Справа № 372/1858/25
Провадження № 2-1279/25
(заочне)
21 липня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рабчуна Р.О.,
при секретарі Редька Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що 06 травня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 79671323.
14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 до договору факторингу №14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов?язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за кредитним договором № 79671323 від 06.05.2024 в розмірі 23 514 грн. 00 коп. з- яких:
-7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1029,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-14985,00 грн. - сума заборгованості за пенею, які позивач просить стягнути.
30 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заперечень щодо позову та клопотань про відкладення справи до суду не направила, тому суд вважає, за можливе розглянути даний спір у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
14 липня 2025 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
06.05.2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено Договір Позики № 79671323, відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Згідно п. 2.1. сума позики складає 3 000 грн. на строк 14 днів, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 3595,96 % річних, пеня в день - 2,7 %.
14.06.2021 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 32 від 29.09.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 514 грн., з яких:
-7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1029,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-14985,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 р. у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 р. № 127/33824/19.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (Стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею за договором позики № 79671323 від 06.05.2024 в сумі 14 985,00 грн. суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Так, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України, серед яких, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже пеня, як і штраф, є різновидом неустойки, порядок обчислення яких різниться і встановлюється умовами договору.
Водночас, в силу положень ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, вказаним вище положенням законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічний висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладеній у постановах від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, від 21.01.2025 у справі № 751/3052/23, висновки якого щодо застосування норм права суд враховує до даних спірних правовідносин відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
З огляду на викладене, оскільки вказаний вище договір № 79671323 від 06.05.2024 року відповідно, нарахування неустойки за невиконання позичальником зобов'язань за цим договором проведено у період дії воєнного стану після 24.02.2022, така неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Верховний Суд у своїх постановах від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, від 28.07.2021 у справі №761/33403/17 вказав, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17).
З огляду на викладене, оскільки нарахування неустойки первісним кредитором проведено неправомірно в період дії обмежень, він не набув права кредитора, тому вимога не є дійсною та не може бути відступлена за договором факторингу, відтак, недоведеним є факт виникнення такого права у позивача.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах вказаної вище суми -7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; та 1029,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; в іншій частині щодо стягнення пені позивачем не доведено правомірності її нарахування, а також переходу до нього права такої вимоги, тому суд прийшов до висновку, що у цій частині позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» при зверненні до суду з позовом та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 103288 від 18.03.2025.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір 1098,26 грн. (36,27 % від сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.)
Керуючись ст. 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ “ТАСкомбанк») суму заборгованості: договором позики № 79671323 в розмірі 8529,00 грн., з яких: -7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; -1029,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 у АТ “ТАСкомбанк») витрати по сплаті судового збору в розмірі 1098,26 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Рабчун