21.07.2025 Провадження по справі № 2/940/489/25
Справа № 357/7742/25
Іменем України
21 липня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П..
при секретарі : Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678474_RESTRUCT від 09.05.2023 року в сумі 98049,62 гривень та судові витрати по справі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.05.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678474_RESTRUCT, відповідно якого відповідачці надано кредит в сумі 70795,49 гривень на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних та комісією в розмірі 2,9% щомісячно, в обмін на зобов'язання відповідачки повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту у відповідності до умов договору. На виконання умов договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов'язань належним чином не виконує, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за договором загальною сумою 98049,62 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.
24.06.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Із матеріалів справи встановлено, що 09.05.2023 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678474_RESTRUCT, відповідно якого відповідачці надано кредит в сумі 70795,49 гривень на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних та комісією в розмірі 2,9% щомісячно, в обмін на зобов'язання відповідачки повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту у відповідності до умов договору (копія договору -а.с. 10-19, паспорт споживчого кредиту - а.с. 20-21).
На виконання умов договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції банку № 1141540228 від 09.05.2023 року (а.с. 22), проте остання своїх зобов'язань належним чином не виконує, порушуючи умови кредитного договору, в результаті чого станом на 05.05.2025 року виникла заборгованість за договором загальною сумою 98049,62 грн., в тому числі 70795,49 грн. заборгованості за тілом кредиту, 0,65 грн. заборгованості за процентами та 27253,48 грн. комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 05.05.2025 року (а.с. 23-25) та випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 26-43).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Із дослідженого судом кредитного договору (заяви-договору про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678474_RESTRUCT) від 09.05.2023 року, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладений в письмовій формі та зі сторони споживача підписано власноручним підписом.
Отже, підписання кредитного договору № 19678474_RESTRUCT від 09.05.2023 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З боку відповідачки не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.
Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідачем порушено умовикредитного договору № 19678474_RESTRUCT від 09.05.2023 року, укладеного з АТ «Таскомбанк», та не виконано взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції № 1210 від 13.05.2025 року (а.с. 63), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, - 98049 (дев'яносто вісім тисяч сорок дев'ять) гривень 62 копійки заборгованості за заявою-договором про надання кредиту на «Врегулювання кредитної заборгованості» № 19678474_RESTRUCT від 09.05.2023 року та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Суддя: Т.П.Косович