Справа № 372/2019/25
Провадження № 2-1305/25
23 червня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Барановської М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Представник позивача у заяві зазначив про проведення судового розгляду справи без його участі та у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача позовні вимоги визнав частково з підстав викладених у відзиві.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року 8 190,00 грн., та за Договором про надання фінансового кредиту № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року в розмірі 7 000,00 грн. В іншій частині вимоги позивача вважає необґрунтованими, оскільки останнім нараховані проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, та значно перевищують розмір основного боргу.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
06.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме: після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання фінансового кредиту, позичальник погодився з умовами договору (оферти), а кредитор направив позичальнику через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W3565 на номер телефону НОМЕР_1 (що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу Боржником було введено/відправлено кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання фінансового кредиту №04224-05/2024, на умовах визначених цією офертою.
Відповідно до умов договору кредитор зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у безготівковій формі на рахунок з використанням реквізитів платіжної картки у розмірі 6 300,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів; базова процентна ставка становить 2,50% в день, а позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.
На підтвердження надання позичальнику кредитних коштів на вказану в договорі картку до матеріалів справи долучено лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яким на підставі укладеного з позивачем договору на переказ коштів здійснено перерахування суми кредиту в розмірі 6 300,00 грн.
14.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (первісний кредитор) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (новий кредитор, у подальшому перейменовано на ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу № 14042023, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки, встановлені цим договором.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу № 14042023 від 14.04.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року складає 25 357,50 грн.
Оскільки відповідач заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року не погасив, позивач просив стягнути з відповідача 6 300,00 грн. боргу за тілом кредиту, 19 057,00 грн. заборгованості за відсотками.
Поряд із цим, 04.05.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про надання фінансового кредиту № 04224-05/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями, у результаті чого позичальник погодився з умовами договору (оферти), а кредитор направив позичальнику через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W3565 на номер телефону НОМЕР_1 (що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу Боржником було введено/відправлено кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору на умовах, визначених офертою.
Згідно з розділом І договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в гривні (кредит) у сумі 2 500,00 грн. на умовах на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 120 днів; дата погашення кредиту 31.08.2024; базова процента ставка становить 1,5 %.
На виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором ТОВ «Стар Файненс Груп» надало позичальнику грошові кошти у сумі 2 500,00 грн. шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
У свою чергу, відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.
29.08.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (Новий кредитор) укладено договір факторингу № 01.02-26/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає: 9 737,50 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 2 500,00 грн.; заборгованість по відсотках - 3 862,50 грн.; неустойка - 3 375,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження виконання умов договорів факторингу № 14042023 від 14.04.2023 року, факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції щодо оплати фінансування за передані права вимоги.
Отже, позивач набув на підставі договору факторингу № 14042023 від 14.04.2023 року право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року, та на підставі договору факторингу № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року - право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Факт видачі боржнику кредитних коштів за Договором про надання фінансового кредиту № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року та Договором про надання фінансового кредиту № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року підтверджується наявними у справі доказами, у той час як відповідачем не надано належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його рахунки, або доказів того, що вказані у договорах рахунки йому не належать.
Також, матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про виконання відповідачем обумовлених зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 акцентувала увагу на тому, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до 2.3. договору № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року, в разі якщо Клієнт не сплатив кредит у строк передбачений в п. 1.2. цього Договору, нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня користування кредитними коштами, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.
Згідно з п. 2.4. договору № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
У пункті 4.3. договору № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року вказано, що в разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 2.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
Отже, умовами договору № 04893-09/2022 від 06.09.2022 року погоджено можливість нарахування 2,5% за користування кредитом до дня повного погашення заборгованості за кредитом, але не більше 180 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов Договору.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем процентів за період із 06.10.2022 року до 04.01.2023 року (протягом 91 дня) за користування кредитом, що становлять 19 057,00 грн.
Відповідно до п. 3.3. договору № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
У пункті 1.2 договору № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року визначено дату погашення кредиту - 31.08.2024 року.
Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування кредитом із 04.05.2024 до 29.08.2024 не суперечить умовам договору № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року, відтак нараховані проценти в сумі 3 862,50 грн. підлягають стягненню.
Судом ураховані посилання відповідача на частину 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», на підставі якої відповідач просив зменшити розмір суми процентів за договором № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року.
За положеннями частини 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
У той же час, відповідачем помилково ототожнено проценти за користування кредитом та неустойку, а також інші платежі, що підлягають сплаті споживачем саме за порушення виконання його зобов'язань.
З огляду на різний правовий характер та нормативне регулювання процентів від інших видів санкцій та платежів за кредитом, суд дійшов висновку про неможливість застосування в даному випадку приписів частини 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом із цим, позивачем також заявлено до стягнення за договором № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року неустойку в сумі 3 375,00 грн.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 5.3. договору № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року у випадку прострочення Клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У п. 5.3.1 договору вказано, що у випадку прострочення Клієнтом сплати тіла кредиту відповідно до терміну, встановленого в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань.
Водночас, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.
Отже, у задоволенні позову в частині стягнення нарахованої за договором № 04224-05/2024 від 04.05.2024 року неустойки в сумі 3 375,00 грн. суд дійшов висновку відмовити, оскільки нарахування неустойки здійснено в період дії в Україні воєнного стану.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6 ) заборгованість за Договором No04893-09/2022 від 06.09.2022 року у розмірі 25357,50 грн.;
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6 ) заборгованість за Договором No04224-05/2024 від 04.05.2024 року у розмірі 6362,50 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6 ) 2189,44 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Т.Г. Сташків