн залишався не погашеним.
Щодо доводів відповідача про можливість зменшення судом розміру інфляційних втрат та процентів річних
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
З огляду на вказане розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про можливість зменшення суми трьох процентів річних.
У відзиві на позов представник відповідача вказує також на необхідність зменшення розміру не лише процентів річних, а й розміру інфляційних втрат.
З приводу наведених доводів відповідача суд зазначає таке.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що вже стягнуті 20 % річних за користування позикою за договором та заявлені до стягнення інфляційні втрати є подвійним нарахуванням. Як убачається з матеріалів справи, процентна ставка у розмірі 20 % була визначена сторонами у договорі позики та діяла до настання строку повернення позики - 18.06.2020. Зазначені відсотки вже були враховані при винесенні рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.11.2021, яким стягнуто проценти за користування позикою до 18.06.2020 включно.
Натомість, позовні вимоги у межах цієї справи інфляційних втрат за період з 19.06.2020 до 23.02.2022. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати нараховуються у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, а не є оплатою за користування коштами. Таким чином, ці нарахування мають іншу правову природу, застосовуються в різні часові періоди, а тому не є подвійним нарахуванням. Через це суд відхиляє доводи відповідача.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 8 843,54 грн.
Керуючись ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 133 273 (сто тридцять три тисячі двісті сімдесят три) грн 48 (сорок вісім) коп. та інфляційні втрати в розмірі 751 080 (сімсот п'ятдесят одна тисяча вісімдесят) грн 22 (двадцять дві) коп, всього 884 353 (вісімсот вісімдесят чотири тисячі триста п'ятдесят три) грн 70 (сімдесят) коп., а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 8 843 грн (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено з урахуванням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України 21.07.2025.
Найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар